Барвінок звичайний
| Барвінок звичайний | |
|---|---|
| |
| Барвінок звичайний | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Тирличецвіті (Gentianales) |
| Родина: | Барвінкові (Apocynaceae) |
| Рід: | Барвінок (Vinca) |
| Вид: | V. minor
|
| Біноміальна назва | |
| Vinca minor L., 1753
| |
Барві́нок звичайний[1], або барвінок мали́й[2] (Vinca minor L.; місцеві назви — барвін-зілля, барвінок хрещаcтий, могильник) — рослина роду барвінок (Vinca) родини барвінкових (Apocynaceae).
Барвінок звичайний — вічнозелений напівчагарничок 30-60 см заввишки.
Кореневище — тонке, горизонтальне, до 70 см завдовжки.
Стебла барвінку — повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюються.
Листки — супротивні (З-7 см завдовжки, 2,5 см завширшки), еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькі.
Квітки — двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконосах. Оцвітина — подвійна, п'ятичленна. Чашечка зрослолиста, частки її ланцетні, голі, віночок синій, трубчасто-лійкоподібний (до 25 мм у діаметрі), трубочка віночка завдовжки до і2 мм. Тичинок п'ять, маточки — дві, зав'язі верхні.
Плід складається з двох видовжених, стрічкоподібних листянок.
Барвінок малий росте у листяних лісах, переважно в грабових або в грабово-дубових, часто утворює суцільні зарості на десятках гектарів. Тіневитривала рослина.
Період цвітіння — у травні — червні.
Барвінок звичайний поширений у Карпатах, Розточчі, Опіллі, західному Поліссі, Лісостепу (крім Донецького), західному Степу.
Культивують у парках, на кладовищах.
Основні заготівлі провадять у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Хмельницькій і Вінницькій областях, заготівля можлива також у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Черкаській і Кіровоградській областях.
Запаси сировини барвінку малого є великими.
Барвінок звичайний — лікарська, отруйна і декоративна рослина.
У науковій медицині використовують траву барвінку малого (Herba Vincae minoris). З неї виготовляють препарат девінкан (містить алкалоїд вінкамін) у таблетках і ампулах, який застосовують при гіпертонічній хворобі першої і другої стадій та серцебитті неврогенного характеру і вегетативних неврозах.
З барвінку виготовляють препарати, які застосовують при болях голови як засіб, що розширює судини головного мозку. Трава барвінку малого містить алкалоїди вінин, пубесцин, мінорин ізовінкамін, віназид.
У народній медицині траву барвінку малого використовують як кровоочисний, в'яжучий, легкий проносний і кровоспинний засіб, при кровоточивості ясен і болі зубів, неприємному запаху з рота, хворобах горла, а також при бронхітах, запаленні тонкої і товстої кишки.
Слід пам'ятати, що барвінок звичайний є отруйною рослиною, тому препарати з неї треба точно дозувати. Тварини її не поїдають.
Барвінок звичайний, як і решта видів барвінку, є улюбленою декоративною рослиною українців. Барвінок звичайний широко культивують у парках, лісопарках, скверах, суцільних насадженнях і куртинами на схилах, ровах, кам'яних гірках. Його вирощують на кладовищах і в горщиках на балконах.
Краще за все барвінок росте в напівтіні на пухкому, перегнійному ґрунті, може розвиватися і на відкритих місцях. Виведені садові форми з білими, чорно-фіолетовими, мідно-червоними і пурпурово-червоними квітками, з сріблястим листям, жовтим по краю або строкатим.
Заготовляють траву барвінку малого навесні та на початку літа під час і після цвітіння (травень — червень), зрізуючи її серпом або секатором. Не можна виривати рослини з кореневищами.
На одних і тих же масивах заготовляти цю рослину можна через 3—5 років.
Траву сушать на горищах або під навісами з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (3-5 см) на папері або тканині.
Сировину експортують за кордон. Пакують її в льняно-джгутові мішки однакової ваги, зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях на стелажах або підтоварниках.
Вид потребує дбайливого використання та охорони.
- ↑ Vinca minor // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Сафонов М. М. Повний атлас лікарських рослин. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 384 с. ISBN 978-966-408-273-7
- Барвінок малий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 51. — ISBN 5-88500-055-7.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |