Перейти до вмісту

Баруздін Сергій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Баруздін Сергій Олексійович
Баруздин Сергей Алексеевич
Сергій Баруздін
Народився22 липня 1926(1926-07-22)
Москва
Помер22 липня 1991(1991-07-22) (65 років)
ПохованняВведенське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник
Alma materЛітературний інститут імені Горького Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСП СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаголовний редактор Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави» медаль «За визволення Праги» медаль «Ветеран праці»

Сергі́й Олексі́йович Бару́здін (рос. Баруздин, Сергей Алексеевич; *22 липня 1926(19260722), Москва — †22 липня 1991) — російський письменник.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

1958 року закінчив Літературний інститут імені Горького (Москва).

Головний редактор журналу «Дружба народів» (1965—1991). Письменник Юрій Калещук так охарактеризував Сергія Баруздіна: «Він писав вірші (на мій погляд, жахливі), воєнну прозу (аніяку), дитячі книги (дуже милі, але не більше). Його справжнє покликання та пристрасть, що поглинала все, полягали в іншому — він був головний редактор, а це — найрідкісніше ремесло».

Творчість

[ред. | ред. код]

Серед книг: роман «Повторення пройденого» (1964), «Повісті про жінок» (1967), збірка «Люди і книги. Літературні нотатки» (1978).

Автор книг для дітей «Раві і Шаші» (1956), «Казка про трамвай» (1968), «Крок за кроком» (1959), «Велика Світлана» (1960) та ін.

У книзі «Само по собі» очима червоноармійця Олексія Горскова показав Кам'янець-Подільський передвоєнний та в перші дні війни з німцями. Прототипом Горскова був народний художник СРСР Олексій Михайлович Грицай.

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Українською мовою твори Баруздіна перекладали Іван Нехода, Надія Орлова, Валерія Іваненко та ін. Окремими виданнями побачили світ:

  • Хто побудував цей дім. — К., 1953.
  • Раві і Шаші. — К., 1957.
  • Тася. — Львів, 1970.
  • Нова адреса Ніни Стрешнєвої. — К., 1973.
  • Оповідання про тварин. — К., 1977.
  • Вірити й пам'ятати. — К., 1986.

Література

[ред. | ред. код]
  • Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 133.
  • Мацуев Н. Русские советские писатели: Материалы для биографического словаря. 1917—1967. — М., 1981. — С. 28.
  • Писатели Москвы: Биобиблиографический справочник. — М., 1987. — С. 37—38.
  • Ковнер О. Тих днів слава не зів'яне: Далеке — близьке // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1988. — 4 червня. — С. 2—3.
  • Баруздин С. Само собой: Повести. — М.: Советский писатель, 1980. — 352 с.
  • Калещук Юрий. От руки [Архівовано 11 березня 2007 у Wayback Machine.]
  1. ↑ ПроДетЛит — 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Баруздін_Сергій_Олексійович