Перейти до вмісту

Басіль аль-Асад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Басіль Асад)
Басіль аль-Асад
араб. باسل الأسد
ПрізвиськоThe Golden Knight, Золотий вершник, الفارس الذهبي і Altın Şövalye
Народився23 березня 1962(1962-03-23)
Дамаск, Сирія
Помер21 січня 1994(1994-01-21) (31 рік)
Дамаск, Сирія
·автокатастрофа[d]
ПохованняAssad Mausoleumd
Країна Ba'athist Syriad
Діяльністьполітик, інженер-будівельник, офіцер
Alma materДамаський університет
Знання моварабська, французька[1] і російська
ЧленствоSyrian Computer Societyd
Роки активностіз 1980
Військове званняполковник
ПартіяArab Socialist Ba'ath Party – Syria Regiond
КонфесіяАлавіти
РідАсади
БатькоХафез аль-Ассад
МатиАніса Махлуф
Брати, сестриБушра аль-Асад, Махер аль-Асад, Башар аль-Ассад і Majdd
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Асад.

Басіль аль-Асад (араб. بَاسِلُ ٱلْأَسَدِ, трансліт. Bāsil al-ʾAsad; 23 березня 1962 року – 21 січня 1994) — сирійський інженер, полковник, вершник і політик, старший син президента Сирії Хафеза аль-Асада та старший брат президента Башара аль-Асада. Він був спадкоємцем батька до своєї загибелі у автотрощі в 1994 році.[2]

Ранні роки й освіта

[ред. | ред. код]
Родина Асадів. Зліва направо: Хафез Асад (батько), Башар (брат), Магер (брат), Аніса Махлуф (мати), Маджид (брат), Бушра (сестра) і Басіль, 1971 або 1972.

Басіль аль-Асад народився 23 березня 1962 року[3] Здобув освіту інженера-будівельника та отримав ступінь доктора військових наук.[4][5] Про своє дитинство він розповідав так: «Ми бачили батька вдома, але він був настільки зайнятий, що могло минути й три дні без того аби перекинутися з ним хоча б одним словом. Ми ніколи не снідали й не вечеряли разом, і я не пам'ятаю, аби коли-небудь разом сім'єю обідали, чи, може, лише раз чи два, коли йшлося про державні справи. Влітку всією сім'єю ми проводили день-два в Латакії, але тоді він теж працював в офісі, і ми рідко з ним зустрічалися.[6]»

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Навчався стрибкам з парашутом, був призваний до лав спеціального призначення, а після навчання у совєцьких військових академіях перейшов до бронетанкового корпусу.[5] Він швидко піднявся службовою драбиною, став майором, а згодом командиром бригади Республіканської гвардії.[7][8]

Після того, як його батько одужав від важкої хвороби у 1984 році, Басіль почав супроводжувати його, і вийшов на широкий загал у 1987 році, коли виграв кілька медалей з кінного спорту на регіональному турнірі.[9][8] Сирійська преса партії Баас вихваляла його як «Золотого лицаря» за його майстерність верхи на коні.[10] Він також мав репутацію людини, яка цікавиться швидкими автомобілями, і його друзі описували його як харизматичного та владного.[11][12] Невдовзі Асад був призначений начальником служби безпеки президента.[13][14] Крім того, у 1989 році він заснував Сирійське комп'ютерне товариство, яке пізніше очолив Башар.[15]

Родина Асадів. Стоять зліва направо: Магер, Башар, Басіль, Меджид і Бушра. Сидять Хафез та Аніса

Спочатку дядько Асада, Ріфаат аль-Асад, був обраний у якості спадкоємця Хафеза, але Ріфаат намагався узурпувати владу у Хафеза, коли останній був у комі в 1984 році. Це призвело до вигнання Ріфаата.[5] Після цього інциденту Басіль став спадкоємцем батька.[16][17] На початку 1990-х Хафез активізував зусилля, щоб зробити Басіля наступним президентом Сирії;[5] після перемоги Хафеза на виборах у 1991 році президента публічно називали «Абу Базіл» (батько Басіля).[18] Басіля також знайомили з європейськими та арабськими лідерами; він був близьким другом дітей короля Йорданії Хусейна, особливо Хайї бінт Хусейн, яка також захоплювалася верховою їздою[19], а також був представлений королю Саудівської Аравії Фахду.[10]

Асад відігравав значну роль у ліванських справах і був відомий ліванським лідерам усіх сект.[20] Він організував широко розпіарену антикорупційну кампанію в уряді та часто з'являвся у повній військовій формі на офіційних прийомах, аби засвідчити прихильність уряду до збройних сил.[11]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Окрім своєї рідної арабської, Басіль володів французькою та російською мовами.[10] Відповідно до витоку дипломатичних телеграм Сполучених Штатів, він мав стосунки з ліванкою Сіхам Ассейлі[21], яка пізніше вийшла заміж за ліванського журналіста та депутата Гебрана Туені.[22]

Смерть

[ред. | ред. код]
Басіль аль-Асада

21 січня 1994 року, коли він їхав на своєму розкішному Mercedes на високій швидкості (Пол Теру повідомляє, що Басіль їхав зі швидкістю 240 км/год крізь туман до міжнародного аеропорту Дамаска для приватного чартерного рейсу до Франкфурту (Німеччина), рано вранці прямуючи на гірськолижну відпустку в Альпах,[23][24][25] Басіль зіткнувся з шлагбаумом і, не пристебнувшись, загинув миттєво.[11][26] Хафез Махлуф був з ним і був госпіталізований з травмами після аварії; водій на задньому сидінні не постраждав.[26][11]

Тіло Асада було доставлено до лікарні університету Аль-Асад, а потім поховано в Кардахі, де пізніше було поховано і його батька.[24][27]

Смерть Басіля Асада призвела до того, що його менш відомий молодший брат Башар аль-Асад, який тоді проходив навчання в аспірантурі з офтальмології в Лондоні, став спадкоємцем. Башар став президентом після смерті батька 10 червня 2000 року.[28][29]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Після його смерті магазини, школи та державні установи в Сирії закрилися, а продаж алкоголю було призупинено.[8] Він був зведений державою до «мученика країни, мученика нації та символу її молоді».[8]

Його іменем названо багато площ і вулиць. Зокрема новий міжнародний плавальний комплекс, лікарні, спортивні клуби та військову академію. Міжнародний аеропорт Латакії був названий на його честь Міжнародний аеропорт Басіль Аль-Асад. Його пам'ятники було встановлено у кількох сирійських містах, і навіть після смерті його часто зображували на рекламних щитах разом з батьком і братом.[8] Його кінний пам'ятник стояв у Алеппо[30] до грудня 2024 року, коли його повалили повстанці[31], а раніше — у Чтаурі, Ліван.[32]

17 листопада 2020 року в спортивному місті Латакії було урочисто відкрито музей, присвячений йому.[33]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.independent.co.uk/news/world/syria-mourns-death-of-a-golden-son-basil-assad-s-fatal-car-crash-throws-open-the-question-of-who-will-succeed-the-president-writes-robert-fisk-in-beirut-1408555.html
  2. ↑ Bashar al-Assad: behind the mask. Financial Times. 15 червня 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2022. Процитовано 5 червня 2022.
  3. ↑ Zisser, 1995.
  4. ↑ Assad son dies in car accident. Rome News Tribune. 21 червня 1994. Процитовано 13 липня 2012.
  5. ↑ а б в г Ghadbian, Najib (Autumn 2001). The New Asad: Dynamics of Continuity and Change in Syria (PDF). Middle East Journal. 55 (4). Архів оригіналу (PDF) за 12 грудня 2018. Процитовано 19 серпня 2013.
  6. ↑ in conversation with Patrick Seale, 1988Mid-East Realities. Middle East. 11 червня 2000. Процитовано 9 березня 2013.
  7. ↑ Zisser, Eyal (September 1995). The Succession Struggle in Damascus. Middle East Forum. 2 (3): 57—64. Процитовано 14 липня 2012.
  8. ↑ а б в г д Sipress, Alan (8 листопада 1996). Syria Creates Cult Around Its President's Dead Son Bassel Assad. Inquirer. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 13 липня 2012.
  9. ↑ Kathy A. Zahler (1 серпня 2009). The Assads' Syria. Twenty-First Century Books. с. 71. ISBN 978-0-8225-9095-8. Процитовано 12 березня 2010.
  10. ↑ а б в Fisk, Robert (22 січня 1994). Syria mourns death of a 'golden son'. The Independent. Процитовано 13 червня 2012.
  11. ↑ а б в г Schmidt, William E. (22 січня 1994). Assad's Son Killed in Auto Crash. New York Times. Процитовано 27 серпня 2013.
  12. ↑ Bennet, James (10 липня 2005). The Enigma of Damascus (PDF). The New York Times. Процитовано 21 липня 2012.
  13. ↑ Boustany, Nora (22 січня 1994). Car crash kills Assad's son. The Daily Gazette. Процитовано 24 березня 2013.
  14. ↑ Edwards, Alex (July–August 2012). Understanding Dictators (PDF). The Majalla. 1574: 32—37. Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
  15. ↑ Alterman, Jon B. (1998). New Media New Politics? (PDF). The Washington Institute. 48. Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2013. Процитовано 7 квітня 2013.
  16. ↑ Brownlee, Jason (Fall 2007). The Heir Apparency of Gamal Mubarak (PDF). Arab Studies Journal: 36—56. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2012. Процитовано 2 березня 2013.
  17. ↑ Hemmer, Christopher (n.d.). Syria Under Bashar Asad: Clinging To His Roots? (PDF). CPC. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2018. Процитовано 13 березня 2013.
  18. ↑ Cook, Steven A. (December 1996). On the Road: In Asad's Damascus. Middle East Quarterly: 39—43. Процитовано 24 березня 2013.
  19. ↑ Basel al-Assad with Princess Haya of Jordan in an equestrian tournament - 1993. Syrian History.
  20. ↑ Power Points Defining the Syria-Hezbollah Relationship. Carnegie Endowment for International Peace (англ.). Процитовано 8 грудня 2024.
  21. ↑ Biography; from wiki (Gebran Tueni) ref for 'His second spouse was Siham Asseily'. Naharnet. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 10 червня 2012.
  22. ↑ Gebran Tueni Biography. 7 червня 2012. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 29 жовтня 2024.
  23. ↑ Theroux, Paul (1996). The Pillars of Hercules, page 416. ISBN 978-0-14-025314-6.
  24. ↑ а б Bell, Don (November 2009). Shadowland. National Geographic. Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 9 березня 2013.
  25. ↑ Basil Assad killed in car crash. The Press Courier. 21 січня 1994. Процитовано 27 серпня 2013.
  26. ↑ а б Sipress, Alan (22 січня 1994). Assad's Son is Killed in a Car. Inquirer. Архів оригіналу за 30 серпня 2013. Процитовано 27 серпня 2013.
  27. ↑ Hafez Al Assad passes away. Ain al Yaqeen. 16 червня 2000. Архів оригіналу за 2 травня 2014. Процитовано 9 березня 2013.
  28. ↑ Zisser, Eyal (June 2006). What does the future hold for Syria? (PDF). MERIA. 10 (2). Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2014. Процитовано 14 липня 2012.
  29. ↑ Nepotism, cronyism, and weakness in Arabdom. MER. 7 вересня 1998. Процитовано 13 липня 2012.
  30. ↑ Bassel al-Assad in Syria. Equestrian Statue. 6 квітня 2016.
  31. ↑ MSN. www.msn.com. Процитовано 1 грудня 2024.
  32. ↑ Bassel al-Assad in Lebanon. Equestrian Statue. 6 квітня 2016.
  33. ↑ افتتاح متحف الشهيد الفارس الذهبي باسل الأسد في المدينة الرياضية باللاذقية. SANA (Arabic) . 17 листопада 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Басіль_аль-Асад&oldid=44128507