Балакірєв Милій Олексійович

Балакірєв Милій Олексійович
рос. Милий Алексеевич Балакирев
Основна інформація
Дата народження	21 грудня 1836 (2 січня 1837)
Місце народження	Нижній Новгород, Російська імперія
Дата смерті	16 (29) травня 1910 (73 роки)
Місце смерті	Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Тихвінське кладовищеd
Громадянство	Російська імперія
Професії	композитор, диригент, педагог, музикознавець, піаніст, музичний педагог
Освіта	Імператорський Казанський університет (1855) і Nizhny Novgorod Institute of nobilityd (1853)
Вчителі	Alexandre Dubuqued
Відомі учні	Якименко Федір Степанович
Інструменти	фортепіано
Жанри	симфонія
Magnum opus	Tamarad
Членство	Могутня купка
Заклад	Залізниця Санкт-Петербург—Варшава, Придворна співацька капела і Free Music Schoold
Нагороди
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

М. Балакірєв, 1860-ті роки

Поштова марка СРСР, присвячена 120-річчю Балакірєва

Ми́лій Олексійович Бала́кірєв, трапляється також написання Мі́лій Олексійович Бала́кірев (рос. Милий Алексеевич Балакирев; 21 грудня 1836 (2 січня 1837)(18370102) — 16 (29) травня 1910) — російський композитор, піаніст, диригент, музично-громадський діяч. Очолював «Нову російську музичну школу» («Могутню купку»).

Життєпис

Народився в Нижньому Новгороді в сім'ї чиновника. Навчався в Казанському університеті (математичний факультет). Широкі знання з музики здобув головним чином шляхом самоосвіти. Музичні нахили проявилися дуже рано. Мати відвезла його до Москви до відомого піаніста Дюбюка. Але через матеріальну скруту заняття в Москві було недовгим. Повернувся до Нижнього Новгорода, де брав уроки музики у диригента оркестру місцевого театру Карла Ейзріха. Волзькі пісні пробудили у дитини любов до народної творчості.

1855 року Балакірєв зустрівся в Петербурзі з Михайлом Глінкою, який високо цінував його талант. Глинка переконав молодого музиканта присвятити себе композиції в національному дусі. 1856 року Балакирев дебютував у столиці як піаніст і диригент.

Ідейне виховання Балакірєва та формування його естетичних поглядів відбувалися під впливом передового демократичного руху 50—60-х рр., а також дружби з художнім критиком Володимиром Стасовим. Великий музичний талант, широка ерудиція і прогресивні погляди Балакирева сприяли високому авторитету його серед молоді, що об'єднувалась навколо нього і Стасова. Балакирев і «балакиревський гурток» ставили перед собою завдання творити музику, основану на глибокій ідейності, народності та реалізмі. 1862 року Балакирев організував безплатну музичну школу, якою керував до початку 70-х років. У 1867-69 роках був головним диригентом Російського музичного товариства.

Балакірєв сприяв популяризації опер Михайла Глінки: 1866 року в Празі диригував оперою «Іван Сусанін», 1867 року там же керував постановкою опери «Руслан і Людмила».

У 70-ті роки Балакірєв йде з Безкоштовної музичної школи, перестає писати, концертувати, пориває з членами гуртка. 6 липня 1872 року він почав працювати рядовим службовцем у конторі Варшавської залізниці. У цей час він готувався піти в монастир, але стараннями священика Івана Верховського не здійснив свій задум. Лише на початку 80-х років він повернувся до музичної діяльності. У 1881—1908 роках він знову очолював безплатну музичну школу і одночасно (1883—1994) був керівником Придворної співацької капели.

Мілій Олексійович Балакірєв помер у Санкт-Петербурзі 29 травня 1910 року. Похований на Тихвинському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Творчість

Творчості Балакірєва характерна програмність, виразність та барвистість музичної мови. Серед його творів — «Увертюра на теми трьох російських народних пісень» (1858), увертюра на три російські теми «Тисяча літ», 1862 (в пізнішій ред. — «Русь»), дві симфонії (1898, 1908), концерт для фортепіано з оркестром (закінчений Сергієм Ляпуновим) та ін. Балакирев використовував також кавказькі мелодії (фантазія «Ісламей» для фортепіано, 1869; симфонічна поема «Тамара» за Лермонтовим, 1882; романси) і звертався до музики слов'янських народів (увертюра «В Чехії», 1867; «Шопеніана», 1908). Велике значення мають видані Балакірєвим дві збірки російських народних пісень (1866, 1900).

Список творів

Оркестрові твори

• «Король Лір» (Музика до трагедії Шекспіра)
• «Увертюра на теми трьох російських пісень»
• «Увертюра на тему іспанського маршу»
• «У Чехії» (симфонічна поема на три чеські народні пісні)
• «1000 років» («Русь»), симфонічна поема
• «Тамара» (симфонічна поема)
• Перша симфонія C-dur
• Друга симфонія d-moll
• Сюїта, складена з 4 п'єс Шопена

Романси і пісні

«Три забытых романса» (1855)

• «Ты пленительной неги полна» (А. Головінський)
• «Звено» (В. Туманський)
• «Испанская песня» (М. Михайлов)

«Двадцать песен» (1858—1865)

• «Колыбельная песня» (А. Арсеньєв)
• «Взошёл на небо месяц ясный» (М. Япенич)
• «Когда беззаботно, дитя, ты резвишься» (К. Вільде)
• «Рыцарь» (К. Вільде)
• «Так и рвётся душа» (О. Кольцов)
• «Приди ко мне» (О. Кольцов)
• «Песня Селима» (М. Лермонтов)
• «Введи меня, о, ночь» (А. Майков)
• «Еврейская мелодия» (М. Лермонтов з Байрона)
• «Исступление» (О. Кольцов)
• «Отчего» (М. Лермонтов)
• «Песня золотой рыбки» (М. Лермонтов)
• «Песня старика» (О. Кольцов)
• «Слышу ли голос твой» (М. Лермонтов)
• «Грузинская песня» (О. Пушкін)
• «Сон» (М. Михайлов з Гейне)

«Десять песен» (1895—1896)

• «Над озером» (А. Голенищев-Кутузов)
• «Пустыня» (О. Жемчужников)
• «Не пенится море» (О. Толстой)
• «Когда волнуется желтеющая нива» (М. Лермонтов)
• «Я любила его» (О. Кольцов)
• «Сосна» (М. Лермонтов з Гейне)
• «Nachtstiick» (О. Хом'яков)
• «Как наладили» (Л. Мей)
• «Среди цветов поры осенней» (І.Аксаков)
• «Догорает румяный закат» (В. Кульчинський)

«Десять песен» (1903—1904)

• «Запевка» (Мей)
• «Сон» (Лермонтов)
• «Беззвёздная полночь дышала прохладой» (О. Хом'яков)
• «7-е ноября» (А. Хомяков)
• «Я пришёл к тебе с приветом» (А. Фет)
• «Взгляни, мой друг» (В. Красов)
• «Шёпот, робкое дыханье» (А. Фет)
• «Песня» (М. Лермонтов)
• «Из-под таинственной холодной полумаски» (М. Лермонтов)
• «Спи» (О. Хом'яков)

«Два романса» (1909)

• «Заря» (О. Хом'яков)
• «Утёс» (М. Лермонтов)

• Спи (О. Хом'яков)
• Зоря (О. Хом'яков)
• Утёс (М. Лермонтов)
• Збірник російських народних пісень (40) для одного голосу з фортепіано

Фортепіанні твори

• «Іслам»
• Соната b-moll
• Колискова пісня
• Капріччо
• Пісня рибалки
• Думка
• Фантастична п'єса. Прядка.
• Пісня гондольєра. Гумореска
• Експромт на теми двох прелюдій Шопена
• Сім мазурок
• Іспанська мелодія
• три ноктюрни
• Новелета
• Мрії
• Три скерцо
• Іспанська серенада
• Тарантела
• Токата
• Полька
• В саду (Ідилія)
• Меланхолійний вальс
• Бравурний вальс
• Вальс-експромт
• Сім вальсів
• Ескізи, Tyrolienne
• Концерт Es-dur для фортепіано з оркестром

Обробки, що мають значення як самостійні твори

• Фантазія на теми опери «Іван Сусанін»
• Транскрипція на «Жайворонка» Глінки
• Транскрипція на «Арагонську піхоту» Глінки
• Транскрипція на «Ніч в Мадриді» Глінки
• Вступ до «Втечі до Єгипту» Берліоза
• Неаполітанська пісня Ф. Ліста
• «Не говори», романс Глінки
• Berceuse В. Одоєвського
• Каватина з квартету Бетховена, ор. 130
• Романс з концерту Шопена, ор. 11
• Увертюра до опери «Ундіна» А. Львова
• Два вальс-капризи (перекладення вальсів О. С. Танєєва)

Для фортепіано в 4 руки

• Збірник 30 російських пісень
• Сюїта: а) Полонез, б) Пісенька без слів, в) Скерцо

Для двох фортепіано в 4 руки

• Бетховен. Квартет ор. 95, f moll

Для віолончелі з супроводом фортепіано

• Романс

Хорові твори

• Колискова пісня (для жіночих або дитячих голосів з супроводом малого оркестру або рояля),
• Дві билини для змішаного 4-х голосного хору: а) Микита Романович, б) Королевич з Кракова
• Кантата на відкриття пам'ятника Глінці
• Мазурка Шопена (перекладення для змішаного хору a capella, слова Л. Хом'якова)

Див. також

• 6777 Балакірєв — астероїд, названий на честь композитора.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Федорова Г. М. О. Балакірев. К., 1953.
• Сайт присвячений композиторові