Барон де Шодуар Максиміліан Станіславович
| Барон Максиміліан Станиславович Де Шодуар | |
|---|---|
 | |
| Народився | 12 вересня 1816 с. Івниця, Житомирщина |
| Помер | 6 травня 1881 (64 роки) м. Амелі-ле-Бен, Франція |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | ентомолог, біолог |
| Alma mater | Дерптський університет |
| Галузь | ентомологія |
| Відомий завдяки: | працям з систематики жуків |
| Батько | Шодуар Станислав Іванович |
| Діти | Шодуар Іван Максиміліанович |
 Барон де Шодуар Максиміліан Станіславович у Вікісховищі | |
Барон Максиміліа́н Станисла́вович Де Шодуа́р (* 12 вересня 1816 — † 6 травня 1881(фр. Baron Maximilien de Chaudoir) — ентомолог.
Барон Максиміліан Де Шодуар народився в с. Івниця поблизу Житомира. Інтерес хлопчика до пізнання живої природи заохочували батько та домашній вчитель[1]. З 1834 року Максиміліан навчався в Дерптському університеті[2]. В 1845 році брав участь в експедиції до Кавказу. З 1859 року, маючи у Житомирі чималі статки, жив у Франції та Англії. Помер він в Амелі-ле-Бен-Палальда на півдні Франції.
- батько барон де Шодуар Станислав Янович — археолог, ентомолог, колекціонер
- мати Алоїза Ержеле, Лючія (Люсі) Френсіс Крейтон
- дружина Єлизавета Осипівна де Шодуар, уроджена Бокщаніна
- син барон де Шодуар Іван Максиміліанович (1859—1919) — житомирський колекціонер, меценат і художник
Дослідження М. Шодуара присвячені систематиці та фауністиці комах з ряду твердокрилих (жуків), в основному, родинам жужелиць (Carabidae) і стрибунів (Cicindelidae), а також плавунцям (Dytiscidae). У цих таксонах він описав низку нових для науки видів і родів, хоча основним напрямом його досліджень було вивчення і впорядкування класифікації надвидових таксонів — триб, великих родів[1]. Зокрема, у 1876 році у Женеві він опублікував монографію про жужелиць роду Chlaenius[3].
Добре забепечений матеріально, він багато їздив Західною Європою, вивчаючи державні і приватні ентомологічні колекції, спілкуючись із колегами. До того ж, він обширне листування, купляв типові екземляри та цілі колекції жужелиць. За результатами експедиції на Кавказ він, разом з українським ентомологом Й. Х. Гохгутом підготував капітальну монографію[4].
Після його смерті зібрана ним колекція жуків-стрибунів була передана до Паризького музею природничої історії. Колеція жужелиць потрапила до Шарля Обертюра (1845—1924), фахівця з метеликів, а згодом — до того ж самого музею. Більша частина його рукописів та великої бібліотеки знаходяться у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.
«Першим ентомологом, який спеціально присвятив себе вивченню жужелиць, був М. Шодуар (1816 - 1881 рр.). Його анотований каталог жужелиць Кавказу (Chaudoir, Hochhuth, 1846), ревізії низки груп родини та інші праці <...> досі зберігають чималу наукову цінність».
- Доктор біологічних наук, професор О. Л. Крижановський, 1983[5]
На честь вченого названо чимало видів комах: жужелиці Carenidium chaudoirii Macleay, 1887; Hydraphaenops chaudoirii Brisout da Banneville, 1867; Eucamptognathus chaudoirii Fairmaire, 1868; Apotomus chaudoirii Wollaston, 1860; Feronia chaudoirii, Guérin; довгоносик Hoplopteridius chaudoirii Hochhuth і Minyops chaudoirii; жук-хижак Homaeotarsus chaudoirii Hochhuth, 1851; стрибуни Euprosopus chaudoirii Thomson, 1859 і Therates chaudoirii Schaum 1860; сонечко Chnoodes chaudoiri Mulsant, 1850 ті інші.
- Genres nouveaux et espèces nouvelles de Coléoptères de la famille des Carabiques // Bull. Moscou, 1837
- Mémoires sur quelques genres et espèces de Carabiques — M., 1843
- Enumé ration des Carabiques et Hydrocanthares recueilles pendant un voyage au Caucase. — Київ, 1848;
- Mémoire sur la famille des Carabiques //Bull. Moscou, partie 1. 1848[6]
- Supplément à la Faune des Carabiques de la Russie // Bull. Moscou, 1850
- Enumération des Cicindélètes et des Carabiques recueilles dans la Russie méridionale, dans la Finlande septeptrionale et dans la Sibérie orientale etc. // Bull. Moscou, 1863
- Genres nouveaux et espèces inédites de la famille des Carabiques etc. // Bull. Moscou, 1872
- Catalogue de la collection de Cicindélètes de M. le Baron de Chaudoir. — Brussel, 1865
- ↑ а б Ball, George E., and Erwin Terry L. The Baron Maximilien De Chaudoir: Inheritance, Associates, Travels, Work, and Legacy // The Coleopterists Bulletin, 1982, 36 (3): 475—501. http://www.jstor.org/stable/4008114?seq=1#page_scan_tab_contents
- ↑ Шодуар, Максимилиан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907
- ↑ Monographie des Chléniens parle baron de Chaudoir. — Genova: Tipographia del R. Instituto Sordo-Muti. — 315 p. http://www.biodiversitylibrary.org/item/38033#page/9/mode/1up [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Chaudoir, M. de, Hochhuth, J.H. Enumération des carabiques et hydrocanthares: recueillis pendant un voyage au Caucase et dans les provinces transcaucasiennes par le baron M. de Chaudoir et le baron A. de Gotsch ; carabiques. — Kiew, 1846. — 268 рр. http://www.biodiversitylibrary.org/creator/87125#/titles [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Крыжановский О. Л. Жуки подотряда Adephaga (семейства Rhysodidae, Trachypachidae, Carabidae) // Фауна СССР. Жесткокрылые, т. 1, вып. 2. Л., изд-во «Наука», 1983. 341 с.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 17 серпня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Musgrave, Anthony. Bibliography of Australian Entomology, 1775—1930, with biographical notes on authors and collectors. — Sydney: Royal Zoological Society of New South Walesб 1932. — 380 рр.