Перейти до вмісту

Бездольний Борис Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бездольний Борис Ілліч
Народився19 жовтня 1934(1934-10-19)
Розівка, Україна
Помер5 жовтня 2001(2001-10-05) (66 років)
Запоріжжя, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьпрозаїк, поет, журналіст
Alma materФакультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1957)
Мова творівукраїнська і російська
ЧленствоСпілка радянських письменників України
ПартіяКПРС

Борис Ілліч Бездо́льний (нар. 19 жовтня 1934, Розівка — пом. 5 жовтня 2001, Запоріжжя) — український прозаїк, поет, журналіст; член Спілки радянських письменників України з 1970 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 жовтня 1934 року в селі Розівці (нині селище міського типу Пологівського району Запорізької області, Україна). 1957 року закінчив факультет журналістики Київського університету[1].

До 1985 року працював у редакціях обласних газет Запоріжжя, очолював Запорізьке обласне літературне об'єднання[1]. Член КПРС з 1961 року. Помер у Запоріжжі 5 жовтня 2001 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Писав українською та російською мовами. Автор книг:

  • «Трутні» (1960);
  • «Твій слід на землі» (1961);
  • «Вогонь горить у серці» (1964);
  • «Смерть обминає сміливих» (1966, збірка нарисів про події німецько-радянської війни, мужність співвітчизників);
  • «Директор заводу» (1966);
  • «Запоріжжя моє, Запоріжжя» (1969, документальна повість);
  • «Блискавка в добрих руках» (1972, повість із заводського життя);
  • «Сонячна далина» (1984, повість)

Писав також вірші про мирну працю сучасників — робітників індустріального Запоріжжя. Багато віршів перекладено мовами інших народів колишнього СРСР[1].

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Нагороджений Почесними Грамотами Президії Верховної Ради Абхазької та Калмицької АРСР (за поетичну перекладницьку діяльність)[1];
  • Лауреат премії заводу «Дніпроспецсталь» імені Олександра Трегубенка (1984)[1].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]