Баранович Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баранович.
Баранович Олексій Іванович
Народився22 червня 1892(1892-06-22)
Старокостянтинів, Російська імперія
Помер3 травня 1961(1961-05-03) (68 років)
Москва, СРСР
ПохованняВведенське кладовище
Діяльністьісторик, викладач університету
Галузьісторія[1]
Alma materісторико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Знання мовукраїнська[1] і російська[1]
Учасникнімецько-радянська війна

Олексі́й Іва́нович Барано́вич (* 22 червня 1892, Старокостянтинів Волинської губернії, тепер Хмельницької області — †3 травня 1961, Москва) — історик, д.і.н. (1951), педагог, громадський діяч. Походив з родини священика.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Закінчив Житомирську гімназію та історичній відділ історично-філологічного факультету Петроградського університету (1916).

  • 1916—1920 викладав історію у чоловічій та жіночій гімназіях м. Старокостянтинова.
  • 1918 — працівник архівного відділу Гол. управління у справах мистецтв та національної культури.
  • 1920—1921 — зав. відділом повітнаросвіти (м. Старокостянтинів).
  • 1922 — голова повітвідділу спілки Робітос.
  • 1920—1923 — зав.трудовою школою і одночасно (з 1921) — зав. педкурсами.
  • З 1923 — постійний нештатний співробітник Комісії для складання історично-географічного словника української землі ВУАН, одночасно викладач райпартшколи (1923—1924), вчитель культурознавства трудшколи № 102 і голова місцевкому Робос № 247.
  • З жовтня 1924 до жовтня 1926 — аспірант кафедри історії України ВУАН, одночасно керівник семінарів з укр. історії в КІНГу (1925—1926),
  • з 1926 — викладач історії господарства та культури України в тому ж вузі.

Протягом 1923—1926 прочитав шість доповідей на історичних та історично-економічних секціях УАН та дві на кафедрі.

24.10.1926 захистив наук. працю — «Нариси магнатського господарства на півдні Волині у XVIII ст.», з 1927 став штатним науковим співробітником кафедри.

  • У 1927—1930 працював над темою — «Магнатська верства та її господарство на Волині в XVII—XVIII ст.».

Протягом 1930—1933 прочитав у ВУАН п'ять доповідей, був активним дописувачем газети — «За радянську Академію» (1930—1932). Після розгрому ВУАН з 1934 працював у вузах і науково-дослідних установах Москви, не полишаючи української тематики.

Після 1930 р. ще кілька років працював у ВУАН — в Археографічній та Історико-географічній комісіях і в Комісії для виучування соціально-економічної історії України, якою керував акад. Д. І. Багалій.

У 1934 р. він — науковий співробітник Історико-археографічного інституту, після закриття якого був звільнений з ВУАН і переїхав до Сімферополя, де став професорувати в місцевому Інституті народної освіти, а згодом перебрався до Москви. Там він працював у вузах, а згодом — в Інституті історії АН СРСР.

1946 захистив кандидатську дисертацію — «Помещичий город времен Речи Посполитой (Староконстантинов XIV—XVIII ст.)».

Плідним періодом наукової діяльності Барановича була праця в Інституті історії АН СРСР (з 1951), де вчений захистив докторську дисертацію, продовжував вивчення української історії, зокрема рідного міста, брав активну участь у колективних наук. працях як автор і ред. Один із визначних дослідників соціально-економічної історії України, а також Білорусі, Польщі і Литви XIV—XVIII ст., в яких Баранович спростував хибні твердження про т. зв. «запустіння» України в середні віки, про начебто прогресивну місію польської колонізації українських земель та інше. Знавець архівів і архівної справи. Матеріали про життя і діяльність Б. зберігаються в музеї м. Старокостянтинова, в Інституті рукопису НБУ імені В. Вернадського НАНУ (ф. Х) і в ЦДАВО України (ф.1235).

У 1946 р. науковець захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, а у 1951 р. став доктором наук. Втім, навіть змінивши український ґрунт на російський, О. І. Баранович не полишав досліджувати історію України.

Роботи

[ред. | ред. код]
  • З історії заселення Південної Волини. Спостереження над колонізацією і економічним життям волинського пограниччя XVI—XVII вв. [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.] // ЗІФВ УАН. — 1925. — Т.VI;
  • З проблем марксівської теорії пізнання // Життя і революція. — 1925. — № 9;
  • Нариси магнатського господарства на півдні Волині у XVIII ст. // Студії з історії України. — 1926. — Т. І [Архівовано 18 липня 2017 у Wayback Machine.]. — С.1—90; 1930. — Т.3 [Архівовано 23 вересня 2017 у Wayback Machine.]. — С.61—116; Окр.вид.: К., 1926;
  • «Пан Тадеуш» Міцкевича як історичний документ // Україна. — 1928. — Кн.4(29). — С.34—35;
  • Панське господарство в ключі Володарськім за часів Коліївщини [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.]// Ювілейний збірник на пошану академікові М. С. Грушевському. — К., 1928. — Т.1. — С.274—279;
  • Панське місто за часів Польської держави: Старий Костянтинів // ЗІФВУАН. — 1928. — Т.XVII. — С.1—63; Окр.вид.: К., 1928;
  • Залюднення України перед Хмельниччиною. Ч. 1 : Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст.  [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.]— К., 1930;
  • Залюднення України перед Хмельниччиною. — К., 1931;
  • Історія на службі колоніальної політики Польщі // Зап. іст.-археогр. інституту. — К., 1934. — С.227—249;
  • Помещичий город времен Речи Посполитой (Староконстантинов XIV — XVIII ст.): Автореф. // Изв. АН СССР. Сер. ист. и филос. — М., 1947. — Т.IV. — С.183—185;
  • Упадок города Речи Посполитой: Староконстантинов в XVIII в. // Вопросы истории. — 1947. — № 8. — С.30—49;
  • Население предстепной Украины в XVI в. // Ист. зап. — М., 1950. — Т.32. — С.198—232;
  • Новый город западной Украины XVI в.: Основание Староконстантинова // Уч. зап. Ин-та славяноведения АН СССР. — 1951. — Т.3. — С.236—263;
  • Фольварки Вишневецкого ключа во второй половине XVIII в. // Академику Б. Д. Грекову ко дню 70-летия. — М., 1952. — С.303—310;
  • Хозяйство фольварка на юге Волыни в XVIII в. // Материалы по истории земледелия СССР. — М., 1952. — Т.1. — С.411—458;
  • Магнатское хозяйство на юге Волыни в XVIII в. — М., 1955;
  • Украина // Очерки истории СССР: Период феодализма. Конец XV в. — начало XVII в. — М., 1955. — С.710—735;
  • Украина и Белоруссия; Воссоединение Украины с Россией // Очерки истории СССР: Период феодализма. XVII в. — М., 1955. — С.667—712 (у співавт.);
  • К изучению магнатских архівов Украины // Проблемы источниковедения. — М., 1956. — Т.5. — С.146—158;
  • Правобережная Украина // Очерки истории СССР: Период феодализма. Россия во второй половине XVIII в. — М., 1956. — С.593—600;
  • Украина накануне освободительной войны середины XVII в.: Соц.-экон. предпосылкивойны. — М., 1959;
  • Опустошение и восстановление Правобережной Украины во второй пол. XVII и начале XVIII вв. // История СССР. — 1960. — № 5. — С.148—158;
  • К вопросу о запустении и заселении украинских земель в XVI — начале XVII вв. // Вопросы социально-экономической истории и источниковедения периода феодализма в России. — М., 1961. — С.40—42.

Література

[ред. | ред. код]
  • ЕУ. — 1955. — Т.1. — С.91;
  • А. И. Баранович: Некролог // История СССР. — 1961. — № 5. — С.246;
  • О. І. Баранович: Некролог // УІЖ. — 1961. — № 5. — С.173;
  • А. И. Баранович: Некролог // Вопросы истории. — 1961. — № 8. — С.214;
  • Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків // Збірник на пошану українських учених, знищених большевицькою Москвою. — Париж; Чикаго, 1962. — С.9, 63, 70, 284 (ЗНТШ. — Т.173);
  • Сарбей В. Г. // РЕІУ. — 1969. — Т.1. — С.109;
  • Швидько А. К. Вопросы социально-исторического развития Правобережной Украины 16—18 вв. в трудах А. И. Барановича // Некоторые вопросы отечественной историографии и источниковедения. — Днепропетровск, 1976. — Вып.3. — С.112—118;
  • УРЕ. — К., 1977. — Т.1. — С.353;
  • EU. — 1984. — Vol.I. — P.176—177;
  • Санцевич А. В., Комаренко Н. В. Развитие исторической науки в Академии Наук УССР, 1936—1986 гг. — К., 1986. — С.66;
  • Євтушок М. О. І. Баранович: учений, людина // Рад. Поділля. — 1992. — 12 лют.;
  • Історія АН України, 1918—1923: Док. і мат. — К., 1993. — С.515;
  • [Особова справа О. І. Барановича] / Публ. С. І. Білоконя // УІЖ. — 1996. — № 5. — С.108—115;
  • Верба І., Юркова О. Київська історична школа М.Грушевського // Укр. історик. — 1996. — № 1/4;
  • Юркова О. Дослідження О. І. Барановичем магнатського господарства Волині XV——XVIII ст. На терені науково-дослідчої кафедри історії України в Києві (1924—1930) // Там само. — С.314—318;
  • Білокінь С. Київська школа акад. М. С. Грушевського // УІЖ. — 1996. — № 5;
  • Ворончук І. // Українські архівісти. — К., 1999. — Вип.1. — С.37—40.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баранович_Олексій_Іванович&oldid=35956768