Байківці (Тернопільський район)
| село Байківці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Тернопільська область | ||||
| Район | Тернопільський район | ||||
| Тер. громада | Байковецька сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA61040010010041632 | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 3587 | ||||
| Площа | 2,17[1] км² | ||||
| Густота населення | 597,240 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 47711 | ||||
| Телефонний код | +380 352 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°33′37″ пн. ш. 25°41′14″ сх. д.H G O | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
296 м[2] | ||||
| Водойми | річка Гніздечна | ||||
| Відстань до обласного центру |
5 км | ||||
| Відстань до районного центру |
5 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Тернопіль | ||||
| Відстань до залізничної станції |
5 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 47711, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. Січових Стрільців, буд. 43 | ||||
| Сільський голова | Кулик Анатолій Романович | ||||
| Карта | |||||
  Байківці | |||||
 Байківці | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Ба́йківці — село в Україні, у Байковецькій сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. На відстані 3 км від Тернополя. Адміністративно до села також відносяться Гаї Ходорівські, Гаї Чумакові та Русанівка. Середня висота над рівнем моря – 296 м. Площа населеного пункту – 4,4 кв. км. Дворів – 788. Дев'ятиповерхових житлових будинки - 3. Населення – 3587 осіб (2023 р.).
04 вересня 2015 року шістдесят другою сесією Байковецької сільської ради шостого скликання прийнято рішення об'єднатися з територіальними громадами сіл Дубівці Дубовецької сільської ради, Лозова, Курники Лозівської сільської ради, Стегниківці Стегниківської сільської ради, Шляхтинці, Гаї-Гречинські Шляхтинецької сільської ради Тернопільського району в Байковецьку територіальну громаду з центром в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області.
Площа об'єднаної територіальної громади Байковецької сільської ради — 86,2 км². Населення об'єднаної територіальної громади Байковецької сільської ради — 13210 тис. осіб.
Розташоване на лівому березі річки Гніздечна у центральній частині Тернопільського району. Біля села розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Кружляк».[3]
Перша писемна згадка про село 1653 року.
Є твердження, що перша згадка про Байківці датується 1546 роком. У той час вони "були власністю родини Давидовських. Якщо у багатьох селах було по одному панському двору, то у Байківцях – аж два. Одна з цих садиб, що належала Шельським і зведена у 1-й чверті ХІХ ст., перебудована у школу."[4]
У 1940-1941, 1944-1962 роках село належало до Великобірківського району[5][6]. Відтак, у грудні 1962 року увійшло до складу Тернопільського району[7].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1493 особи, з яких 687 чоловіків та 806 жінок[8].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1293 особи[9].
Станом на 19 жовтня 2023 року у селі проживає 3629 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,69 % |
| російська | 0,31 % |
Рішення сесій сільської ради №8/6/11 «Про затвердження офіційної символіки Байковецької територіальної громади, сіл Байковецької територіальної громади та Положення про зміст, опис Гербів, Прапорів Байковецької територіальної громади, сіл Байковецької територіальної громади та порядок їх використання» від 26.02.2021 [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Щит чотирьохчасний. В першій зеленій частині розміщено елемент герба Прус III, до якого належали перші відомі власники села Давидовські. Це розділена підкова, обернена догори. Її правий бік – звичайний, лівий – загострений. Над підковою золотий п’ятикутний хрест, нижній кінчик якого спрямований вліво. В другій червоній частині – срібний здиблений кінь. У третій червоній – срібний гусак з розпростертими крилами. В четвертій зеленій – золоте колесо від воза. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша написи «БАЙКІВЦІ» і «1546».
Квадратне полотнище поділене на чотири рівновеликі квадратні частини. На верхній древковій зеленій частині розміщено елемент герба Прус III. На верхній вільній червоній – білий здиблений кінь, обернений до древка. На нижній древковій червоній – білий гусак з розпростертими крилами. На нижній зеленій – жовте колесо воза.
На Прапорі повторюються кольори Герба.
Елемент герба Прус III – п’ятикутний хрест символізує наступність поколінь, історичну значимість і розвиток села.
Кінь, як символ свободи, і колесо, як символ вічного руху і безконечності, мають уособлювати Гаї-Чумакові і Гаї-Ходорівські (за деякими версіями топоніми Ходор, Ходорів походять від слова «ходити»). Гусак означає хутір Русанівку, що славився їх вирощуванням. Корона свідчить про статус населеного пункту.
Релігія в Байківцях представлена двома обрядами Католицизму:
- Римо-Католицька Церква:
- Костел Святого Шарбеля (1937)
- Українська Греко-Католицька Церква:
У селі споруджено:
- пам'ятник воїнам-односельчанам, полеглим у німецько-радянській війні 1941-1945 року (1974)
- насипана символічна могила воякам УСС (1990)
- пам'ятник Тарасу Шевченку 2002 року скульптора О. Сонсядла.
У селі діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, ФАП.
У травні 2016 року в селі відкрито поліцейську станцію.[11]
- громадський діяч О. Балабан
- журналіст Я. Логин
- управлінець-господарник, науковець, громадський діяч, меценат Роман Яремчук
- польський громадський діяч і ветеран, полковник LWP, фахівець з адміністративного та сільськогосподарського права Юзеф Паливода
- Андрій Пачковський (1978—2022) — український військовик, учасник російсько-української війни.[12] [13]
- Олег Качало (1959—2016) — український інженер-механік, дизайнер, винахідник.
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Пам'ятник Тарасові Шевченку. 2002. -
Костел в Байківцях влітку -
Костел в Байківцях навесні 2012 року -
Костел святого Шарбеля -
Капличка -
Будинок культури -
Пам'ятний знак Борцям за волю України
.jpg)
- ↑ Верховна Рада України[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ weather.in.ua
- ↑ На Тернопільщині з’явилось п’ять нових заповідників | Журнал ECOBUSINESS. ecolog-ua.com (укр.). Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Село Байківці – історії з-під Щурових гір - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 17 березня 2023.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 551.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Тернопільської області. Довідник. — Тернопіль — 1960. — С. 9.
- ↑ Гуцал П. Адміністративно-територіальний поділ Тернопільщини // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 29. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑
На Тернопільщині запрацювала шоста поліцейська дільниця на YouTube // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 20 травня.
- ↑ Йому назавжди 43. Тернопільщина прощатиметься з Андрієм Пачковським - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 26 серпня 2022.
- ↑ Тернопіль сьогодні: Байківці попрощалися з Андрієм Пачковським. Тернопіль сьогодні. понеділок, 15 серпня 2022 р. Процитовано 26 серпня 2022.
- Байківці. Невідома Тернопільщина [Архівовано 21 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Bajkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 83. (пол.). — S. 83. (пол.)
- Древні кладовища Тернопільського воєводства