Балка Лісова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балка Лісова
Витікна північній стороні від селища Розквіт
• координати49°00′49″ пн. ш. 39°33′33″ сх. д. / 49.01361° пн. ш. 39.55917° сх. д. / 49.01361; 39.55917
ГирлоДеркул
• координати49°00′49″ пн. ш. 39°33′33″ сх. д. / 49.01361° пн. ш. 39.55917° сх. д. / 49.01361; 39.55917
БасейнАзовського моря
Країни:Україна Україна
Луганська область
Довжина~9,37 км

Балка Лісова (рос. Великий Яр[1]; б. Лесная[2]) — балка (річка) в Україні у Біловодському районі Луганської області. Права притока річки Деркулу (басейн Азовського моря).

Довжина балки приблизно 9,37 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 8,00  км, коефіцієнт звивистості річки — 1,17 [3]. Формується багатьма балками та загатами[1][2]. На деякій ділянці балка пересихає[3].

Розташування

[ред. | ред. код]

Бере початок на північній стороні від селища Розквіт. Тече переважно на північний схід і у селі Городище впадає у річку Деркул, ліву притоку Сіверського Дінця.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXIV, лист: 18. Показаны территории: Харьковской губернии, Область Войска Донского
  2. а б в Генеральний штаб // Біловодськ // Росія Ростовська область. Україна Луганська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.
  3. а б в https://www.google.com.ua/maps/@49.0467471,39.6089867,13.25z?hl=uk

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Словник гідронімів України [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 89