Перейти до вмісту

Бальтазар Карлос, принц Астурійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бальтазар Карлос, принц Астурійський
Робота Хуана Батисти Мартінеса дель Масо, 1645
Принц Астурійський
Правління17 жовтня 1629 — 9 жовтня 1646
ПопередникФеліпе
НаступникФеліпе Просперо
Інші титулиПринц Жиронський
Принц Португальський
Біографічні дані
Релігіякатолицтво
Народження17 жовтня 1629(1629-10-17)[1][2][3]
Мадрид, Іспанія
Смерть9 жовтня 1646(1646-10-09) (16 років)
Сарагоса, Сарагоса, Арагон, Іспанія
натуральна віспа
ПохованняПантеон Інфантів
ДинастіяГабсбурги
БатькоФіліп IV
МатиІзабелла Французька
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Бальтазар Карлос (ісп. Baltasar Carlos de Austria y Borbón; 17 жовтня 1629(16291017), Мадрид, Іспанія — 9 жовтня 1646, Сарагоса, Іспанія) — син іспанського короля Філіпа IV та престолонаступник Іспанії, Португалії та інших володінь Іспанських Габсбургів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Бальтазар Карлос — єдиний син від шлюбу короля Філіпа IV та Ізабелли Французької. Його охрестили 4 листопада 1629 року в парафії Сан-Хуан у Мадриді[4]. Хрещеними батьками принца стали інфанта Марія Анна та інфант Карлос — тітка та дядько новонародженого відповідно.

Вихователькою принца була графиня Інес де Суньїга і Веласко — головна фрейліна королеви та дружина впливового герцога Гаспара де Гусмана Олівареса[5][6].

7 березня 1632 року на церемонії в церкві святого Єроніма принца офіційно представили перед дворянством Кастилії як «наступника Його Величності» та «Принца цих королівств Кастилії та Леону, та інших, що є суб'єктами їхніх Корон, об'єднаних та інкорпорованих».

Після каталонського повстання 1640 року Філіп IV намагався знайти грошей та військо для відкриття нового фронту проти Арагону. Одним із його кроків було намагання проголосити Бальтазара Карлоса кронпринцом Королівства Арагон[7]. Присяга була складена 20 серпня 1645 року в соборі Ла Сео в Сарагосі; Бальтазару Карлосу присвоїли титули принца Жиронського, генерал-губернатора Арагону, герцога Монтбланського, графа Сервера та сеньйора Балагер[8]. 13 листопада того ж року Бальтазара Карлоса також проголосили наступником престолу Валенсійського королівства[9].

У квітні 1646 року Філіп IV поїхав із сином до Памплони, столиці Наваррського королівства, де 3 травня після визнання привілеїв королівства Бальтазар Карлос на урочистій церемонії був проголошений наступником престолу Наварри[10][11].

Шлюб

[ред. | ред. код]

Батько Бальтазара Карлоса незабаром розпочав дипломатичні переговори щодо шлюбу сина. Було обрано кандидатуру ерцгерцогині Маріанни Австрійської — дочки імператора Священної Римської імперії Фердинанда III та інфанти Марії Анни (тітки Бальтазара Карлоса); відтак, Маріанна була двоюрідною сестрою принца. Їхні заручини відбулися 1646 року[12].

Розглядалася також інша кандидатура — принцеса Марія Генрієтта Стюарт, дочка англійського короля Карла I; Бальтазар Карлос та Марія були двоюрідними братом і сестрою за лініями своїх матерів. Однак ця кандидатура була відхилена з релігійних причин (іспанський принц був католиком, а англійська принцеса — протестанткою)[13].

Шлюб Бальтазара Карлоса та Маріанни Австрійської не був укладений через смерть принца.

Смерть

[ред. | ред. код]

Після церемонії в Наваррі королівська родина поїхала до Сарагоси. 5 жовтня 1646 року, напередодні другої річниці смерті королеви Ізабелли (пом. 6 жовтня 1644), першої дружини короля та матері Бальтазара Карлоса, вони відвідали вечірню. Того вечора принц почувався зле. Наступного дня, 6 жовтня, король відвідав богослужіння з нагоди другої річниці смерті дружини, тоді як Бальтазар Карлос лежав у ліжку. 9 жовтня о 8 ранку архієпископ Сарагоський провів єлеопомазання принца, а о 9 вечора принц помер. Його тіло перебувало в Сарагосі до ночі 16 жовтня, допоки його поховали в Ескоріалі[14].

Батько принца, король Філіп IV, був дуже засмучений та занепокоєний смертю сина, відчував біль та відчай, про що писав у листі до сестри та духовної порадниці Марії з Агреди[15]. Династія втратила престолонаступника, що спричинило значну династичну кризу. У зв'язку з цим король вирішив одружитися із колишньою нареченою свого сина — Маріанною Австрійською[16]. У їхньому шлюбі народилося кілька дітей: інфанта Маргарита Терезія, принци Феліпе Просперо та Карлос; останній став у 1665 році королем Карлом II.

У мистецтві

[ред. | ред. код]

Портрети принца Бальтазара Карлоса писали іспанські художники Дієго Веласкес[17], Хуан Батиста Мартінес дель Масо, Дієго де Сааведра Фахардо[18]. Бальтасар Грасіан та Франсіско де Кеведо присвятили принцові свої твори[19].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #129556025 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
  3. ↑ Gran Enciclopedia Aragonesa — 1977.
  4. ↑ Segunda y mas verdadera relacion del bautismo del Principe de España nuestro señor, Baltasar Carlos Domingo, con todos los nombres de los Caualleros, y titulos que yuan en el acompañamiento - Fondos Digitalizados de la Universidad de Sevilla. web.archive.org. 21 грудня 2014. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 27 липня 2023. [Архівовано 2014-12-21 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Mendoza, Pedro Salazar de (1794). Origen de las dignidades seglares de Castilla y León: con relación sumaria de los reyes de estos reynos ..., con un resumen al fin de las mercedes que su majestad ha hecho de marqueses y condes desde el año de 1621 hasta fin del de 1656 ... (ісп.). en la oficina de don Benito Cano.
  6. ↑ Torquemada, Gerónimo Gascón de; Tiedra, Gerónimo Gascón de (1991). Gaçeta y nuevas de la Corte de España desde el año 1600 en adelante (ісп.). RAMHG. ISBN 978-84-600-7855-5.
  7. ↑ Maiso González, Jesús: «Baltasar Carlos y Zaragoza» (p. 2).
  8. ↑ Maiso González, Jesús: «Baltasar Carlos y Zaragoza» (p. 4).
  9. ↑ Boix, Vicente (1855). Apuntes históricos sobre los Fueros del antiguo Reino de Valencia (ісп.). Процитовано 28 липня 2023.
  10. ↑ de Apraiz, Angel: «Vista de Pamplona. Pintura de un aurresku atribuida a Velázquez» (p. 2)
  11. ↑ Ostolaza Elizondo, María Isabel. El corpus legislativo de Navarra en la etapa de los Austria (siglo XVI-XVII) (PDF).
  12. ↑ Coxe, William (1864). History of the House of Austria ... 1218-1792 (англ.). Bell.
  13. ↑ Beatty, Michael A. The English Royal Family of America, from Jamestown to the American Revolution. — McFarland, 2003. — С. 35-36. — ISBN 9780786415588.
  14. ↑ Maiso González, Jesús (1975). Baltasar Carlos y Zaragoza. Cuadernos de investigación: Geografía e historia. Т. 1, № 2. с. 95—100. ISSN 0210-3664. Процитовано 28 липня 2023.
  15. ↑ Carta de Felipe IV a sor María de Ágreda de octubre de 1646, tomada de «Crisis de la hegemonía española, siglo XVII» de Suárez Fernández, Luis, y Andrés Gallego, José
  16. ↑ Fernández, Luis Suárez; Andrés-Gallego, José (1981). Historia general de España y América: La crisis de la hegemonía española, siglo XVII (ісп.). Rialp. ISBN 978-84-321-2103-6.
  17. ↑ Velázquez, Diego (3 січня 2016). Complete Works of Diego Velázquez (Delphi Classics) (англ.). Delphi Classics.
  18. ↑ Revenga, Díez de; Javier, Francisco (1988). Saavedra Fajardo escritor actual y otros estudios (ісп.). Процитовано 28 липня 2023.
  19. ↑ Ayuso, Ignacio Arellano. El poema «Jura de el Serenísimo Príncipe don Baltasar Carlos», de Quevedo. Процитовано 28 липня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бальтазар_Карлос,_принц_Астурійський&oldid=44081783