Бегуниці
| присілок Бегуниці | |
|---|---|
| Бегуницы | |
 | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Ленінградська область |
| Муніципальний район | Волосовський район |
| Поселення | Бегуницьке сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 41206000003 |
| Код ЗКТМО: | 41606404101 |
| Основні дані | |
| Населення | ▲ 4190 |
| Поштовий індекс | 188423 |
| Телефонний код | +7 81373 |
| Географічні координати: | 59°35′6.0000001000031″ пн. ш. 29°18′18.000000099999″ сх. д. / 59.58500° пн. ш. 29.30500° сх. д. |
| Часовий пояс | MSK (UTC+3) |
| Мапа | |
  Бегуниці  Бегуниці | |
|
| |
|
| |
Бегуниці (фін. Pekunitsa) — село в Волосовському районі Ленінградської області. Адміністративний центр Бєгуніцького сільського поселення.
Кількість населення за даними перепису населення 2009 року становило 7576 чоловік, другий по величині населений пункт в Волосовському районі після адміністративного центру — міста Волосово. В основному селище забудоване п'ятиповерховими будинками.
- Село розташоване на автодорозі М11(Е20) «Нарва».
- Від Волосово до Бегуніц можна доїхати автобусом № 33.
На початках навколишня територія була населена фіно-угорськими племенами водь і чудь. Слов'янське освоєння регіону почалось з XI століття ільменськими слов'янами та кривичами. У другій половині XI ст. в районі Бєгуніц з'являються перші насипи, під якими поховані померлі з незвичною для слов'ян обстановкою, в інвентарі поховань чітко простежуються елементи прибалтійсько-фінської культури. Відбулось поєднання етнокультурної спільноти водь, чудь, слов'ян, кривичів вже на перших етапах спільного проживання.
| 1838 | 1848 | 1862 | 1885 | 1928 | 1965 | 1990 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 143 | ↘129 | ↘44 | ↗60 | ↗225 | ↗784 | ↗3392 |
| 1997 | 2002[1] | 2007[2] | 2010[3] | 2017[4] | ||
| ↗3670 | ↘3576 | ↗3610 | ↗3702 | ↗4190 |
Зона підвищеної радіоактивності. Місцевим жителям та приїжджим, які проживають у селищі понад 5 років, оплачуються «гробові» — 300 рублів. В документах посилання на Чорнобильські події, але за чутками, це «подарунок» більш близького сусіда тих же років. Однозначно чисте місце — селище Радіци, біля Мєстаново. Рядом з пилорамою розташована величезна яма з відходами від виробництва фарб.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области 2017 г. (PDF). Процитовано 29 квітня 2019.
Офіційний сайт [Архівовано 18 вересня 2013 у Wayback Machine.]