Бархударов Степан Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бархударов Степан Григорович
Народився23 січня (4 лютого) 1894[2]
Баку, Російська імперія[3][2]
Помер3 жовтня 1983(1983-10-03)[1] (89 років)
Москва, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьрусист, мовознавець, педагог, викладач університету
Галузьмовознавство[4] і русистика[4]
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет (1918)
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
Вчене званняпрофесор[d][2] і член-кореспондент
Науковий керівникШахматов Олексій Олександрович
ВчителіШахматов Олексій Олександрович
Відомі учніБулахов Михайло Гапейович, Bronislava Bukchinad, Yury Karaulovd і Margarita Kozhinad
Знання мовросійська
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет, Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена і Інститут російської мови ім. В. В. Виноградова РАН
ЧленствоАкадемія наук СРСР[2]
Magnum opusQ4423804? і Малий академічний словникd
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Ленінська премія

Степа́н Григо́рович Бархуда́ров (*7 березня 18941983) — російський радянський мовознавець. Спеціаліст в галузі стародавньої російської мови, лексикології і лексикографії.

Член-кореспондент АН СРСР (з 1946), з 1926 — професор Ленінградського університету, з 1958 працює в Інституті російської мови АН СРСР.

Разом з іншими методистами склав підручник «Російська мова» (2 ч., 1929), який неодноразово видавався в Україні. Редактор журн. «Русский язык в школе» (1938—1946) і «Русский язык в национальной школе» (з 1957). Разом з С. П. Обнорським видав «Хрестоматію з історії російської мови», редактор «Словника сучасної російської літературної мови» (т. 1—6, від «А» до «М», 1948—57).

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]