Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович
| Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
30 серпня (11 вересня) 1891[1][2] Тифліс, Російська імперія[1][2] | |||
| Смерть | 20 липня 1966[3][4][…] (74 роки) або 1966[5][6][7] | |||
| Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1][2] | ||||
| Країна |
 Російська імперія СРСР.svg){kind=small} Росія | |||
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1912)[1] | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | символізм | |||
| Працівник | Тбіліська академія мистецтв[1] | |||
| У шлюбі з | Necktar Bazhbeouk-Melikyand | |||
| Діти | Бажбеук-Мелікян Лавінія Олександрівна, Vazgen Aleksandrovitsj Bazjbeoek-Melikjand і Zuleika Bazhbeuk-Melikyand | |||
| Роботи в колекції | Художній інститут Чикаго, Національна галерея Вірменії і Hovhannes Tumanyan Museumd | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Бажбеук-Меліков Олександр Олександрович у Вікісховищі | ||||
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (травень 2018) |
Олександр Олександрович Бажбеук-Меліков (Бажбеук-Мелікян; 1891—1966) — радянський живописець, художник і колорист армянського походження, заслужений художник Грузинської ССР (1961).[8]
У 1906-10 роках Бажбеук-Меліков навчався у тифліському Мистецькому училищі, а з 1911 року в петербурзькой Академії Мистецтв. У 1922—1929 роках він викладав у Народній мистецький студії М. І. Тоїдзе, з 1929 по 1938 рік у тбіліській Академії Мистецтв.[9]
Біографія[ред. | ред. код]
Олександр Олександрович Бажбеук-Меліков народився в Тифлісі в 1891 році в сім'ї службовця. Бажбеук-Мелікові були корінними тбілісцями.
У 1903 році Бажбеук-Меліков після відвідин вечірніх занять художньої школи вступає до Училища живопису і скульптури Кавказького Товариства заохочення мистецтв.
У 1910 році Олександр Олександрович їде в Москву, де навчається в студії художника В. Н. Мєшкова, і потім переїжджає до Петербурга і вступає до Академії мистецтв.
У 1913 році Бажбеук-Меліков призивається в армію, а з 1914 по 1918 р. знаходиться на фронті в Одеському Окрузі.
В 1917 р. він повертається в Тбілісі, і цей рік став початком його самостійної художньої діяльності.
З 1922 по 1929 рр. Бажбеук-Меліков викладає в студії М. Тоїдзе і до 1937 р. — в Академії мистецтв Грузії.
Його картини виставлялися:
- 1918 — разом з грузинським художником Ладо Гудіашвілі, в Тифлісі
- У 1935 р. в Єревані
- У 1968 р.- посмертна виставка — в Тбілісі, Москві та Єревані.
Остання виставка стала «відкриттям» творчості Олександра Олександровича відвідувачам, які відчули «несподіванку ненавмисної Радості», що виходить із його творів.
Бажбеук-Меліков жив з родиною, що складається, крім нього, з трьох осіб в одній кімнаті, яка служила йому водночас майстернею, спальнею і кухнею. Але важкі матеріальні і побутові умови не позначилися на його творчості. Незважаючи ні на що, він невпинно працював, вважаючи, що митцю, крім фарб і полотна — нічого не потрібно. Поглинений творчою роботою, художник міг перенести будь-які труднощі.
Все життя художника проходило у важких матеріальних нестатках, чому в значній мірі виною був сам художник. Він насилу розлучався зі своїми роботами, навіть якщо їх купували музеї. Створюючи свої картини з великими творчими потугами, він любив їх і розставання з ними було болісно.
Думки, почуття Бажбеук-Мелікова були поглинені мистецтвом. Життя поза мистецтва для нього не існувало. Години, проведені за мольбертом були кращими годинами в його житті.
Ця вражаюча пристрасть множилася жагою до життя. Бажбеук-Меліков був суворим суддею свого мистецтва, у результаті чого ним же самим було знищено близько тисячі своїх робіт. Він залишив близько двохсот творів.
Нехтуючи життєвими негараздами, Бажбеук-Меліков пронесе вірність своєму яскравому і своєрідному мистецтву до кінця життя. Всі прагнення художника — це оспівування краси жінки.
Його живопис вражає своєю емоційністю, темпераментом, а в останні двадцять років життя радістю.
Освітлення фігур довільне, а джерело світла — невідоме. Створюється враження незвичайної «самосвітності» і фантастичної нереальності.
Мистецтво Бажбеук-Мелікова не знало перерв, було весь час на підйомі. Навіть будучи тяжко хворим, художник створював твори, вражають не тільки майстерністю, але і дивовижною свіжістю.
Родина[ред. | ред. код]
- Перша дружина — Нектар. Дочка: Лавінія.
- Друга дружина — Лідія Мешкорудникова. Дочка: Зулейка. Син: Вазген.[10]
Література[ред. | ред. код]
- Популярная художественная энциклопедия / Под ред. Полевого В. М. М. : Советская энциклопедия, 1986.
- Государственный Русский музей. Живопись. Первая половина XX века. Каталог А-В. СПб. : Palace Edition, 1997. Т. 8. С. 36.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в Ով ով է. հայեր / за ред. Հ. Այվազյան — Երևան: Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 2005. — Т. 1. — С. 192.
- ↑ Sokolov M. N. Bazhbeuk-Melik‘yan, Alek‘sandr // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T007067
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Artnet — 1998.
- ↑ Invaluable.com — 1989.
- ↑ MutualArt.com — 2008.
- ↑ Армянские художники Тбилиси [Архівовано 2007-09-16 у Wayback Machine.]. Газета «Ноев ковчег».
- ↑ Дрампян Р. Г. Бажбеук-Меликян. М., 1971. Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 30 травня 2018.
- ↑ Бажбеук-Меликян Александр — Энциклопедия фонда «Хайазг». Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 4 лютого 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Диана Шерешашвили. Александр Бажбеук-Меликов: жизнь в поисках прекрасного [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.]. Svobodnaia Gruziia. 2002-05-22 SGR-No. 092.
- Марина Медзмариашвили. Идеи добра и любви [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]. Журнал «Русский клуб».