Перейти до вмісту

Бедрі Рахмі Еюбоглу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бедрі Рахмі Еюбоглу
тур. Bedri Rahmi Eyüboğlu
Народження1911[1][2][…]
Герелеd, Ґіресун, Туреччина
Смерть21 вересня 1975(1975-09-21)[4] або 1975[5][6][7]
 Стамбул, Туреччина
(рак підшлункової залози)
Країна Туреччина[5]
НавчанняMimar Sinan Fine Arts Universityd
Діяльністьхудожник, поет
ПрацівникMimar Sinan Fine Arts Universityd
У шлюбі зEren Eyüboğlud[8]
Брати, сестриSabahattin Eyüboğlud
Роботи в колекціїМузей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[9], Міннеаполіський інститут мистецтва і Print Collectiond[10]
Сайтbedrirahmi.com
CMNS: Бедрі Рахмі Еюбоглу у Вікісховищі

Бедрі Рахмі Еюбоглу (1913, Гереле — 1975, Стамбул) — турецький художник і поет.

Бедрі Рахмі Еюбоглу, художник, письменник і поет, народився в Гереле на Чорному морі в 1911 році. Він був другою дитиною у сім'ї. Його старший брат, Сабахаттин Еюбоглу, — відомий письменник, і його молодша сестра, Муалла Еюбоглу, була однією з перших архітекторів, які працювали в галузі реставрації. Вона стала відома завдяки роботам в палаці Топкапи в Стамбулі, в секції «гарем». Його батько, був чиновником (губернатором), жив у різних куточках Туреччини. Потім Бедрі Рахмі вступив у вищу школу в Трабзоні. Він залишив місто в 1929, щоб вступити в Академію витончених мистецтв в Стамбулі[11]. В 1931 році він тимчасово залишив школу, щоб вчитися у Франції з братом. Він вивчив французьку в Діжоні, потім відправився в Ліон, щоб навчатися в студії Андре Лота в Парижі, де він зустрів свою майбутню дружину Ернестину. Повернувшись в Туреччину, він закінчив своє навчання і отримав диплом в 1936 році. У 1937 році він вступив до академії, як асистент і перекладач Леопольда Леві і залишався там до своєї смерті в 1975 році.

Його перша персональна виставка пройшла в Бухаресті в галереї Хасефер в 1935 році. Виставка була організована його майбутньою дружиною Ернестине. Вони одружилися в Стамбулі в 1936 році. Бедрі Рахмі був художником, який працював надзвичайно плідно він намалював фрески в стамбульському ресторані Лідо у 1943, велике панно в оперному театрі Анкари (1946). Уряд відправив його в Едірне 1938 і в Чорум і Исклип в 1942. Це був поворотний момент в його кар'єрі художника.

Він працював з мозаїкою і виготовив панель площею 250 м2 для Експо 58 1958, яка принесла йому першу нагороду. В 1960 році він зробив панель для штаб-квартири НАТО в Парижі і, коли Франція вийшла з НАТО робота була перевезена в штаб-квартиру в Брюсселі. Бедрі Рахмі належав до художників групи Д і заснував групу десяти для молодих художників Group of 10. Його мозаїчні панелі є в стамбульських лікарнях і готелях. Він також робив вітражне скло для Посольства Туреччини в Бонні, Німеччина. У 1950, у другу поїздку в Париж його сильно вразила виставка мистецтва Африки в Музеї людини. Тоді ж він вирішив використовувати штучну друк (гравіювання) для того, щоб дати кожному доступ до його робіт. Він спростив свій дизайн, розділив на блоки, і також спонукав своїх учнів використовувати цю техніку. У 1960 році він був запрошений до США за грантом Фонду Рокфеллера та гранту Фонду Форда. Він був гостем професора Каліфорнійського університету в Берклі. Одна з його робіт є частиною колекцій музею сучасного мистецтва. Його роботи можна знайти в різних музеях в США, Європі і Туреччині.

Бедрі Рахмі викладав в Академії витончених мистецтв до своєї смерті від раку в 1975. Він був відомий як чудовий вчитель і багато сучасні художники Туреччини високо цінували його викладацьке майстерність.

Письменницька робота

[ред. | ред. код]

Крім своєї роботи в Академії витончених мистецтв, Бедрі Рахмі також відомий своєю письменницькою кар'єрою, написанням статей та оглядів у газеті Республіка де у нього була щоденна художня колонка в 1952—1958. Його першою поемою була опублікована в 1941, Yaradana mektup (Лист до творця). Його друга книга Karadut (Чорна шовковиця)була опублікована в 1948 році. Інші поетичні твори:

  • Tuz (Сіль) 1952
  • Üçü Birden (Всі троє), 1953
  • Dördü Birden (Четверо з багатьох), 1956
  • Karadut 69, (Чорна шовковиця 69),1969
  • Dol Karabakır Dol (Дін-Дон Чорна мідь), 1974
  • Yaşadım (Я жив), 1977
  • Tezek (Лайно)

Всеосяжна книга (опублікована Iş Bankası в Туреччині, 2008) доступна на турецькій і англійській мові з 250-ма ілюстраціями. Інші книги такі:

  • Приступаючи до роботи над картиною
  • Листи брата
  • Автопортрет
  • Рожевий кран
  • Батько Томі
  • Листи кохання I II III IV
  • Опівночі
  • Bir Tutam Mavi (Toplu Робіт-Yazılar 1954—1955)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Eyuboglu, Bedri Rahmi // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2018. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00060712
  3. ↑ Artsy — 2009.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б Museum of Modern Art online collection
  6. ↑ Eyüboğlu, Bedri Rahmi // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T027236
  7. ↑ CONOR.BG
  8. ↑ https://www.istanbulmodern.org/en/collection/collection/5?t=3&id=1432
  9. ↑ http://www.moma.org/collection/works/79221
  10. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/329986
  11. ↑ Orga, Atesh (ed.) (2007) «Istanbul: Portrait of a City» Istanbul: A Collection of the Poetry of Place Eland, London, p. 48, ISBN 978-0-955010-59-0

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бедрі_Рахмі_Еюбоглу