Перейти до вмісту

Беднарський Володимир-Маріан Методійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Володимир-Маріан Беднарський
Народження1 січня 1927(1927-01-01)
с. Бишки, Бережанський повіт, Тернопільське воєводство, Польська Республіка, тепер Козівська селищна громада, Тернопільська область, Україна
Смерть30 вересня 1996(1996-09-30) (69 років)
 
Країна II Польська Республіка
Канада Канада
Жанрскульптура, живопис, графіка
НавчанняУніверситет UNRRA, Університет Сир Джордж Вільямс
Діяльністьскульптор, графік
Напрямокграфіка, ілюстрація

CMNS: Беднарський Володимир-Маріан Методійович у Вікісховищі

Володи́мир-Маріа́н Мето́дійович Бедна́рський (псевдоним: Во́лод; англ. Volodymyr M. Bednarsky; нар. 1 січня 1927, с. Бишки, Бережанський повіт, Польська Республіка, тепер Козівська селищна громада, Тернопільська область, Україна — пом. 30 вересня 1996, Торонто, Канада) — український скульптор, графік. Член ОУН[1][2][3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1927 року в селі Бишки Бережанського повіту, (тепер Козівська селищна громада, Тернопільська область)[2][1]. Був наймолодшим з трьох синів у родині вчителя народних шкіл (згодом інспектора середніх шкіл) Методія й Павлини Беднарських. 1941 року батько був розстріляний більшовиками в тернопільскій тюрмі[4].

Середню освіту здобув у Бережанах та Празі, іспит зрілости склав пізніше[4]. В 1944—45 роках служив у 1-й дивізії Української національної армії[1]. Член ОУН[2].

У таборах переміщених осіб

[ред. | ред. код]

Перебував у таборах переміщених осіб у Аугсбурзі, Фюссені, Міттенвальді, Шляйсгаймі й Мюнхені[2][4].

В Аугсбурзі склав іспит на атестат зрілости. У Мюнхені навчався на медичному факультеті Університету UNRRA разом із своєю майбутньою дружиною Тетяною Кметик. У Фюссені був гравцем футбольної команди українського руханково-спортового товариства «Калина» (після переїзду табору до Міттенвальду 1946 року з'єдналося з УРСТ «Лев»)[4][2].

У Канаді

[ред. | ред. код]

Після звільнення з таборів емігрував до Канади. Студіював ужиткове мистецтво та рекламу в Університеті Сир Джордж Вільямс в Монреалі. По закінченні навчання працював артдиректором і менеджером у фірмах і агенствах Монреаля й Торонто[1][2]. Брав участь у семінарах і сімпозіумах міжнародних компаній і з'їздах мистецьких керівників у Нью-Йорку та Чікаго[4].

Був членом Пласту (1964), канадського комітету «Бережанська земля» (Торонто), Клубу українських професіоналістів і підприємців (Гамільтон)[2][5][1].

1993 року відвідав Україну, передав до музеїв Бережан книги, картини, художні листівки[1][2].

Помер у Торонто 30 вересня 1996 року[2][1][5].

Творчість

[ред. | ред. код]
Зовнішні зображення
988—1988. Тисячолітя Хрищеня Руси-України. 1983[6]
Проєкт пам'ятника слави УПА. 1986[2]
«З Різдвом Святим! З Новим Роком!». Листівка. ЦДАЗУ. Ф. 18. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 9[7]

Володимир Беднарський працював у галузях скульптури, живопису і графіки. Автор пам'ятника воїнам УПА в Оквіллі, проєктів пропам'ятних бронзових дошок (зокрема присвячених 100-літтю українських поселень у Канаді), а також екслібрисів, логотипів, листівок, медальйонів. Художник-оформлювач та ілюстратор книжок (зокрема двотомного історично-мемуарного збірника «Бережанська земля»; 1970, 1998) і журналів, театральних вистав тощо. Значна частина творів митця присвячена історичній тематиці, визвольним змаганням українців[3][1][2].

Основні твори

[ред. | ред. код]
Меморіал слави УПА на Українському цвинтарі святого Володимира. Оквілл (провінція Онтаріо, Канада)
Пам'ятник слави УПА. Фрагмент
  • Меморіал слави УПА на Українському цвинтарі святого Володимира в м. Оквілл (провінція Онтаріо, Канада) (1988)
  • Проєкт пам'ятника в Києві жертвам голодомору 1932—33
  • Дошки до 100-ліття українських поселень у Канаді й 1000-ліття християнства в Україні
  • Серія ліноритів до опери «Купало» А. Вахнянина
  • Ікона Богоматері (1992)
  • «Молитва за Україну»
  • «Портрет мого батька Методія, розстріляного 1941 в тернопільській тюрмі»
  • «Чорнобиль»[1][2]

Виставки

[ред. | ред. код]

Беднарський був мистецьким директором та художником-оформлювачем виставок «Україна» на «Експо'67» (Монреаль, 1967), «100-ліття Манітоби» (Вінніпег, 1972), «Майбутнє українців Квебеку» (Монреаль, 1972), мистецьким керівником кампанії за свободу Валентина Мороза (1974)[3][1][2].

Особисті виставки митця відбулися у Монреалі, Чикаґо, Едмонтоні, Торонто, Гамільтоні[5][1][2].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Художня спадщина

[ред. | ред. код]

Твори Володимира Беднарського зберігаються у фондах Центрального державного архіву зарубіжної україніки, в Архіві ОУН у Лондоні й музеях Бережан[7][1][2][6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п Тернопільський енциклопедичний словник. Т. 1, с. 94.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т Енциклопедія сучасної України, 2003, т. 2.
  3. а б в Mittenwald / Міттенвальд, 2001, с. 604—605.
  4. а б в г д е Mittenwald / Міттенвальд, 2001, с. 604.
  5. а б в Mittenwald / Міттенвальд, 2001, с. 605.
  6. а б 988—1988. Тисячолітя Хрищення Руси-України. Графіка Володимира Беднарського. ounuis.info. Архів ОУН в УІС — Лондон / Ukrainian Information Service (UIS London). Процитовано 15 серпня 2023.
  7. а б Старі українські різдвяні листівки. ukrainianpeople.us. Ukrainian People. 23 грудня 2017. Процитовано 15 серпня 2023.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]