Перейти до вмісту

Балашов Микола Володимирович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Балашов Микола Володимирович
заступник голови відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату
з 31 березня 2009
 
Альма-матер: Хімічний факультет МДУd
Науковий ступінь: доктор богослов'я
Діяльність: богослов, священник
Ім'я при народженні: Николай Владимирович Балашов
Народження: 13 грудня 1956(1956-12-13) (68 років)
Москва, СРСР
Священство: 9 квітня 1989

Нагороди:

CMNS: Балашов Микола Володимирович у Вікісховищі

Микола Володимирович Балашов (13 грудня 1956, Москва) — митрофорний протоієрей, заступник голови відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, настоятель храму Воскресіння Словущого на Успенському Вражку в Москві, член Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1973—1977 роках навчався на хімічному факультеті МДУ. У 1977—1979 роках служив в армії. У 1979—1985 роках працював робітником, займаючись богословською самоосвітою.

У 1985—1989 роках працював читцем в московському храмі на честь ікони Божої Матері «Несподівана Радість» в Мар'їній Гаю і позаштатно співпрацював з видавничим відділом Московського патріархату.

9 квітня 1989 року висвячений у сан диякона, а 23 квітня — в сан священника архієпископом Вологодським і Великоустюзьким Михайлом.

У 1989—1994 роках — клірик Вологодської єпархії. З 1992 по 1994 рік настоятель Череповецького Воскресенського собору.

У 1991 році закінчив Московську духовну семінарію у секторі заочного навчання, в 1997 році — Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я за дисертацію по темі «Історія передсоборного руху. Питання впорядкування і розвитку літургійного життя Російської православної церкви за матеріалами церковно-громадської дискусії 1905—1917 років».

У 1994—1998 роках — клірик Новгородської єпархії. Призначений на Успенський прихід в село Любитіно для ліквідації т. зв. «Любитинського розколу», що виник після того, як священник Тимофій Алфьоров перейшов в юрисдикцію РПЦЗ, бажаючи залишити за собою будівлю церкви. Займався Відновленням даного храму[1] .

У 1998 році виїхав служити в Москву, ставши співробітником Відділу зовнішніх церковних зносин (з 2000 року — зв'язків) Московського патріархату і кліриком храму Живоначальної Трійці в Хорошеве. Тим не менш «любитинську землю не забуває, відпочинок свій після тривалих відряджень, вважає за краще проводити у Никандрові»[1] .

З 1998 по 2000 рік — співробітник секретаріату ВЗЦЗ із взаємин Церкви і суспільства. Брав участь в працях робочої групи з вироблення " Основ соціальної концепції Російської православної церкви ".

3 травня 2000 року в московському храмі Живоначальної Трійці в Хорошеве головою ВЗЦЗ митрополитом Смоленським і Калінінградським Кирилом був зведений в сан протоієрея[2] .

У 2001—2002 роках — виконувач обов'язків секретаря ВЗЦЗ з міжправославних зв'язків та зарубіжних установ. З 2002 року — секретар ВЗЦЗ з міжправославних відносин.

З грудня 2003 року по 2007 рік — секретар комісії Московського патріархату по діалогу з Російською зарубіжною церквою.

20 квітня 2005 року рішенням Священного синоду включений до складу комісії у справах старообрядницьких парафій і по взаємодії з старообрядництва[3].

Координатор і науковий редактор дослідницького проєкту "Церковні реформи. Дискусії в Православної Російської Церкви початку XX століття. Помісний собор 1917—1918 рр. і передсоборний період «, який здійснювався круглим столом з релігійної освіти і діаконії при Відділі зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату за сприяння фонду» Християнська Росія[it] "в Серіате, Італія. У 2006 році отримав ступінь магістра богослов'я.

10 грудня 2008 рішенням Священного синоду включений до складу комісії з підготовки Помісного собору Російської православної церкви, що пройшов 27 по 28 січня 2009 року[4] . Був членом собору за посадою.

31 березня 2009 року рішенням Священного синоду призначений заступником голови відділу зовнішніх церковних зв'язків.

З 27 липня 2009 року — член Міжсоборної присутності Російської православної церкви . З 5 березня 2010 року — член президії Міжсоборної присутності Російської православної церкви[5] .

11 грудня 2009 року (під час правління патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва)) ще раз відвідує Скоп'є де зустрівся із предстоятелем невизнаної Македонської православної Церкви. Тоді Балашов сказав: що незалежна держава повинна мати «незалежну церкву», і це повинно означати процес надання автокефалії Македонській церкві[6].

З 3 серпня 2010 року — член Російсько-китайської групи з контактів і співпраці в релігійній сфері[7].

З жовтня 2011 року — член Науково-редакційної ради з видання документів Священного Собору Православної Російської Церкви 1917—1918 рр.[8].

З 7 березня 2012 року — настоятель храму Воскресіння Словущого на Успенському Вражку в Москві.

З 25 грудня 2013 року — член Синодальної біблійно-богословської комісії Російської православної церкви[9].

17 червня 2014 року під час урочистого акту в МДА архієпископ Євген (Решетніков) вручив протоієрею Миколаю Балашову диплом доктора богослов'я[10].

З 18 вересня 2014 року — член Комісії зі складання місяцеслову Російської православної церкви[11].

З 11 грудня 2014 року — член Комісії з міжнародного співробітництва Ради із взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті Російської Федерації[12].

З 25 грудня 2014 року — член Синодальної богослужбової комісії Російської православної церкви[13].

1 лютого 2017 року рішенням Священного синоду включений до складу створеного тоді ж організаційного комітету з реалізації програми загальноцерковних заходів до 100-річчя початку епохи гонінь на Російську православну церкву[14].

У 2019 — член комісії Московського патріархату по переговорам з архієпископією західноєвропейських парафій руської традиції.[15].

З 23 березня 2020 року — член Робочої групи при Патріархові Московському і всієї Русі по координаційній діяльності церковних установ в умовах поширення коронавірусної інфекції[16].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Публікації

[ред. | ред. код]
статті
  • Еще раз о «декларации» и о «солидарности соловчан» // Вестник русского христианского движения. 1989. — № 157 (III). — С. 193—202
  • Новый Духовный центр христиан-адвентистов // Журнал Московской Патриархии. М., 1989. — № 5. — С. 53-55.
  • Любытинский раскол. Настоятель Успенской церкви о любытинском расколе // София. 1994. — № 3 (июль-сентябрь) — С. 7.
  • Искусственное оплодотворение: что думают православные? // Человек. М., 1995. — № 3. — С. 77-81.
  • Достоевский и судьба русской Библии // Достоевский и современность: Материалы Х Международных Старорусских чтений 1995 года. Старая Русса, 1996. — С. 9-19.
  • Иов «с подлейшими примечаниями»: что же читал Достоевский? // Достоевский и мировая культура. Альманах № 6. СПб.: Акрополь, 1996. — С. 82-86.
  • Спор о русской Библии и Достоевский // Достоевский: Материалы и исследования. СПб.: Наука, 1996. — Т. 13. — С. 3-15.
  • Esiste una «lingua della preghiera»? // La Nuova Europa. Seriate (Bergamo), 1998. — № 1. — P. 61-77.
  • Lingua della liturgia, lingua della missione // La Nuova Europa. Seriate (Bergamo), 1998. — № 2. — P. 35-53.
  • Язык богослужения: Из истории церковной дискуссии в России // Континент. М., 1998. — № 98. — С. 247—279.
  • Non é ora che i «figli spirituali» diventino adulti? // La Nuova Europa. Seriate (Bergamo). 1999. — № 3. — P. 4-13.
  • Хотят ли «духовные чада» взрослеть? // Новая Европа. Милан — М., 1999. — № 12. — С. 53-59.
  • Bioetica una parola nuova // Il Regno — Attualita. Bologna, 2000. — № 4. — P. 93-97.
  • Развитие литургической культуры: богословские и пастырские аспекты // Богословская конференция Русской Православной Церкви «Православное богословие на пороге третьего тысячелетия». Москва, 7-9 февраля 2000 г. Материалы. М.: Синодальная богословская комиссия, 2000. — С. 309—320.
  • Русская Православная Церковь и проблемы биоэтики // Медицинское право и этика. М., 2000. — № 2. — С. 16-29.
  • К истории созыва Всероссийского Церковного Собора // Церковь и время. М., 2000. — № 3 (12). — С. 133—154.
  • Всероссийский Церковный Собор 1917—1918 годов: Некоторые детали предыстории: В. К. Саблер и К. П. Победоносцев в 1905 г. // Церковь и время. М., 2000. — № 3 (12). — С. 155—178.
  • La teologia ortodossa alle soglie del terzo millenio // La Nuova Europa. Seriate (Bergamo). 2000. — № 3. — P. 76-89.
  • Da operaio a teologo: l'arcivescovo Michail // La Nuova Europa. Seriate (Bergamo). 2000. — № 4. — P. 22-32.
  • От составителей // Собрание сочинений: В 3 т. — М. : Русский путь. — Т. 1. — 2001. — 654 с. — С. 5-6 (c Л. И. Сараскиной)
  • Репродуктивные технологии: дар или искушение? // Православие и проблемы биоэтики. М.: Православный медико-просветительский центр «Жизнь», 2001. — Вып. 1. — С. 34-44.
  • Геном человека, «терапевтическое клонирование» и статус эмбриона (точка зрения православного) // Церковь и время. М., 2001. — № 2 (15). — С. 58-76.
  • Новые достижения в области геномики: взгляд православного христианина // Медицинское право и этика. М., 2001. — № 4.
  • На перепутьях прогресса: Кто запатентует наши гены? // Православная беседа. М., 2001. — № 6. — С. 35-39.
  • Актуальные вопросы этики пола в свете «Основ социальной концепции Русской Православной Церкви» // Церковь и время. М., 2002. — № 1 (18). — С. 55-66.
  • Пол и половые отношения в православном этосе // Философская этика и нравственное богословие. Материалы конференции. Институт философии РАН. Москва, 29 января 2002 г. (Х Рождественские образовательные чтения.) / Сост. В. К. Шохин. М., 2003. — С. 61-83.
  • Liturgijska obnova i služenje Božanstvene liturgije // Istina: Bogoslovski časopis pravoslavne Eparhije dalmatinske. Šibenik. 2004. — Br. 5. — С. 207—234.
  • История русского церковного разделения [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Журнал Московской Патриархии. М., 2007. — № 7. — С. 82-95. (совместно с Андреем Кострюковым)
  • Сергей Фудель: Жизненный путь и судьба литературного наследия // Чтения памяти С. И. Фуделя. К 30-летию со дня кончины. Владимир: Издательский отдел Владимирской епархии, 2008. — С. 6-12.
  • История эстонского Православия и попытка ее недобросовестной ревизии: О книге архимандрита Григория Папатомаса «Несчастье быть маленькой церковью в маленькой стране» // Вестник церковной истории. М., 2011. — № 1—2 (21—22). — С. 251—310 (совместно с протоиереем Игорем Прекупом).
  • The history of Estonian Orthodoxy and an attempt of its fraudulent revision // Orthodoxy in Estonia: Studies and documents / Ed. by archpriest N. Balashov, S.L. Kravets. Moscow: Orthodox Encyclopedia, 2012. — Vol. 1. — P. 307—398 (совместно с протоиереем Игорем Прекупом).
  • Свидетель эпохи исповедников веры: к столетию со дня рождения архиепископа Михаила (Мудьюгина) // Журнал Московской Патриархии. М., 2012. — № 5. — С. 52-61.
  • Архиепископ Михаил как епархиальный архиерей (воспоминания бывшего клирика Вологодской епархии) // Архиепископ Михаил (Мудьюгин) в воспоминаниях и размышлениях. Материалы конференции, посвященной 100-летию со дня рождения архиепископа Михаила (Мудьюгина), 1912—2000. Санкт-Петербург, 14 мая 2012 г. / Под ред. свящ. К. Костромина и Д. В. Волужкова. СПб.: СПбПДА, 2013. — С. 16-23.
  • Мораль и право vs политическая целесообразность? Из истории церковно-государственных отношений в Эстонии // Государство и церковь в СССР и странах Восточной Европы в период политических кризисов второй половины ХХ века. М.: Институт славяноведения РАН; СПб.: Нестор-История, 2014. — С. 45-101 (совместно с протоиереем Игорем Прекупом).
  • Константинопольский Патриархат в 1948—1991 гг.; КПЦ при Патриархе Варфоломее I // Православная энциклопедия. М.: ЦНЦ «Православная энциклопедия» [2015]. Т. XXXVII. — С. 275—297 (совместно со свящ. М. В. Асмусом и С. А. Монаховым).
  • Биографический очерк [протопресвитер Виталий Боровой] // Церковь и время. 2016. — № 4 (77). — С. 59-68 (в соавторстве с А. С. Буевским)
  • Протопресвитер Виталий Боровой: coincidentia oppositorum // Церковь и время. 2016. — № 4 (77). — С. 101—105
  • Людей надо кормить — физически и духовно. Сергей Фудель: осмысление событий российской истории // Журнал Московской патриархии. 2017. — № 4. — С. 70-74
книги
  • На пути к литургическому возрождению / Предисл. митрополита Смоленского и Калининградского Кирилла. М.: Круглый стол по религиозному образованию и диаконии, [2000]. — 508 с.
  • На путу ка литургиjском препороду / Прев. К. Кончаревић, К. Симић. Предговор еп. бачки Иринеjа. Нови Сад: Беседа, 2007. Т. 1 — 424 c.; Т. 2. — 354 с.
  • И сотворил Бог мужчину и женщину: Комментарий к Социальной концепции Русской Православной Церкви. М.: Даниловский благовестник, 2001. 96 с.
  • Sergei Fudel’: Messaggi dal km 101. Milano: La Casa di Matriona, 2007. — 275 с. (совместно с Л. И. Сараскиной).
    • Сергей Фудель прот. Н. Балашов, Л. И. Сараскина. — М. : Книжница: Русский путь, 2010. — 456 с. (совместно с Л. И. Сараскиной).
    • Сергей Фудель. М.: Книжница — Русский путь, 2010. С. 256 (совместно с Л. И. Сараскиной); М.: Русский путь, 2011 (2-е изд., испр. и дополн.).
  • Проблемы Православия в Эстонии: О книге архимандрита Григория Папатомаса «Несчастье быть маленькой церковью в маленькой стране». Таллин, 2013 (совместно с протоиереем Игорем Прекупом).
переклади
  • Робинсон Дж. [1] = Honest to God / Пер. с англ., биогр. ст., коммент. Н. Балашова; Рец. докт. филос. наук, проф. П. С. Гуревич. — М. : Высшая школа, 1993. — 159 с. — (Б-ка философа) — ISBN 5-06-002858-5. Архівовано з джерела 8 жовтня 2020
  • Данн Дж. Д. Керигма или керигмы?: Гл. из кн. «Единство и многообразие в Новом Завете». Евангельская проповедь: содержание и процесс в единстве и разнообразии текстов синоптических Евангелий и Евангелия от Иоанна / пер.: Балашов Н., священник // Страницы. М., 1997. Т.2. № 1. стр. 3-21.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Будни и чудеса сельского батюшки. Новгородские Ведомости (рос.). 13 лютого 2019. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  2. ↑ Митрополит Кирилл совершил Божественную литургию в храме Живоначальной Троицы в Хорошёве [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Русская православная церковь.
  3. ↑ Журналы заседания Священного синода Русской православной церкви от 20 апреля 2005 года [Архівовано 17 квітня 2013 у Archive.is] // Патриархия.ru.
  4. ↑ ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода Русской Православной Церкви от 10 декабря 2008 года [Архівовано 2012-11-10 у Wayback Machine.] // Патриархия.ru, 10 декабря 2008
  5. ↑ Священный Синод расширил состав Межсоборного присутствия и его президиума / Новости / Патриархия.ru (рос.). Патриархия.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 18 січня 2017.
  6. ↑ Dnevnik, Агенция Фокус, в. Македонската църква е готова да приеме статут на "самостоятелна църква". dveri.bg (bg-bg) . Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  7. ↑ Российско-китайские консультации по контактам и сотрудничеству в религиозной сфере состоялись в Москве / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  8. ↑ Научно-редакционный совет | Священный Собор Православной Российской Церкви 1917—1918 гг. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  9. ↑ Утвержден обновленный состав Синодальной библейско-богословской комиссии. Патриархия.ru. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 18 січня 2017.
  10. ↑ В МДА ректор архиепископ Евгений вручил дипломы доктора богословия. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 27 червня 2014.
  11. ↑ Издательский Совет Русской Православной Церкви: 5 ноября 2014 года под председательством митрополита Калужского и Боровского Климента состоялось первое заседание Комиссии по составлению месяцеслова Русской Православной Церкви. izdatsovet.ru. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  12. ↑ В ОВЦС прошло первое заседание Комиссии по международному сотрудничеству Совета по взаимодействию с религиозными объединениями при Президенте Российской Федерации | Русская Православная Церковь. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  13. ↑ Священный Синод утвердил обновленный состав Синодальной богослужебной комиссии. Патриархия.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 18 січня 2017.
  14. ↑ ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 1 февраля 2017 года / Официальные документы / Патриархия.ru. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 4 жовтня 2020.
  15. ↑ Русский экзархат больше не хочет и не может медлить / Факты и комментарии / Независимая газета. www.ng.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  16. ↑ Образована Рабочая группа при Патриархе Московском и всея Руси по координации деятельности церковных учреждений в условиях распространения коронавирусной инфекции / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  17. ↑ Указом Президента России председатель и ряд сотрудников ОВЦС удостоены высоких государственных наград. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  18. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20 июля 2011 года № 975 «О награждении орденом Дружбы»[недоступне посилання з Май 2018]
  19. ↑ Митрополит Кирилл вручил церковные награды видным политическим, религиозным, культурным и общественным деятелям. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  20. ↑ Состоялся торжественный акт по случаю 65-летия Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  21. ↑ В понедельник Светлой седмицы Предстоятель Русской Церкви совершил Литургию в Успенском соборе Московского Кремля. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  22. ↑ Святейший Патриарх Кирилл вручил церковные награды членам Священного Синода, Высшего Церковного Совета, сотрудникам Московской Патриархии (рос.). Патриархия.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 31 серпня 2019.
  23. ↑ Николай Балашов, протоиерей. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  24. ↑ Предстоятели Антиохийской и Русской Православных Церквей совершили Божественную литургию в кафедральном Успенском соборе Дамаска. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  25. ↑ Предстоятели Русской и Польской Православных Церквей совершили богослужение на горе Грабарке в день Преображения Господня. Архів оригіналу за 24 серпня 2012. Процитовано 4 жовтня 2020.
  26. ↑ Члены делегации Русской Православной Церкви удостоены высоких наград Элладской Православной Церкви. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 4 жовтня 2020.
  27. ↑ В завершение визита Святейшего Патриарха Кирилла в Сербию в Белграде состоялся прием в честь Его Святейшества. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 4 жовтня 2020.
  28. ↑ Заместитель председателя ОВЦС удостоен ордена Иерусалимской Православной Церкви | Русская Православная Церковь (рос.). mospat.ru. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 26 червня 2017.
  29. ↑ www.jerusalem-patriarchate.info, www.jp-newsgate.net & (9 червня 2017). Ο ΜΑΚΑΡΙΩΤΑΤΟΣ ΠΑΤΡΙΑΡΧΗΣ ΙΕΡΟΣΟΛΥΜΩΝ ΠΑΡΑΣΗΜΟΦΟΡΕΙ ΤΟΝ ΠΡΩΤΟΠΡΕΣΒΥΤΕΡΟΝ Π. ΝΙΚΟΛΑΪ ΜΠΑΛΑΣΩΦ. Πατριαρχείοv Ιεροσολύμων - Επίσημη Πύλη Ειδησεογραφίας (гр.). Процитовано 26 червня 2017.[недоступне посилання з Август 2019]
  30. ↑ В 70-ю годовщину Отдела внешних церковных связей Святейший Патриарх Кирилл совершил благодарственный молебен в Троицком соборе Данилова монастыря. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  31. ↑ Святейший Патриарх Кирилл вручил награды клирикам Московской городской епархии, отмечающим в этом году памятные даты (рос.). Патриархия.ru. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 18 січня 2017.
  32. ↑ За Литургией в Храме Христа Спасителя Святейший Патриарх Кирилл вручил архиепископу Дубнинскому Иоанну грамоту о восстановлении единства Архиепископии западноевропейских приходов русской традиции с Русской Православной Церковью. Русская Православная Церковь. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
  33. ↑ Митрополит Волоколамский Иларион наградил заместителя председателя ОВЦС протоиерея Николая Балашова медалью святителя Марка Эфесского (рос.). Патриархия.ru. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 18 січня 2017.
  34. ↑ В Киеве прошли торжества, посвящённые юбилею «Вестника пресс-службы Украинской Православной Церкви». Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 4 жовтня 2020.
  35. ↑ С праздником свт. Спиридона! | Храм Воскресения Словущего на Успенском вражке. vslov.ru. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 18 січня 2017.
  36. ↑ Состоялось первое награждение медалью священномученика Исидора Юрьевского Эстонской Православной Церкви Московского Патриархата [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.].
  37. ↑ Награды Императорского православного палестинского общества вручены представителям Русской Православной Церкви. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  38. ↑ Состоялось заседание совета Императорского православного палестинского общества. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Балашов_Микола_Володимирович&oldid=38886580