Баронов Костянтин Федорович
Баронов Костянтин Федорович (21 жовтня (11 листопада) 1890, Смоленськ, Смоленська губернія, Російська імперія — 12 липня 1943, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — радянський військовий діяч, генерал-майор (1940).
| Костянтин Федорович Баронов | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Константин Федорович Баронов | |||||||
 | |||||||
| Народження |
11 листопада 1890 Смоленськ, Російська імперія | ||||||
| Смерть |
12 липня 1943 Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР | ||||||
| Поховання | Тбілісі | ||||||
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР | ||||||
| Приналежність | Червона армія | ||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | ||||||
| Роки служби | 1918-1943 | ||||||
| Партія | КПРС | ||||||
| Звання | Генерал-майор | ||||||
| Командування | 45-та армія (СРСР), 47-ма армія (СРСР) | ||||||
| Війни / битви | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Друга світова війна: Керченсько-Феодосійська десантна операція | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Смоленську. У 1913 році вступив на службу до Російської імператорської армії. У 1916 році закінчив Віленське піхотне училище, учасник Першої світової війни, був двічі поранений, командував батальйоном, дослужився до поручика[1].
У 1918 році вступив до Червоної Армії. У 1919 році під час більшовицького вторгнення в Естонію командував маневреним загоном курсантів і курсантською бригадою. У 1920—1922 роках був командиром стрілецького полку, бригади курсантів і начальником піхотних курсів Південного фронту.
У 1924 році закінчив Вищі академічні курси комскладу при Військовій академії РСЧА. У 1934 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. У 1925 році вступив до ВКП(б). У 1934—1940 роках командував 53-ю стрілецькою дивізією, із 1940 року командував 23-м стрілецьким корпусом у Закавказькому військовому окрузі.
З початком німецького вторгнення до СРСР продовжував командувати корпусом, який у липні 1941 року був перетворений у 45-ту армію і на її чолі брав участь у радянській окупації Ірану у серпні 1941 року[2]. З жовтня 1941 року командував 47-ю армією і на її чолі брав участь у Керченсько-Феодосійській десантній операції. 7 лютого 1942 року за невдалі бойові дії знятий з посади[3]. З березня 1942 року був заступником командувача 51-ї армії, брав участь в операції «Полювання на дрохв» і Сталінградській битві. Помер у госпіталі через ускладнення від контузії.
Військові звання[ред. | ред. код]
- Комбриг (1935)
- Генерал-майор (1940)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Леніна
- Орден Червоного Прапора
- Орден Суворова 2-го ступеня
- Орден Кутузова 2-го ступеня
- Орден Червоної Зірки
- Медаль «XX років РСЧА»
- Орден Святої Анни 4-го і 3-го ступенів та орден Святого Станіслава 3-го і 2-го ступенів (Російська імперія)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — 408 с. — ISBN 5-86090-113-5.
- ↑ Biography of Major-General Konstantin Fedorovich Baronov - (Константин Федорович Баронов) (1890 – 1943), Soviet Union. generals.dk. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. Том 2. — М., 2019. — ISBN 9785532106444. — С.36—37.
Джерела[ред. | ред. код]
- Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — 408 с. — ISBN 5-86090-113-5.
- Сидоров А. Д. Отдали жизнь за Родину. Список генералов, адмиралов, дивизионных и корпусных комиссаров Советской Армии и Военно-Морского Флота, погибших, умерших и пропавших без вести в период Великой Отечественной войны. // Военно-исторический журнал. 1992: № 6, 7, 9, 11 и 12; 1993: № 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11 и 12; 1994: № 1, 2, 6.
- Соловьев Д. Ю. Все генералы Сталина. Том 2. — М., 2019. — ISBN 9785532106444. — С.36—37.