Бердичівський державний педагогічний інститут
Бердичівський державний педагогічний інститут — вищий навчальний заклад, що діяв у Бердичеві Житомирської області у 1933—1972 роках.
У 1930 році був створений Інститут соціального виховання, який розмістився в будинку по вулиці Карла Лібкнехта 53/1 (нині – вул. Європейська), перед цим це приміщення займав педагогічний технікум. У 1933 році на базі Інститут соціального виховання був створений педагогічний інститут. В 1936 році він був реорганізований в учительський інститут, а у 1954 знову реорганізований в педагогічний інститут. [1]
В 1971 році Бердичівський інститут було розформовано, а його факультети переведені до Житомира та Умані. У 1973 році в приміщення, яке займав Інститут, повернулось педагогічне училище, яке в 2004 році було реорганізоване в Бердичівський педагогічний коледж. [1]
- фізико-математичний;
- природничий;
- підготовки вчителів молодших класів;
- відділення іноземних мов
- заочний відділ.
Інститут мав добре обладнану навчально-матеріальну базу: лабораторії, майстерні, кабінети, агробіостанцію, гуртожитки, спортивні споруди та ін. Навчально-виробничу практику студенти проходили на підприємствах і в школах міста. Напередодні німецько-радянської війни в інституті навчалося 500 студентів на стаціонарному та 2700 – на заочному відділеннях.[1] У 1958 році на всіх факультетах навчалось близько 1 000 студентів, у тому числі 464 заочників. За час свого існування ін-т підготував понад 8650 учителів для шкіл УРСР, в тому числі 5102 закінчили інститут заочно.
В різні часи в інституті працювали такі відомі науковці та педагоги: П. С. Горностай (на посаді ректора); Є. С. Регушевський (декан факультету педагогіки і методики початкової освіти); О. Д. Томчук (завідувач кафедри); Ю. Д. Крих (завідувач кафедри музики); С. Л. Самарський (завідувач кафедри природознавства); Г. Г. Богун (керівник краєзнавчого гуртка).
- Борисюк Микола Кіндратович (1919—2014) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева, відмінник народної освіти України.
- Коваленко Веніамін Дмитрович (1923—2014) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.
- Милашевська Зоя Матвіївна (1929—1994) — українська письменниця, прозаїк, член Спілки письменників СРСР.
- Трохимчук Степан Максимович (1921—2003) — радянський офіцер, голова колгоспу, політик, депутат Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Громенко І. Є., Павлов О. О. Бердичів // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973, с. 164—181.
- ↑ а б в Вул. Європейська, 53/1 // Мій Бердичів. 27.09.2019 p. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 29 травня 2022.
Це незавершена стаття про університет, коледж або інший заклад вищої освіти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |