Баграт Галстанян
| Баграт Галстанян | |
|---|---|
 | |
| Релігія: | Вірменська Апостольська церква |
| Дата народження: | 20 травня 1971 (53 роки)  |
| Місце народження: | Ґюмрі, Вірменська РСР, СРСР |
| Країна: |  Вірменія.svg){kind=small} Канада |
Архієпископ Баграт Галстанян (вірм. Բագրատ արքեպիսկոպոս Գալստանյան; нар. 20 травня 1971) — вірменський богослов і клірик Вірменської Апостольської Церкви, нині служить предстоятелем Тавушської єпархії.[1] Він також служив предстоятелем Вірменської єпархії Канади, що базується в Монреалі з травня 2003 року по травень 2013 року[2]
Баграт Галстанян народився 20 травня 1971 року в Гюмрі (тоді він називався Ленінакан) у Вірменській РСР, і під час хрещення отримав ім'я Вазген. Після навчання в Геворкянській семінарії Ечміадзінського монастиря він отримав сан диякона в 1993 році від єпископа Ананія Арабаджяна. У 1995 році він отримав відмінну оцінку за свою дисертацію на тему «Повчання і теологія Хосрова Андревського про щоденні молитви нашої Церкви». Того ж року Католикос усіх вірмен Гарекін I висвятив Вазгена на священника-целібату де той прийняв ім'я на честь архієпископа Баграта Вардазаряна, який загинув під час репресій 1937 року.
У 1995 році, перебуваючи на посаді директора недільної школи Святого Григорія Просвітителя у Святому Ечміадзіні, єпископ Баграт був призначений віцепрезидентом новоствореного Центру християнської освіти та проповіді. У цей період до його обов’язків входило викладання Святої Літургії, церковної історії та богослов’я та вірменських церковних гімнів у семінаріях Геворкяна та Вазгеняна у Вірменії.
У 1996 році він став головним редактором Ечміадзіна, щомісячного офіційного видання Ечміадзінського монастиря. Крім того, він брав участь у підготовці релігійних учителів у п'яти регіонах Вірменії через Християнський освітньо-проповідницький центр. До них належав Американський університет Вірменії в Єревані та в районах Ечміадзін, Армавір, Масіс, Арташат і Апаран. Він був одним із засновників релігійних телевізійних програм «Ґантег».
З 1996 по 1998 рік єпископ Баграт допомагав Гарегіну I як секретар у його папських візитах до Південної Америки, Москви, Великобританії та Австрії. В Австрії він брав участь, як делегат, у другій Раді Європейських Церков у Граці.
У 2000 році, після завершення навчання в Англії, єпископ Баграт повернувся до Вірменії, де Католікос усіх вірмен Гарегін II призначив його директором Васкеніанської духовної академії (вірм. Վազգէնեան Դպրանոց), на Севані. У семінарії він викладав теологію святого Павла, теологію святого Євангеліста Івана, а також історію Церкви. Під його керівництвом був створений поліфонічний хор Лусаворіча (вірм. Լուսաւորիչ). Згодом вони випустили два компакт-диски : Arevagal in Geghard та Komitasian Holy Mass. Хор давав концерти в Єревані, виступав перед глядачами в Ечміадзині, Севані та по всій Вірменії. Васкеніанська семінарія також видавала свій перший щорічний богословський журнал Соурп Аракелоц (вірм. Սուրբ Առաքելոց).
Перебуваючи в семінарії, єпископ Баграт вперше в Східній Європі та колишніх республіках СРСР та її церквах запровадив предмет «Зелена теологія». У співпраці з офісом Всесвітньої Ради Церкви в «Круглому столі» Матірного Престолу ця тема була перенесена в семінарію і таким чином представлена Вірменській Церкві.
У 2002 році отримав сан вардапета за дисертацію на тему «Проблема таїнства миропомазання у Вірменській Церкві». У цей час Баграт був призначений головою новоствореного відділу медіа, зв'язків і комунікацій Вірменської апостольської церкви.[3] Ця посада також включала керівництво духовними програмами на телеканалі Шогакат TV. Баграт став модератором власної телепрограми «Знати Євангеліє». Ця серія складалася з щотижневих проповідей і коментарів до Нового Заповіту, включаючи численні епізоди дебатів і дискусій на релігійні теми. Баграт Галстанян опублікував численні статті з теології, соціальної та культурної сфер, що стосуються Вірменії та Вірменської Церкви.
У 2002 році він був призначений генеральним вікарієм єпархії Арагацотн у Вірменії. [4] Баграт заснував дитячу танцювальну групу і хор в Ошакані, розширив і реструктурував Християнський освітній центр і заснував «Молодіжні обчислювальні центри». 17 монастирів і церков з прилеглими до них землями були знову отримані від уряду в Аштараку, Апарані і Таліні, які історично належали Вірменській Апостольській церкві, але були анексовані попереднім радянським режимом. Він створив денний центр молодіжного догляду в Таліні під духовним керівництвом єпархії Арагацотн.
Генеральна асамблея Канадської єпархії обрала Галстаняна предстоятелем єпархії Вірменської Церкви Канади в травні 2003 року. Згодом, 22 червня того ж року, Гарекін II возвів Баграта в сан єпископа в соборі Ечміадзінського монастиря, на свято Святого Ечміадзіна. [5] Галстанян програв вибори предстоятеля 25 травня 2013 року, його замінив Арен Джебеджян. [6]
У 2015 році Галстанян був призначений предстоятелем Тавушської єпархії Гарегіном II і був призначений до Вищої духовної ради у 2017 році. [7]
17 лютого 2023 року Галстанян був возведений в сан архієпископа Гарегіном II.[7]
За рекомендацією Гарегіна I у 1998 році його відправили до Англії для навчання в університеті Лідса.[8] Він відвідував навчання в Коледжі Воскресіння в Мірфілді, одночасно обіймаючи посаду візитного священника вірменської церкви Святої Трійці Манчестера до 2000 року.[9] З 1996 по 2000 рік єпископ Баграт був активним учасником організаційного виконавчого комітету святкування 1700-річчя.прийняття християнства у Вірменії.[10]
У листопаді 2012 року Баграт Галстанян закінчив навчання в аспірантурі Університету Конкордія та здобув ступінь магістра богословських наук. Його сферою дослідження були теологія та біоетика, а його обрана дисертація — «Система охорони здоров’я у Вірменії: історична, соціальна та теологічна перспектива: минуле, сьогодення та перспективи».[11]
6 січня 2013 року в Монреалі Галстаняну була вручена медаль Diamond Jubilee королеви Єлизавети II.[12] Олександр Булеріс, член парламенту Канади, вручив медаль від імені Томаса Мулкера, тодішнього лідера Нової демократичної партії Канади та члена парламенту від Канади. [13]
4 травня 2024 року архієпископ Баграт Галастанян почав марш протесту з Тавуша і прибув до Єревана 9 травня 2024 року.
26 травня 2024 року рух «Тавуш за батьківщину», очолюваний Галстаняном, провів мітинг за участю десятків тисяч прихильників, які разом з архієпископом вимагали відставки прем’єр-міністра Нікола Пашиняна та його уряду [14] після того, як уряд Вірменії в односторонньому порядку погодився повернути Азербайджану чотири села в Ґазахському районі поблизу Тавушської області, які були захоплені Вірменією під час Першої Карабаської війни[15] в рамках процесу делімітації кордону між двома країнами.[16][17]
26 травня 2024 року рух «Тавуш за батьківщину» висунув архієпископа Баграта Галастаняна своїм кандидатом на пост прем'єр-міністра Вірменії.[18]
- ↑ Տեր Բագրատ արքեպիսկոպոս Գալստանյան
- ↑ FORMER PRIMATES | Armenian Diocese of Canada (амер.). 11 квітня 2017. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Archbishop Bagrat Galstanyan. www.armenianchurch.org (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Bishop Bagrat Galstanyan appointed Primate of Tavush Diocese. armenpress.am (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ KENTRON.am (2 травня 2024). The biography of Bagrat Archbishop Galstanyan. KENTRON.am (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Very Rev. Aren Jebejian Elected Primate of Canada. The Armenian Mirror-Spectator. Процитовано 17 травня 2024.
- ↑ а б Get to know Archbishop Bagrat Galstanyan, Primate of the Diocese of Tavush. 301.am. Процитовано 14 травня 2024.
- ↑ Galstanyan Bagrat | Assisi 2016 - Thirst for Peace | COMMUNITY OF SANT'EGIDIO. preghieraperlapace.santegidio.org (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Constantine, Laura L. Still Waters | AGBU. agbu.org (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Bishop Bagrat Galstanyan appointed Primate of Tavush Diocese. armenpress.am (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ The Health Care System in Armenia
- ↑ Primate of Canadian Diocese decorated with Medal of Elizabeth II. armenpress.am (англ.). Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Feast day celebration of the Holy Nativity and Theophany at St. Gregory Cathedral in Montreal | Armenian Diocese of Canada (амер.). 16 січня 2013. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Protests shut streets in Armenia’s capital, roads in other parts to demand the prime minister resign. Arab News (англ.). 27 травня 2024. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Territorial handover stokes protests in Armenia, celebrations in Azerbaijan. Eurasianet. 22 квітня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
- ↑ Armenian protestors march against territorial concessions to Azerbaijan. Le Monde.fr (англ.). 10 травня 2024. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Armenians throng center of the capital to demand the prime minister's resignation. Yahoo News (en-CA) . 26 травня 2024. Процитовано 5 червня 2024.
- ↑ Grigoryan, Gohar (27 травня 2024). Bagrat Galstanian: The Armenian Archbishop Taking On The Government. The California Courier (амер.). Процитовано 5 червня 2024.