Балтська дорога

Балтська дорога Одеса
Кінець вулиці, біля перетину із Об'їздною дорогою Кінець вулиці, біля перетину із Об'їздною дорогою
Місцевість	Пересип
Район	Пересипський район
Назва на честь	Балта
Загальні відомості
Координати початку	46.529278° пн. ш. 30.730306° сх. д. / 46.529278; 30.730306
Координати	46.539694° пн. ш. 30.715833° сх. д. / 46.539694; 30.715833
Координати кінця	46.557611° пн. ш. 30.707222° сх. д. / 46.557611; 30.707222
Транспорт
Маршрутні таксі	105
Рух	двобічний
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Балтська дорога у Вікісховищі

Балтська дорога — одна із вулиць Одеси, знаходиться в районі Пересипу. Вулиця переривається залізничними шляхами станції Одеса-Пересип, через які перекинуто пішохідний місток.

Вулиця починається від Ярмаркової площі й тягнеться до Об'їздної дороги Одеси. Вулиця є частиною великої дороги до м. Балти, яка йде через Міжлімання й сполучає між собою цілу низку населених пунктів сучасних Одеського, Березівського і Подільського районів. Частина Балтської дороги перетворилася на міську вулицю завдяки виникненню вздовж неї двох поселень: Солдатської Слобідки, де оселялися колишні вояки, та Балтівської Слобідки (Балтівки), де оселялися різники, що переважно торгували на Ярмарковій площі.

Ворота колишнього корково-лінолеумного заводу «Вікандер і Ларсен»

У 1878 році в Одесі було відкрито перший завод з виробництва корки, відкрите шведським підприємцем Едуардом Арпсом. Згодом по складу правління увійшли підприємці Яльм і Карл-Август Вікандери, які разом із Ларсеном заснували в Одесі фірму «Вікандер і Ларсен», яка спеціалізувалася на виробництві корку. У 1910-1911 роках ними було придбано декілька гектарів землі вздовж Балтської дороги, біля підніжжя Жевахової гори, де було побудовано новий корково-лінолеумний завод, який став у 1913 році одним із найбільших виробників лінолеуму в Європі. Це був час бурхливого розвитку усього району. До заводу було прокладено залізничну колію. Трамвайний маршрут №7 було продовжено від Ярмаркової площі до заводу, а вздовж вулиці зведено бельгійські трамвайні зупинки. Хоча трамвайний маршрут сюди було направлено не заради заводу, а заради розвитку на східного берегу Хаджибейського лиману ще одного грязьового курорту.

Під час Першої світової війни поставки кори коркового дубу до Одеського порту скоротилися і фірма зазнала значних збитків. У 1918 році Вікандер виїхав за кордон, а в 1921 році завод було захоплено більшовиками, які у 1925 році дали йому назву «Більшовик». Ідею розвитку курорту на лимані було згорнуто, а на його місці було зведено Гідропорт.

На даний момент завод "Більшовик" знаходиться у стані руїн (визнаний банкрутом з 2004 року). Весь район знаходиться у депресивному стані.

Джерела

• https://dumskaya.net/article/Zateryannyj-mir-v-geograficheskom-cente-Odessy/
• https://odesa.novyny.live/v-odesi-pereimenuvali-vulitsiu-vosmogo-bereznia-iaka-nova-nazva-195164.html
• https://usionline.com/vulytsiu-vosmoho-bereznia-perejmenuvaly-na-vikandera-i-larsena-chym-vony-vidomi/