Башинський Еспер Іванович

Еспер Башинський
Еспер Башинський;
Полковник (1916); Генерал-хорунжий (1.11.1921)
	генерал-хорунжий Армії УНР; Еспер Башинський
Загальна інформація
Народження	17 грудня 1878; с. Ключевське Камчатської області, Російська імперія
Смерть	після 1937; Одюн-ле-Тіш, Франція
Громадянство	Російська імперія — УНР — Польща — Франція
Alma Mater	Петровський Полтавський кадетський корпус
Військова служба
Приналежність	Російська імперія — УНР — Польща — Франція
Рід військ	артилерія
Війни / битви	Російсько-японська війна; Битва під Мукденом; Перша світова війна; Українсько-радянська війна; Перший Зимовий похід
Командування
	начальник 2-ї гарматної бригади 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР (1920 р.)
Нагороди та відзнаки
	Хрест Симона Петлюри
Орден Святого Володимира 3 ступеня	Орден Святого Володимира 4 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Башинський.

Еспер Іванович Башинський (17 грудня 1878, с. Ключевське Камчатської області — після 1939^[2], Франція) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Життєпис

Служба в РІА

Походив з родини дворянина Харківської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище за 1-м розрядом (1897), вийшов підпоручиком до 31-ї артилерійської бригади (Білгород). У складі цієї бригади брав участь у Російсько-японській війні — у битвах при Мукдені та Ляояні. За бойові заслуги був нагороджений всіма орденами до Святої Анни II ступеня з мечами та званням штабс-капітана. З 13 травня 1913 р. — капітан, старший офіцер 1-ї батареї 31-ї артилерійської бригади. З 21 жовтня 1914 р. — командир 3-ї батареї 31-ї артилерійської бригади. З 25 березня 1915 р. — командир 5-го важкого артилерійського дивізіону. 12 серпня 1915 р. дістав поранення в голову. 9 лютого 1916 р. був важко контужений, але залишився у складі дивізіону. 21 листопада 1916 р. дістав звання полковника. 11 січня 1917 р. був отруєний газами у боях під Ригою, але знову залишився у складі дивізіону. З 18 березня 1917 р. — командир 2-го окремого Сибірського артилерійського дивізіону. 16 жовтня 1917 р. звільнився у 5-тижневу відпустку, на фронт під Ригою більше не повертався.

За Першу світову війну нагороджений Георгіївською зброєю (24 березня 1916), всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою (8 квітня 1917).

Служба в Армії УНР

21 листопада 1917 р. за власним бажанням вступив до українізованих військ російської армії — очолив 2-й дивізіон 31-ї Української артилерійської бригади.

З 1 березня 1918 р. — командир 2-го дивізіону 1-ї гарматної бригади військ Центральної Ради на Київщині.

З 10 серпня 1918 р. — командир 40-го гарматного полку Армії Української Держави.

З 17 грудня 1918 р. — начальник 14-ї гарматної бригади.

З 28 лютого 1919 р. — начальник 18-ї гарматної бригади Дієвої армії УНР.

З 28 травня 1919 р. — начальник 1-ї гарматної Північної бригади Дієвої армії УНР.

З 17 листопада 1919 р. — начальник Збірної гарматної бригади Волинської групи Дієвої армії УНР, на чолі якої брав участь у Першому Зимовому поході.

З 3 липня 1920 р. — начальник 2-ї гарматної бригади 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР. 3 25 червня 1921 р. — за сумісництвом другий помічник начальника 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.

З 1 листопада 1921 р. — генерал-хорунжий Армії УНР.^[1]

З 1923 р. жив на еміграції у Каліші (Польща), згодом у Парижі. Подальша доля невідома. Похований на цвинтарі містечка Одюн-ле-Тіш в Лотарингії (Франція).

Примітки

↑ ^а ^б У книзі Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3. вказано що Еспер Башинський дістав ранг генерал-хорунжого 1 серпня 1921 року
↑ Героїка. Архів оригіналу за 8 березня 2018. [Архівовано 2021-09-11 у Wayback Machine.]

Джерела

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Башинський Еспер Іванович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.

РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 167—914;
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 68. — С 5-6;
Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//3а Державність. — Варшава. — 1939. — № 9. — С. 21;
Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002.
[[https://web.archive.org/web/20160304215446/http://warmemorial.ucoz.ua/publ/1914_1936/armija_unr_i_ud/bashinskij_esper/3-1-0-133 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Башинський Еспер]

[подвійна-1] а ^б У книзі Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3. вказано що Еспер Башинський дістав ранг генерал-хорунжого 1 серпня 1921 року

[2] Героїка. Архів оригіналу за 8 березня 2018. [Архівовано 2021-09-11 у Wayback Machine.]

[1]

[2]