Балада про Кейбл Хог

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балада про Кейбл Хог
англ. The Ballad of Cable Hogue
Жанрдрама, мелодрама, комедія, вестерн
РежисерSam Peckinpahd[1]
ПродюсерСем Пекінпа
СценаристДжон Кроуфорд
Едмунд Пенні
У головних
ролях
Джейсон Робардс[2], Stella Stevensd[2], Девід Ворнер[2], Слім Пікенсd[2], L. Q. Jonesd, Gene Evansd[2], Кетлін Фріменd[2], Strother Martind[2], Р. Ґ. Армстронґd[2], James Andersond[2], Peter Whitneyd[2] і Vaughn Taylord[2]
ОператорЛюсьен Баллард
КомпозиторДжеррі Голдсміт
Річард Гілліс
КінокомпаніяWarner Brothers
Дистриб'юторWarner Brothers, Netflix і Vudu
Тривалість121 хв.
Моваанглійська
Країна США
IMDbID 0065446

«Балада про Кейбле Хога» (англ. The Ballad of Cable Hogue) — вестерн Сема Пекінпи. Прем'єра відбулася 13 травня 1970 року.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Золотошукач Кейбл Хог покинутий в аризонській пустелі двома своїми напарниками, Теггартом та Боуеном. На нього чекає неминуча смерть. За чотири дні, на порозі загибелі, він несподівано натрапляє на джерело води, єдине на шляху між двома містами. Хог вирішує оселитися на цьому місці та відкрити свою справу. Його перший відвідувач, преподобний Джошуа Дункан Слоун, стає його партнером; оазис отримує назву Кейбл-Спрінгс. Навідуючись у місто, Хог проводить час із місцевою повією Хільді; поступово вони розвиваються романтичні стосунки. Але одного разу на Кейбл-Спрінгс заїжджають Теґґарт та Боуен.

У ролях

[ред. | ред. код]

Історія створення

[ред. | ред. код]

Пекінпа розпочав знімання фільму майже відразу ж після завершення «Дикої банди». Знімання ускладнювалися поганою погодою (натурні епізоди знімалися в пустелі Невади) і алкоголізмом Пекінпи, що відновився. Він безцеремонно звільнив 36 членів знімальної групи. Коли погода ставала неможливою для знімань, вся група вирушала до місцевого бару, витративши загалом $70,000. Знімальний період було перевищено на 19 днів, а бюджет — на 3 млн доларів, що призвело до розриву Warner Bros. з Пекінпою. Як показав час, це був серйозний удар по його кар'єрі: тоді на студії розроблялися такі успішні проєкти, як «Порятунок» та «Єремія Джонсон», і Пекінпа був основним кандидатом на постановку обох фільмів. [3] Пекінпа був змушений виїхати в Англію для роботи над одним із найпохмуріших його фільмів — «Солом'яні пси».

Визнання

[ред. | ред. код]

Фільм, який провалився в рік виходу в американському прокаті, нещодавно був переоцінений. На думку критиків, «Балада про Кейбле Хога» є доказом того, що Пекінпа був здатний зняти нетрадиційний та оригінальний фільм, не вдаючись до зображення крайньої жорстокості. Сам Пекінпа нерідко називав «Баладу» однією зі своїх улюблених робіт[4][5].

Як і інші вестерни Пекінпи («Скачі по високогір'ю», «Дика банда», «Пет Герретт і Біллі Кід»), «Баладу про Кейбл Хог» відносять до категорії фільмів про «смерть Заходу», що показують перехід до сучасної цивілізації.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.imdb.com/title/tt0065446/
  2. а б в г д е ж и к л м http://www.imdb.com/title/tt0065446/fullcredits
  3. Weddle, 1994, с. 391—392.
  4. Simmons, Garner. Peckinpah, A Portrait in Montage. — University of Texas Press, 1982. — С. 108—120. ISBN 0—292—76493—6.
  5. Internet Movie Database, Trivia for The Ballad of Cable Hogue. IMDb (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 24 січня 2008.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]