Баклан червононогий
| Баклан червононогий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phalacrocorax gaimardi (Lesson & Garnot, 1828) | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Баклан червононогий[2] (Phalacrocorax gaimardi) — вид сулоподібних птахів родини бакланових (Phalacrocoracidae). Вид названий на честь французького натураліста Жозефа-Поля Гемара[3].
Вид поширений у Південній Америці вздовж узбережжя Перу, Чилі та аргентинської провінції Санта-Крус.
Тіло завдовжки 50-100 см, розмах крил 80-160 см. Оперення чорне з металевим блиском, є білі плями на голові і череві. Під час висиджування голі ділянки шкіри на голові, горловий мішок, кільця навколо очей і дзьоб стають червоними, жовтими, зеленими або коричневими. Як правило, статевий диморфізм проявляється тільки в розмірі (самці більші). У молодих особин оперення світло-коричневе, нижня частина світліша верхньої. Тонкий циліндричний дзьоб на кінці загнутий у вигляді гачка, ніздрі відсутні. В основі дзьоба є ділянка голої шкіри, за формою якого розрізняють близькі види. Лапи перетинчасті, розташовані далеко позаду.
Довгі крила, шия і хвіст роблять їх силует в польоті хрестоподібним. На суші сидять вертикально, витягнувши шию, на воді — глибоко, опустивши у воду хвіст і піднявши дзьоб. Політ швидкий, прямолінійний. З води злітають з розбігу.
Живляться, в основному, рибою (мойва, анчоус, оселедець, сардина), але можуть вживати в їжу молюсків, ракоподібних і головоногих. Також живляться жабами, водними комахами, морськими зміями і черепахами.
Червононогі баклани гніздяться одиночними парами або нечисленними групами у виїмках на приморських обривах. Годуються також поодинці або відокремленими парами, відлітаючи за кормом далеко в море. Ці птахи будують досить великі гнізда з решток морських черв'яків і водоростей. Клейкі речовини, що містяться в цих залишках, сприяють міцному закріпленню гнізда до поверхні скель.
- ↑ BirdLife International (2012). Phalacrocorax gaimardi: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 169. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- Carlos B. Zavalaga; Esteban Frere; Patricia Gandini (2002). Status of the Red-Legged Cormorant in Peru: what factors affect distribution and numbers?. Waterbirds. 25 (1): 8—15. doi:10.1675/1524-4695(2002)025[0008:sotrci]2.0.co;2. JSTOR 1522265.
- Esteban Frere; Flavio Quintana & Patricia Gandini (2002). Diving behavior of the Red-Legged Cormorant in Southeastern Patagonia, Argentina. The Condor. 104 (2): 440—444. doi:10.1650/0010-5422(2002)104[0440:dbotrl]2.0.co;2. JSTOR 1370047.
- Ana Millones; Esteban Frere & Patricia Gandini (2008). Breeding habitat use by the Red-legged Cormorant (Phalacrocorax gaimardi) in Patagonia, Argentina. Waterbirds. 31 (4): 656—660. doi:10.1675/1524-4695-31.4.656.
- E. Frere; P. Gandini; J. Ruiz; Y. A. Vilina (2004). Current status and breeding distribution of Red-legged Cormorant Phalacrocorax gaimardi along the Chilean coast. Bird Conservation International. 14 (2): 113—121. doi:10.1017/S0959270904000139.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
