Яків Баш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Баш Яків)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Баш
Яків Васильович Башмак
ПсевдонімЯков Баш
Народився26 липня (8 серпня) 1908
Милове, Качкарівська волость, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер14 березня 1986(1986-03-14) (77 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльністьписьменник, драматург
Alma materФілологічний факультет Київського університету[d] і ХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладРадянське село і В-во «Український письменник»
Мова творівукраїнська
Роки активності19311986
ЧленствоСпілка радянських письменників України
ПартіяВКП(б)
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди

Я́ків Баш (літературний псевдонім Якова Васильовича Башмака; нар. 8 серпня 1908, Милове — пом. 14 березня 1986, Київ) — український радянський письменник; член Спілки радянських письменників України (з 1937 року).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 липня [8 серпня] 1908(19080808) року в селі Миловому (нині Бериславський район Херсонської області, Україна) в бідній селянській сім'ї. 1919 року закінчив початкову школу і став працювати. До 1928 року працював у сільському господарстві на Херсонщині. З ранніх років брав участь у культурно-просвітницькій роботі на селі. У 16-ти річному віці став робсількором газети «Радянське село» та інших газет. Тоді ж розпочав писати вірші і оповідання.

Протягом 1928—1932 років працював на будівництві Дніпрогесу, спочатку теслярем-опалубником, бригадиром теслярів, а з 1931 року літературним співробітником газети «Пролетар Дніпробуду». 1930 року вступив до комсомолу, 1938 року — до ВКП(б).

У жовтні 1932 року був премійований путівкою на навчання з спеціальною стипендією імені Дніпробуду і став навчатися на філологічному факультеті у Харківському державному університеті. Одночасно з навчанням завідував Кабінетом молодого автора при клубі літераторів імені Василя Блакитного, був директором цього клубу, а згодом редактором університетської багатотиражки. З 1935 року навчався у Київському університеті, який закінчив 1937 року, а у 1940 році — аспірантуру при ньому.

З кінця 1940 року по вересень 1941 року працював помічником заступника голови Ради народних комісарів УРСР. З жовтня 1942 року знаходився у лавах Червоної армії[1]. Спочатку працював у оперативній групі Військової Ради Південного фронту, Центральному, а потім Українському штабах партизанського руху. Неодноразово літав у партизанські загони Сидора Ковпака, Олександра Сабурова, Михайла Наумова.

Упродовж 1944—1946 років очолював видавництво «Радянський письменник». З листопада 1946 по жовтень 1947 року — відповідальний секретар Президії Спілки радянських письменників України, пізніше обіймав посаду секретаря партійної організації Спілки радянських письменників України (на 1952—1953) та Київської організації Спілки письменників України.

Помер у Києві 14 березня 1986 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Перше оповідання «Криця» надруковано в журналі «Огонёк» у 1931 році. Автор книг:

  • «Доба горить» (1931, нариси);
  • «Дні наступу» (1933, збірка оповідань);
  • «Сила» (1934, повість; переробилена у роман і видана у 1940 році під назвою «Береги в огнях», у 1941 році — під назвою «На берегах Славути»; розширений її варіант — роман «Гарячі почуття» вийнов у 1947 році);
  • «Професор Буйко» (1945, повість про Героя Радянського Союзу професора Петра Буйка)
  • «На землі нашій» (1957, оповідання);
  • «Надія» (роман-дилогія: «Надія», 1960 і «На крутій дорозі», 1967);
  • «Біля вогнища» (1962, цикл оповідань);
  • «Заграва над річкою Ірпінь» (1980, роман).

Написав також кілька п'єс:

  • «Професор Буйко» (1949);
  • «Дніпрові зорі» (1951, драма присвячена будівникам Дніпрогесу);
  • «У кожного своя ціль» (1958, комедія).

Автор сценарію фільму «Київ» (1950, у співавторстві з Михайлом Стельмахом, Іваном Кочергою).

Окремі твори письменника перекладено російською, болгарською, словенською та іншими мовами.

Нагороди

[ред. | ред. код]

В журналі «Перець» № 15 за 1983 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца, присвячений 75-річчю митця[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Башмак Яков Васильевич / Память народа. (рос.)
  2. а б Запорізька міська рада. Почесні громадяни. Баш Яків Васильович. Архів оригіналу за 25 травня 2011. Процитовано 1 грудня 2010.
  3. Журнал перець 1983 15. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]