Перейти до вмісту

Базилевська Зоя Василівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Базилевська Зоя Василівна
Народилася3 травня 1900(1900-05-03) Редагувати інформацію у Вікіданих
Воронезька губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла12 травня 1982(1982-05-12) (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Іркутськ, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьлікарка-хірургиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВоронезький державний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтравматологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
заслужений діяч науки РРФСР

Зоя Василівна Базилевська (рос. Базилевская Зоя Васильевна; 3 травня 1900 — 12 травня 1982) — радянська лікарка, хірург-травматолог і ортопед, доктор медичних наук, професор.

Організатор і директор Науково-дослідного інституту травматології та ортопедії (НДІТО) в Іркутську, Заслужений діяч науки РРФСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

Зоя Базилевська народилася 3 травня 1900 року в селі Кужне Воронезької губернії у родині службовців.

У 1924 році закінчила медичний факультет Воронезького університету. До 1931 року працювала хірургом в обласній лікарні, пройшовши за цей проміжок часу трирічний стаж ординатури за своїм профілем.

Із 1930 по 1940 роки працює в Свердловському НДІТО.

У 1937 році Базилевська захистила кандидатську дисертацію на тему «Патолого-анатомічні зміни та репаративні процеси при переломах тіл поперекових хребців».

Під час німецько-радянської війни працює провідним хірургом-травматологом у Свердловському військовому госпіталі. Крім цього в її віданні перебували ще 72 евакогоспіталя, розміщених на курортних базах Уралу.

За великий внесок у лікуванні поранених радянських солдатів і офіцерів Зоя Базилевська була нагороджена орденом Червоної Зірки.

У 1944 році Базилевська захищає докторську дисертацію «Закриті пошкодження хребта»[1].

Після війни вона працює заступником директора з науки Саратовського державного науково-дослідного інституту відновної хірургії та ортопедії[2].

У 1946 році за наказом Міністерства охорони здоров'я РРФСР на базі одного з госпіталів Іркутська був утворений Іркутський науково-дослідний інститут травматології та ортопедії. Зоя Базилевська переїжджає до Іркутська, де їй було доручено організаційну роботу зі створення цього інституту.

У 1948 році вона стає директором Іркутського НДІТО і пропрацювала на цій посаді до 1967 року[3]. Після відходу з керівної посади Зоя Василівна продовжувала наукову роботу в своєму інституті до 1981 року.

Внесок у медичну науку та практику

[ред. | ред. код]

Зоя Базилевська внесла значний вклад у методику лікування різних ушкоджень хребта і спинного мозку, а також тазостегнового суглоба.

Ставши директором, вона розширила коло досліджень, при лікарнях в Іркутську і районах області були організовані травматологічні пункти, відділення і кабінети.

Крім керівної та лікувальної роботи Базилевська викладала в Іркутському медичному інституті, що дозволяло їй знаходити і залучати до більш глибокого вивчення травматології та ортопедії талановитих студентів. Згодом багато хто з її учнів стали співробітниками Інституту.

За її ініціативою був створений поліомієлітний центр із філіями в багатьох районах Іркутської області.

Велику увагу вона приділяла підготовці медичних сестер і техніків по роботі з гіпсом.

Почавши практично з нуля, Зоя Базилевська зробила Іркутське НДІТО провідним спеціалізованим медичним закладом в Східному Сибіру і на Далекому Сході.

Вона є автором понад 130 наукових робіт, у тому числі кількох монографій. Має винахід в області травматології та ортопедії.

Зоя Базилевська померла 12 травня 1982 року в Іркутську.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

В Іркутську на будівлі Інститут травматології та ортопедії ССНЦ СВ РАМН встановлена меморіальна дошка в пам'ять про Зою Василівну Базилевську.

Наукові праці

[ред. | ред. код]
  • Гипсовая техника. — Саратов, 1948.
  • Закрытые повреждения позвоночника. — М.: Медгиз, 1962.
  • Лечение перелома шейки бедра: пособие для практического врача. — Иркутск, 1961.
  • Повреждения позвоночника. Морфологические изменения и методика лечения. — Саратов, 1949.
  • Профилактика и лечение пролежней: монография. — М.: Медицина, 1972.
  • Реконструкция при остаточных явлениях туберкулеза тазобедренного сустава // Труды XXVI Всесоюзного съезда хирургов. — М., 1956. — С. 634—635.
  • Структура летальности при повреждениях позвоночника и спинного мозга // Вопросы нейрохирургии. — 1980. — № 6. — С. 37–41. (в соавт.)
  • Функциональное лечение при резекциях тазобедренного сустава после огнестрельных ранений // Хирургия. — 1948. — № 8. — С. 69–75.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Выдающиеся ортопеды и их вклад в развитие мировой медицинской науки. Часть 1. Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
  2. Базилевская, Зоя Васильевна. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
  3. Научно-исследовательский институт травматологии и ортопедии. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
  4. ОТКЗ. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 1 серпня 2018.
  5. Базилевская, Зоя Васильевна. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.