Очікує на перевірку

Енциклопедія українознавства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Енциклопедія українознавства»
Внутрішня обкладинка 1-го тому 1-ї книги «ЕУ-1» (1949)
АвторНауковці Наукового товариства імені Шевченка у Європі
КраїнаСША
Моваукраїнська
Темаукраїнознавство
Жанренциклопедія
Укр. видавництвоМолоде життя
ВидавництвоUniversity of Toronto Pressd[1]
Видано1949—1995
1993—2003 (репринт)
Томів14
Вебсайтencyclopediaofukraine.com

«Енциклопедія українознавства» — україномовна енциклопедія про Україну, створена у 1940-х —1990-х роках під егідою Наукового товариства імені Шевченка в Європі (НТШ у Європі) розташованого у французькому місті Сарселі[2][3].

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Всього енциклопедія складається з 14 томів. По аналогії з «Encyclopædia Britannica», ЕУ складається з кількох типів томів. Перший тип томів — це три томи так званої «Propædia» (1949) також відомих як «ЕУ-I» та «Енциклопедія українознавства. Загальна частина», де фактично розміщена одна велика розлога стаття про Україну на 1200 сторінок (нумерація всіх трьох томів наскрізна). Другий тип томів — це 10 томів так званої «Micropædia» (1955—1995) також відомих як «ЕУ-II» та «Енциклопедія українознавства. Словникова частина», де розміщуються короткі статті та плюс 11-й том із виправленнями та доповненнями. Усього енциклопедія містить понад 20 000 термінів[4][5][6].

У 1993—2003 роках всі 14 томів було перевидано як «репринтові видання» в Україні у Львові (НТШ у Львові, лише «ЕУ-II») та Києві (Інститут археографії НАН України, лише «ЕУ-I»). Паралельно з НТШ у Львові, у Києві альтернативну версію репринтового видання зі своїми власним художнім оформленням зробила харківська друкарська фабрика «Глобус».

У 1963—1993 роках була видана англомовна скорочена версія «ЕУ-1» (з 2-х томів) та «ЕУ-2» (з 5 томів, у яких містилося 12 500 термінів).

Передумови створення ЕУ

[ред. | ред. код]
Палітурка 1-го тому репринтного видання «Енциклопедії українознавства» (Львів, 1993)
Палітурка 1-го тому репринтного видання «Енциклопедії українознавства» (Київ, 1993)

Спроби створити україномовну енциклопедію про Україну розпочалися ще у XVIII столітті, але так і не здійснилися.

Перші спроби створити україномовну енциклопедію про Україну

[ред. | ред. код]

У 1932—1934 роках у Харкові були підготовлені матеріали для трьох томів планованої 20-томної «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) під редакцією Миколи Скрипника. Перший том був підготовлений до друку на початку 1933 року, а в 1934 році вчені передбачали випуск ще двох томів, проте ідея першої «УРЕ» зазнала краху разом із радянською політикою «українізації 20—30-х років». Численні автори й редактори «УРЕ» через наявність «націоналістичного ухилу» були репресовані, а у листопаді 1934 року видавництво ліквідовано[7][8].

Спроби створити україномовну енциклопедію були продовжені у 1941 році у Кракові видавництво «Бистриця», де за редакцією Івана Раковського та Євген-Юлія Пеленського було підготовлено перший том «Енциклопедії Українознавства», але внаслідок воєнних труднощів II Світової Війни подальшу роботу було припинено[7][9].

Перші україномовні енциклопедії про Україну

[ред. | ред. код]

Першою україномовною енциклопедією про Україну стала тритомна «Українська загальна енциклопедія» (УЗЕ), що вийшла у Львові в 1930—1933 роках під редакцією Івана Раковського[7].

Другою україномовною енциклопедією, що з'явилася ще до «ЕУ» у далекій Аргентині протягом 1957—1967 років, була восьмитомна «Українська Мала Енциклопедія» (УМЕ). Це важливе великоформатне видання обсягом у 2200 сторінок побачило світ завдяки зусиллям лише одного автора — професора Євгена Онацького[7][10].

Історія видання

[ред. | ред. код]

Історія оригінального видання ЕУ

[ред. | ред. код]

«Енциклопедії Українознавства» була підготовлена та видана впродовж майже пів століття у 1949—1995-х роках українськими діаспорними вченими під егідою Наукового товариства імені Шевченка у Європі (розташованого у місті Сарселі у передмісті Парижа, Франція). При підготовці цієї енциклопедії науковці НТШ у Європі користувалися матеріали з різнобічних джерел, включно з виданнями української діаспори, виданнями з СРСР тощо[11].

Загалом «Енциклопедії Українознавства» складається з двох частин: «ЕУ-I» та «ЕУ-II». Перша частина що вийшла у 1949 році, також знана як «ЕУ-I» та «Енциклопедія українознавства. Загальна частина», по аналогії з «Encyclopædia Britannica» складається з так званої «Propædia» і у ній у трьох томах фактично розміщена одна велика розлога стаття про Україну на 1200 сторінок (нумерація всіх трьох частин наскрізна). Перший том містить загальні відомості про Україну: географію та природу, дані про людність, етнографію, мову. У другому томі представлена українська історія, церква, право, культура і, зокрема, література. Третій том за своїм характером дуже різноманітний: у ньому подані відомості про наше просторове мистецтво, театр, музику, науку, освіту, видавничу справу, пресу, бібліотеки, музеї, архіви тощо, а у прикінцевій частині третього тому викладені відомості про народне господарство, стан і розвиток суспільства, українське військо[7]. Друга частина, що вийшла у 1955—1995 роках, також знана як «ЕУ-II» та «Енциклопедія українознавства. Словникова частина», складається з так званої «Micropædia» і у ній у 10 томах розміщуються більше 20 тисяч коротких статей-тлумачень на 4015 сторінках (нумерація всіх десяти томів наскрізна) плюс 11-й том з виправленнями та доповненнями[5].

Перевидання ЕУ в Україні

[ред. | ред. код]

В Україні в перші роки незалежності репринтне перевидання здійснено відразу у двох видавництвах — у Львові організацією НТШ у Львові й у Києві харківською друкарською фабрикою «Глобус»[12].

У Києві у Інституті археографії НАН України у 1994—1995 роках було перевидано перші три томи «загальної частини» енциклопедії, так зване «ЕУ-I».

У Львові під егідою НТШ у Львові та на кошти приватних спонсорів у 1993—2003 роках було перевидано одинадцять томів «словникової частини» енциклопедії, так зване «ЕУ-II». До першого тому вміщено статтю Олега Романіва «Довгий, тернистий, шлях українства до самопізнання», де подано доволі змістовну інформацію з історії українських енциклопедій та «Енциклопедії українознавства» зокрема. Художнє оформлення енциклопедії здійснив Ю. Кучабський. Перевиданням «ЕУ-II» у Львові опікувався видавничий комітет, що його очолили троє співголів — Іван Гель, Микола Жулинський, та Олег Романів.

Також паралельно зі львівським перевиданням 11 томів «ЕУ-II» передрук у Києві розпочала, майже одночасно зі львівським але все ж на кілька місяців пізніше, харківська друкарська фабрика «Глобус». Перевидання було здійснено у власному художньому оформленні й накладом вдвічі більшим аніж у львівського перевидання ЕУ.

Редакція ЕУ

[ред. | ред. код]

Головний редактор — Володимир Кубійович та Зенон Кузеля (томи 1—3 «ЕУ-I»), Володимир Кубійович (томи 1—10 «ЕУ-II») та Аркадій Жуковський (останній 11 том «ЕУ-II»).

Авторами статей-тлумачень виступили: Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець, Софія Янів, Микола Глобенко, Василь Маркусь, Олександр Оглоблин, Василь Витвицький, Святослав Гординський, Всеволод Голубничий, Євген Ґловінський, Богдан Кравців, Наталія Полонська-Василенко, Матвій Стахів, Атанас Фіґоль, Микола Чубатий та інші.

Фінансування ЕУ

[ред. | ред. код]

До 11-го тому «ЕУ-2» увійшов 111-сторінковий додаток під назвою «Фундатори Енциклопедії Українознавства 1954—1991» складений у 1992 році Іваном Керестілем, де зазначається, що енциклопедію було створено завдяки фінансовим внескам понад 3 тис. фундаторів: українських організацій та приватних осіб, пожертви яких склали майже $2,9 млн дол. США[13]. Цю багатолітню акцію по збору пожертв, що отримала назву Акції-С (Сарсель), провадили упродовж десятиліть представники українських громад у більш як дванадцяти країнах західного світу. Важливим засобом Акції-С став неперіодичний бюлетень «Вісті з Сарселю» 13, який інформував українську громадськість вільного світу про поступ у створенні ЕУ, надавав відомості про фундаторів тощо; за час роботи над ЕУ-2 вийшло 32 числа бюлетеня[14][7]. Одними з найбільших жертводавців були українці Канади, які за повідомленням газети «Свобода» станом на липень 1986 року зібрали десь 700 тис. дол. США[15].

Похідні твори

[ред. | ред. код]

Англомовна скорочена друкована версія «Encyclopedia of Ukraine»

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ukraine. A Concise Encyclopaedia
Палітурка 1-го тому англомовного видання «Encyclopedia of Ukraine» (1984)

У 1963—1971 роках за пропозицією Володимира Кубійовича на базі «ЕУ-1» вийшов англійською мовою великий двотомний енциклопедичний довідник про Україну під назвою «Ukraine. A Concise Encyclopedia»[7][16][17].

У 1984—1993 роках на базі «ЕУ-2» було здійснено 5-томне паперове англомовне видання «Encyclopedia of Ukraine» (EU) у видавництві Торонтського та Альбертського університету куди увійшли понад 12,500 тисяч статей-тлумачень. До цього англомовного видання також додавався додатковий том під назвою «Encyclopedia of Ukraine. Map and Gazetteer of Ukraine» де подавалися географічні мапи України (масштаб 1:2 000 000). 2001 року вийшов додатковий том під назвою «Encyclopedia of Ukraine: Index and Errata» з індексом всіх термінів у 1—5 томах[18].

Англомовна онлайн версія «Internet Encyclopedia of Ukraine»

[ред. | ред. код]

У 2001 році з'явилася онлайн версія «Internet Encyclopedia of Ukraine» (IEU) під назвою Internet Encyclopedia of Ukraine (укр. Мережева «Енциклопедія України») якою займається Canadian Institute of Ukrainian Studies[19].

Станом на 2019 рік у енциклопедії вже є більше 7,2 тис. термінів, що є приблизно 45 % всіх термінів що були у оригінальній друкованій версії 1984—1993 років плюс деякі абсолютно нові терміни, які були відсутні у версії 1984—1993 рр.[20] Проєкт мережевої версії не закінчено й триває праця над наповненням енциклопедії — кінцева мета більше 20 тис. термінів[21][22][23].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Повна бібліографія всіх 14 томів ЕУ:[24]

Томи 1—3 (Загальна частина у 3 томах, «ЕУ-I»)
  • Кн. 1, [т. 1]. Голов. ред: Володимир Кубійович і Зенон Кузеля. Мюнхен; Нью-Йорк: «Молоде життя» , Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1949. 368 с.
  • Кн. 1, [т. 2]. Голов. ред: Володимир Кубійович і Зенон Кузеля. Мюнхен; Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1949. С. 369—800.
  • Кн. 1, [т. 3]. Голов. ред: Володимир Кубійович і Зенон Кузеля. Мюнхен; Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1949. С. 801—1230
Томи 1—11 (Словникова частина у 11 томах, «ЕУ-II»)
  • Кн. 2, [т. 1].: «А — Головна Руська Рада». Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1955. 400 c.
  • Кн. 2, [т. 2]: «Голинський — Зернов». Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1957. С. 405—800.
  • Кн. 2, [т. 3]: «Зернове господарство — Кропивницький». Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1959. С. 805—1200.
  • Кн. 2, [т. 4]: «Крушельницький — Місто (початок)».[25] Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1962. С. 1205—1600.
  • Кн. 2, [т. 5]: «Місто (продовження) — Перемиська Єпархія». Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1966. С. 1600—2000.
  • Кн. 2, [т. 6]: «Перемишль — Пряшівщина (початок)».[26] Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1970. С. 2005—2400.
  • Кн. 2, [т. 7]: «Пряшівщина (продовження) — Сибір». Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1973. С. 2405—2800.
  • Кн. 2, [т. 8]: «Символізм — Технічні рослини». Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1976. С. 2805-3200.
  • Кн. 2, [т. 9]: «Тимошенко — Хмельницький Богдан». Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1980. С. 3205-3600.
  • Кн. 2, [т. 10]: «Хмельницький Борис — Яцків».[27] Голов. ред: Володимир Кубійович. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1984. С.3605-4015.
  • Кн. 2, [т. 11]: «Доповнення і виправлення».[13] Голов. ред: Аркадій Жуковський. Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя», Наукове товариство імені Шевченка у Європі. 1995. 398 с.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела та примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.encyclopediaofukraine.com/info.asp
  2. ↑ Я. Калакура. Енциклопедія українознавства // Смолій, В. А. Малий словник історії України. Київ: Либідь, 1997. 464 стор.: С. 146. ISBN 5-325-00781-5
  3. ↑ НТШ в Європі та його «Енциклопедія українознавства» [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] // Тимошик М. С. Історія видавничої справи: підручник. Київ: Наша культура і наука, 2007. 496 с.: C. 417—419 (2-ге вид., виправлене)
  4. ↑ Пилипчук, Р. В.; Фещенко, Н. М. Енциклопедія Українознавства: про структуру, зміст та історію стволрення // Наука України у світовому інформаційному просторі: [зб. наук. ст.]. Вип. 12 / НАН України. — К. : Академперіодика, 2015. — Т. І. — С. 128—131
  5. ↑ а б З лабораторії творення «Енциклопедії українознавства» / Відп. ред. М. Железняк; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Київ, 2018. 352 с. doi:10.37068/b/9789660286665. ISBN 978-966-02-8666-5
  6. ↑ Zhelezniak, Mykola; Ishchenko, Oleksandr (17 грудня 2017). “Енциклопедія українознавства” як об’єкт і джерельна база в наукових дослідженнях. Енциклопедичний вісник України = The Encyclopedia Herald of Ukraine (укр.). Т. 8—9. с. 40—54. doi:10.37068/evu.8-9.4. ISSN 2707-000X. Процитовано 10 січня 2023.
  7. ↑ а б в г д е ж Олег Романів.Довгий, тернистий шлях українства до самопізнання [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства Т. 1.(ЕУ-II, Словникова частина). Львів, 1993. С. X—XVI, 1-4.]
  8. ↑ «Українська радянська енциклопедія» (1930—1934) та її редактор М. Скрипник: маловідомі сторінки історії видавничої справи [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]. // Енциклопедичний вісник України. # 6–7 за 2015 рік, С. 90–98
  9. ↑ Зенон Кузеля. Дотеперішні українські енциклопедії [Архівовано 24 січня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I), Т. 1. Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. С. 9-11.
  10. ↑ Олег Романів. [Незнана українська енциклопедія]. // Вісник НТШ #4 за 1992 рік
  11. ↑ Яценко О. «Упорядкування та комп'ютеризація бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка у м. Сарсель (Франція)» // Проблеми вдосконалення каталогів в наукових бібліотеках: Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 14–17 жовтня 1997 р.). К., 1997
  12. ↑ Набок С. «Енциклопедія українознавства [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.]» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 243. — ISBN 978-966-611-818-2
  13. ↑ а б Додаток: Фундатори Енциклопедії Українознавства 1954—1991. Опрацював: Іван Керестіль. Париж, Нью-Йорк: Молоде життя, 1992 111 стор.
  14. ↑ Оксана Гнатишин, Мирослав Мороз. Акція «Сарсель» // Енциклопедія Наукового товариства імені Шевченка, 2015
  15. ↑ Список пожертв на Енциклопедію України // Газета Свобода (Джерзі Ситі і Ню Йорк), Ч. 125 (3 липня 1986). С. 4.
  16. ↑ Ukraine. A Concise Encyclopedia, Vol. 1. Toronto: University of Toronto Press. edited by V. Kubijovyc. 1963. 1185 pp. (англ.)
  17. ↑ [Ukraine. A Concise Encyclopedia, Vol. 2]. Toronto: University of Toronto Press. edited by V. Kubijovyc. 1971. 1334 pp (англ.)
  18. ↑ Press Release: Encyclopedia of Ukraine: Index and Errata. brama.com, 18 лютого 2002
  19. ↑ Internet Encyclopedia of Ukraine opens up a world of possibilities. The Ukrainian Weekly, October 5, 2003, No. 40, Vol. LXXI (англ.)
  20. ↑ Internet Encyclopedia of Ukraine: Info. encyclopediaofukraine.com, 2019 (англ.)
  21. ↑ IEU features populist writers in Russian-ruled Ukraine. Chas i poidii, 16 квітня 2009 (англ.)
  22. ↑ INTERVIEW: Marko Stech speaks about Internet Encyclopedia of Ukraine project. The Ukrainian Weekly, 12 жовтня 2003, No. 41, Vol. LXXI (англ.)
  23. ↑ Internet Encyclopedia of Ukraine Features: Ukrainian Literary Avant-Garde (1910s-1920s). ukrainianvancouver.com, жовтень 2013 (англ.)
  24. ↑ Енциклопедія українознавства [Архівовано 5 жовтня 2019 у perma-archives.org]. Корпус енциклопедичних видань України, 2019
  25. ↑ Додаток: Фундатори Енциклопедії Українознавства 1954—1964
  26. ↑ Додаток: Фундатори Енциклопедії Українознавства 1954—1971
  27. ↑ Додаток: Фундатори Енциклопедії Українознавства 1954—1989. Опрацював: Іван Керестіль. Париж, Нью-Йорк: Молоде життя, 1989 63 стор.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Загальні посилання — Internet Archive

Загальні посилання — Ізборник
Загальні посилання — е-бібліотека «Діаспоряна»
  • Енциклопедія Українознавства. Кн. 1, т. 1-3: Загальна частина — відсутній
  • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, т. 1-11: Словникова частина
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 1]: Абаза Микола — Голов'янко Зиновій djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 2]: Голинський Петро — Зернов djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 3]: Зернове господарство — Крушельницький Антін djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 4]: Крушельницький Іван — Місто djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 5]: Місто — «Перемышлянинъ» djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 6]: Перемишль — Пряшівщина djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 7]: Пряшівщина — Сиг djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 8]: Сигаревич — Тимковські djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 9]: Тимофєєв Валентин — Хмельницький Богдан djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 10]: Хмельницький Борис — Ящуржинський Георгій djvu
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 11]: Доповнення і виправлення djvu
Загальні посилання — е-бібліотеки «Україніка» та «Культура України»
  • Енциклопедія Українознавства. Кн. 1, т. 1-3: Загальна частина
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 1, [Т. 1]: С. 1- 368 jpg
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 1, [Т. 2]: С. 369—800 jpg [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 1, [Т. 3]: С. 801—1230 jpg
  • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, т. 1-11: Словникова частина
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 1]: Абаза Микола — Голов'янко Зиновій PDF
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 2]: Голинський Петро — Зернов PDF
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 3]: Зернове господарство — Крушельницький Антін PDF
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 4]: Крушельницький Іван — Місто PDF
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 5]: Місто — «Перемышлянинъ» PDF
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 6]: Перемишль — Пряшівщина PDF, Ч.1/PDF, Ч.2
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 7]: Пряшівщина — Сиг PDF
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 8]: Сигаревич — Тимковські PDF
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 9]: Тимофєєв Валентин — Хмельницький Богдан PDF
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 10]: Хмельницький Борис — Ящуржинський Георгій PDF, Ч.1/PDF, Ч.2
    • Енциклопедія Українознавства. Кн. 2, [Т. 11]: Доповнення і виправлення — відсутній
Загальні посилання — е-бібліотека «Інституту історії НАН України»
Загальні посилання — Encyclopedia of Ukraine


книги Це незавершена стаття про українську енциклопедію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енциклопедія_українознавства&oldid=43170147