Перейти до вмісту

Бампер кар (атракціон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бампер кар
Зображення
CMNS: Бампер кар у Вікісховищі
Бампер кар в Керава, Фінляндія. Автомобілі живляться від контактних башмаків, які подають живлення від провідної стелі

Бампер кар або доджеми — це загальні назви для типу плоских атракціонів, які складаються з кількох невеликих електричних автомобілів, які отримують електроенергію від підлоги та/або стелі та які вмикаються та вимикаються дистанційно оператором. Автомобілі з бампером не були призначені для зіткнення, тому оригінальна назва "Dodgem"[1]. Вони також відомі як автомобілі, що натикаються, автомобілі, що ухиляються, та автомобілі, що перемагають. Перший патент на автомобілі з бампером було подано в 1921 році[2].

Дизайн

[ред. | ред. код]
Бампер кари на державному ярмарку в Ролі, Північна Кароліна, 1940 рік

Автомобілі зазвичай оснащені одним із трьох методів. Найстаріший і найпоширеніший метод, Over Head System (OHS), використовує струмопровідну підлогу та стелю з протилежними полярностями. Контакти під транспортним засобом торкаються підлоги, а контактний башмак, встановлений на стовпі, торкається стелі, утворюючи повну схему.

Новіший метод, система Floor Pick-Up (FPU), використовує чергування металевих смуг на підлозі, розділених ізоляційними прокладками, без стельової решітки[3]. Смуги несуть струм живлення, а автомобілі достатньо великі, щоб транспортний засіб покривав принаймні дві смуги в будь-який час. Масив щіток під кожним автомобілем у випадковому порядку контактує зі смужками, а полярність напруги на кожному контакті влаштована так, щоб завжди забезпечувати правильну та повну схему для роботи автомобіля.

Третій метод використовується на круїзних лайнерах класу <i id="mwLQ">Quantum</i>, де бампери працюють від електричних батарей. Це дозволяє уникнути струмопровідної підлоги/стелі традиційної установки бампера, що дозволяє перетворити місце SeaPlex з бампера на багатоцільовий тренажерний зал (баскетбольний майданчик). Недоліком є те, що бампери цих кораблів перезаряджаються кілька годин. Металева підлога зазвичай встановлюється у вигляді прямокутної або овальної доріжки, а підлогу посипають графітом, щоб зменшити тертя[4]. Кожен транспортний засіб оточує гумовий бампер, і під час руху водії або таранять, або ухиляються один від одного. Елементами керування зазвичай є акселератор і кермо. Автомобілі можна змусити їхати назад, досить сильно повернувши кермо в будь-якому напрямку, що необхідно під час частих заторів, які трапляються.

Хоча ідея їзди полягає в тому, щоб зіткнутися з іншими автомобілями, власники, які піклуються про безпеку (або, принаймні, про судовий процес), інколи ставлять таблички з написами «Тут навколо» та «Ні (лобовим) зіткненням»[5][6]. Залежно від рівня дотримання операторами, ці правила часто ігноруються водіями, особливо молодшими дітьми та підлітками[7].

Під час свого розквіту, з кінця 1920-х до 1950-х років, двома основними брендами бампер карів в США були Dodgem від Макса та Гарольда Стоерерів та Auto-Skuter братів Луссе від Джозефа та Роберта «Рей» Луссе[8][9]. З жерсті створювали оригінальні бампери[10]. Брати Луссе виготовили перший кузов зі скловолокна в 1959 році, частково завдяки виживанню кузовів Chevrolet Corvette протягом попередніх шести років. Після отримання дозволу від Chevrolet, а потім придбання справжніх шевронів Corvette у місцевих дилерів у Філадельфії, їх було прикріплено до носа їхнього авто 1959 року. У середині 1960-х років Діснейленд представив бампер кари на повітряній подушці під назвою «Літаючі тарілки», які працювали за тим самим принципом, що й повітряний хокей; однак атракціон мав механічну несправність і закрився через кілька років.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. USA, Fun Crew (23 листопада 2015). The History and Some Fun Facts About Bumper Cars. Fun Crew USA (амер.). Процитовано 23 березня 2021.
  2. Burton, Anthony (2000). Traction Engines Two Centuries of Steam Power. Silverdale Books. с. 105-106. ISBN 1856055337.
  3. How does this Electric Floor work?. physicsforums.com. Процитовано 31 серпня 2014.
  4. The overall introduction and safe tips of bumper cars. funfairrides (кит.). 17 квітня 2015. Процитовано 25 вересня 2020.
  5. Dolan, Maura (1 січня 2013). Ruling over bumper-car injury supports amusement park. Los Angeles Times. Процитовано 8 грудня 2013.
  6. A Guide To The Rides. Santa's Village Jefferson, New Hampshire. 2013. Архів оригіналу за 12 December 2013. Процитовано 8 грудня 2013. [Архівовано 2013-12-12 у Wayback Machine.]
  7. Should You Let Your Kids Ride Amusement Park Bumper Cars?. Premium Amusement Park & Funfair Ground Rides (амер.). 4 березня 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 25 вересня 2020. [Архівовано 2020-08-08 у Wayback Machine.]
  8. (Multiple authors). Legend/History. Lusse Auto Scooter Bumper Car Web Site. Lusse Auto Scooters, LLC. Процитовано 6 вересня 2014. Includes many details about Dodgem as well.
  9. Stanton, Jeffrey (1997). Coney Island: Independent Rides. Coney Island History Site. Westland. Процитовано 6 вересня 2014.
  10. Editor, Pinstack (18 вересня 2017). 5 Surprising Facts About Bumper Cars. PINSTACK Bowl (амер.). Процитовано 23 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]