Перейти до вмісту

Балканські діалекти болгарської мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ятева межа у болгарській мові

Балканські діалекти є найбільшою групою діалектів болгарської мови, що охоплює майже половину сучасної території Болгарії. Їх ареал охоплює північно-центральну Болгарію та більшу частину болгарської частини Фракії, за винятком Родопів, регіону Хасково та Странджа. В результаті масових переміщень населення, які торкнулися східної Болгарії протягом 19-го та початку 20-го сторіччя, балканські діалекти тепер також поширені у великих районах північно-східної Болгарії, особливо в регіонах Добрича та Варни. Найважливішою особливістю діалектів, як і в більшості східноболгарських діалектів, є вимова старослов’янського ѣ (ят) як ʲa або ɛ залежно від характеру наступного складу. Балканські діалекти, і зокрема центральнобалканський діалект, лежать в основі офіційної болгарської мови. Однак вони не є ідентичними стандартній мові, оскільки багато її рис походять із західних діалектів болгарської мови, включаючи македонські діалекти, або є компромісом між східним і західним стандартом.

Фонологічні та морфологічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Вимова старослов'янського ѣ (ят) як я/е (ʲa/ɛ)бял/бели (як у стандартній болгарській мові)
  • щ/жд (ʃt/ʒd) для праслов'янського *tʲ/ *dʲ (як у стандартній болгарській мові) - нощ, между (ніч, між)
  • ъ (ə) для старослов’янських ѫ (юс) і ъ (ə) (як у стандартній болгарській мові) - мъж, сън (людина, сон)
Карта болгарських діалектів у Болгарії
  • Сильне скорочення ненаголошених широких голосних /a/, /ɛ/ і /ɔ/, які зазвичай перетворюються на /ə/, /i/ та /u/. На відміну від цього, стандартна болгарська мова дозволяє лише помірне скорочення /a/ і /ɔ/ і не допускає будь-якого скорочення /ɛ/, тобто формальна норма є компромісом між східною та західною болгарською (македонською) мовами.
  • Повна мутація a на e після м’якого (піднебінного) приголосного та ж /ʒ/, ш /ʃ/, ч /t͡ʃ/ та дж /d͡ʒ/, перед м’яким складом: жаба-жеби (жабка-жабки), чаша-чеши (чашка-чашки), пиян-пиени (п’яний – п’яні). Це не прийнято в стандартній болгарській мові, яка натомість прийняла західну болгарську жаба-жаби, чаша-чаши, пиян-пияни

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Стойков, Стойко: Българска диалектология, Акад. изд. "Проф. Марин Дринов", 2006 [1]