Бенгальський конус виносу
Бенгальський конус виносу, також відомий як Гангзький конус виносу, є найбільшим підводним конусом виносу на Землі. Він має довжину близько 3 000 км, максимальну ширину 1430 км та максимальну товщину відкладів 16,5 км.[2]
Конус виник внаслідок підняття та ерозії Гімалаїв і Тибетського плато, спричинених зіткненням між Індостанською та Євразійською плитами. Більшу частину осаду приносять річки Ганг та Брахмапутра, що забезпечують дельту Нижньої Меґхні у Бангладеші та дельту Хуґлі в Західному Бенгалі (Індія). Кілька інших великих річок у Бангладеші та Індії вносять менший вклад.[3] Мулисті потоки транспортували осад низкою підводних каньйонів, деякі з яких перевищують 2 414 км у довжину, доки осади остаточно не утворювали відклади у Бенгальській затоці на відстані до 30 градусів широти від місця, де вони почали свій рух. Сьогодні найдавніші відклади, видобуті з Бенгальського конуса, відносяться до раннього міоцену.[4] Їх мінералогічні та геохімічні характеристики дозволяють визначити їх гімалайське походження та продемонструвати, що Гімалаї вже були великим гірським масивом 20 мільйонів років тому.[5]
Конус виносу повністю закриває дно половини Бенгальської затоки. На заході його обмежує континентальний схил Східної Індії, на півночі — материковий схил Бангладеш і на сході — північна частина Сундського жолоба поблизу берегів М'янми і Андаманських островів. Його акреційна призма пов'язана з субдукцією Індо-Австралійської плити під Сундську плиту і продовжується вздовж західної сторони хребта Найнті Іст.[6][7] Зі східної сторони хребта Найнті Іст розташований Нікобарський конус виносу, інший рукав Бенгальського конуса, відірваний від основної частини підняттям дна внаслідок субдукції плит.
Вперше Бенгальський конус виносу був ідентифікований батиметричним обстеженням у шістдесятих роках 20 ст. Брюсом С. Хізеном та Марі Тарп, які ідентифікували абіссальний конус виносу та структури каньйону. Він був окреслений і названий Джозефом Керреєм і Девідом Муром після геолого-геофізичного дослідження 1968 р.[7][8]
Глибоководний каньйон під назвою «Канал без землі» (Swatch of no Ground) розташований на південь від Національного парку Сундарбан та острова Дублар Чар. У цій місцевості розміщені важливі хабітати для китоподібних, включаючи види, що перебувають під загрозою зникнення, такі як різні дельфіни, Іравадійські дельфіни та кити Брайда (див. Сундарбан (національний парк)).
- ↑ створено за допомогою GeoMappApp [Архівовано 11 травня 2022 у Wayback Machine.], на основі даних GMRT: W. B. F. Ryan, S.M. Carbotte, J. Coplan, S. O'Hara, A. Melkonian, R. Arko, R.A. Weissel, V. Ferrini, A. Goodwillie, F. Nitsche, J. Bonczkowski, and R. Zemsky: Global Multi-Resolution Topography (GMRT) synthesis data set. In: Geochem. Geophys. Geosyst.. 10, Nr. Q03014 (DOI:10.1029/2008GC002332) (Daten doi:10.1594/IEDA.0001000).
- ↑ Shanmugam, G. (2016). Submarine fans: A critical retrospective (1950–2015). Journal of Palaeogeography. 5 (2): 110—184. Bibcode:2016JPalG...5..110S. doi:10.1016/j.jop.2015.08.011.
- ↑ Curray, Joseph R.; Frans J. Emmel; David G. Moore (December 2002). The Bengal Fan: morphology, geometry, stratigraphy, history and processes. Marine and Petroleum Geology. Elsevier Science Ltd. 19 (10): 1191—1223. doi:10.1016/S0264-8172(03)00035-7.
- ↑ Cochran, J.R.; Stow, D.A.V. та ін. (1989). Cochran, J.R; Stow, D.A.V (ред.). 116 Initial Reports Table of Contents. Proc. ODP, Init. Repts. Proceedings of the Ocean Drilling Program. Ocean Drilling Program College Station, TX. 116. doi:10.2973/odp.proc.ir.116.1989.
- ↑ France-Lanord, Christian; Derry L.; Michard A. (1993). Evolution of the Himalaya since Miocene time: isotopic and sedimentological evidence from the Bengal Fan (PDF). Geological Society Special Publication. 74 (1): 603—621. Bibcode:1993GSLSP..74..603F. doi:10.1144/GSL.SP.1993.074.01.40. Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2021. Процитовано 22 лютого 2021.
- ↑ Tilmann Schwenk; Volkhard Spiess (2009). Architecture and Stratigraphy of the Bengal Fan as Response to Tectonic and Climate Revealed from High-Resolution Seismic Data. SEPM Special Publication, No. 92. External Controls on Deep-Water Depositional Systems. SEPM (Society for Sedimentary Geology). с. 107—131. ISBN 978-1-56576-136-0.
- ↑ а б France-Lanord, Christian; Volkhard Spiess; Peter Molnar; Joseph R. Curray (March 2000). Summary on the Bengal Fan: An introduction to a drilling proposal (PDF). Woods Hole Oceanographic Institution. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2011. Процитовано 22 лютого 2021. [Архівовано 2011-10-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Curray, Joseph R.; David G. Moore (March 1971). Growth of the Bengal Deep-Sea Fan and Denudation in the Himalayas. Geological Society of America Bulletin. 82 (3): 563—572. Bibcode:1971GSAB...82..563C. doi:10.1130/0016-7606(1971)82[563:GOTBDF]2.0.CO;2.
- Bastia, Rabi; Suman Das; M. Radhakrishna (October 2010). Pre- and post-collisional depositional history in the upper and middle Bengal fan and evaluation of deepwater reservoir potential along the northeast Continental Margin of India. Marine and Petroleum Geology. 27 (10): 2051—2061. doi:10.1016/j.marpetgeo.2010.04.007.
- Subrahmanyam, V.; K. S. Krishna; M. V. Ramana; K. S. R. Murthy (2008). Marine geophysical investigations across the submarine canyon (Swatch-of-No-Ground), northern Bay of Bengal. Current Science. Indian Academy of Sciences. 94 (4): 507—513.