Барвінський Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Барвінський Євген Іванович
Народився3 січня 1874(1874-01-03)[1]
с. Постолівка, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна
Помер16 травня 1947(1947-05-16)[1] (73 роки)
Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
Діяльністьісторик, архівіст, бібліограф, правник, видавець, бібліотекар
Alma materюридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Галузьархівіст і фейлетон
ЗакладРуслан
Державний архів Львівської області
Науковий ступіньдоктор філософії (1898)
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
Батькоо. Іван Барвінський
МатиЮлія Олесницька
РодичіЕвген Олесницький (вуйко)
Нагороди
офіцер ордену Білого Лева 4-го класу офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Орден «За заслуги в культурі»

Євген Іванович Барвінський (3 січня 1874, с. Постолівка, нині Гусятинського району Тернопільської області — 16 травня 1947, м. Краків) — український і польський історик, архівіст, бібліограф, юрист, видавець. Доктор філософії (1898). Член НТШ у Львові (1893), історичної комісії Польської АМ, Слов'янського інституту в Празі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався на правничному факультеті Львівського університету, згодом перевівся на філософський. 1897 Барвінський — фейлетоніст у редакції газети «Руслан».

Друкував статті у журналі «Правда» (1895), «Записках НТШ» (1898), газеті «Галичина», «Діло» (1901) та ін.

1918–1939 — директор Державного архіву у Львові. У цьому ж архіві від осені 1939 до січня 1940 — ст. н. с., із січня 1941 до січня 1944 — хранитель фондів. Із березня 1944 — хранитель фондів у Державному архіві Кракова.

1932–1947 — заступник голови Головної ради Польського історичного товариства, 1926–1930 — голова його львівського відділення.

Від 1923 — член Кваліфікаційної комісії при Міністерстві віросповідань та релігії. Інвентаризував віденські архівні документи 1919, 1920 та 1924, опрацьовував і подавав зауваження до проекту архівного польсько-австрійського договору (1923–1930).

1928–1935 — Генеральний комісар Польщі по розподілу сілезьких документів; склав у Чехо-Словаччині та Сілезії опис архівних документів колишньої Цєшинської економії.

Впорядкував та описав фонди Державного архіву Львова (акти):

Помер у Кракові, похований на місцевому Раковицькому цвинтарі.

Відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі (27 листопада 1929)[2], а також офіцерськими нагородами: Хрестом Ордену Білого Лева, орденом «Meritul Cultural»[3].

Праці

[ред. | ред. код]

Автор праць:

  • «Причинки до історії зносин цісаря Рудольфа ІІ і Папи Климентія VIII з козаками в р. 1593-94» (1896),
  • «Набіг козаків на Очаків 1545 р.» (1897),
  • «Отець Никола» (1899),
  • «Тарас Шевченко. Його життя і твори» (1913) та ін.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Dekoracja Orderem Odrodzenia Polski // Gazeta Lwowska. — 11 marca 1930. — № 58. — S. 5; Monitor Polski. — 3 grudnia 1929. — № 278. — S. 1.
  3. Баб'як П., Мельничук Б. Барвінський Євген Іванович… — С. 82—83.

Джерела

[ред. | ред. код]