Перейти до вмісту

Бережко Сергій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бережко Сергій Олександрович
Народився13 вересня 1958(1958-09-13) (66 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Луганськ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, режисер, викладач Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (1980) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладХарківський театр для дітей та юнацтва, Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка, ХДАК, Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського і Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
заслужений артист України

Бережко Сергій Олександрович (нар. 13 вересня 1958, Луганськ) — український актор, режисер драматичного театру, театральний педагог. Заслужений артист України (2012). Лауреат премії республіки Польща, лауреат муніципальної премії імені Івана Мар'яненка (2005). Володар Гран-Прі IV Міжнародного театрального фестивалю «HOMO LUDENS» за кращу чоловічу роль (2010, роль Жиля у виставі «Маленькі подружні злочини» Е.-Е. Шмітта).

Біографія

[ред. | ред. код]

Сергій Олександрович Бережко народився 13 вересня 1958 року у Луганську. Навчався у 1976—1980 роках на театральному факультеті Харківського державного інституту мистецтв імені Івана Котляревського (кафедра театру ляльок, майстерня І. Кагановської, Н. Крапівіної, Ш. Фоєрберга). У 2011 також здобув диплом режисера драматичного театру (майстерня Л. Садовського). У 2002 навчався у Харківському регіональному інституті Української академії державного управління при Президентові України[1].

У 1979—1981 роках грав на сцені Харківського ТЮГу. Упродовж 1981—1983 років проходив військову службу в армії у ансамблі пісні й танцю Київського військового округу на посаді конферансьє та артиста оригінального жанру[2][3].

У 1983—1985 працював в ансамблі Кемеровської філармонії «Люди і ляльки» під керівництвом Леоніда Хаїта. Протягом 1985—2018 років — артист Харківського академічного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка[1].

Працював також викладачем кафедри майстерності актора Харківської державної академії культури (2001—2004). Від 2004 року обіймав посади старшого викладача, доцента кафедри майстерності актора драматичного театру ХНУМ ім. І. П. Котляревського[2].

У 1990 році створив і очолив як художній керівник Харківський театр для дітей і молоді «СТЕЛ»[4]. Колектив театру за грантової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» неодноразово здійснював соціально-мистецькі проєкти, зокрема, «Дитячий студійний театр-лабораторія „СТЕЛ“ — ефективний засіб естет. виховання молоді» (2000); «Діти проти наркотиків та СНІДу» (Програма «Культурні ініціативи» конкурсу «Культура за громадянське суспільство», 2002). У 2007 з проєктом «Ефективний інформаційний вплив засобами театрального мистецтва на цільову аудиторію підлітків та молоді» виграв грант Американського інституту досліджень та тренінгів Корпорації Джона Сноу в рамках програми «Разом до здоров'я»[1].

Від 2018 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки[2].

Основні ролі

[ред. | ред. код]

Зіграв на сцені понад 100 ролей:

  • Моріс («Контракт» С. Мрожека, реж. Н. Адомінайте),
  • Семен («Дай серцю волю — заведе у неволю» М. Кропивницького, реж. О. Біляцький),
  • Вершинін («Три сестри» А. Чехова, реж. Ігор Борис),
  • Левборг («Гедда Габлер» Г. Ібсена, реж. І. Борис),
  • Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка, реж. І. Борис),
  • Кріс Крістоферсон («Анна Крісті» Ю. О'Ніла, реж. Г. Рейнхарт, США),
  • Маестро Фіор («Оперетка» В. Гомбровіча, реж. Г. Мвручинський, Польща),
  • Григорій Смирнов (новела «Ведмідь» А. Чехова у виставі «22 поцілунки, 4 млості і одна мігрень», реж. В. Дзекун),
  • Сеньйор Бальбоа («Цвіт жакаранди» за п'єсою Алехандро Касони «Дерева помирають стоячи»),
  • Брат Лоренцо, францисканський чернець («Джульєтта і Ромео» за п'єсою Вільяма Шекспіра),
  • Терезчак «Свої» за п'єсою Івана Буковчана «Перш ніж проспіває півень».

Ролі у фільмах

[ред. | ред. код]
  • «Майстри часу» (1981, реж. Д. Головачов),
  • «Звір» (2002, реж. О. Казбєрова),
  • «Вища міра» (2004, реж. В. Чічкун),
  • «Присяжний повірений» (2005),
  • «Безумство» (2005, реж. І. Парфьонов).

Постановки вистав

[ред. | ред. код]

Харківський академічний український драматичний театр ім. Тараса Шевченка

  • «Маленькі подружні злочини», Е.-Е. Шмітт (режисер-постановник та виконавець головної ролі Жиля)[5];
  • «Анна Крісті» (реж. Рейнхарт Гордон)[6].

Харківський театр для дітей та молоді «СТЕЛ»

  • «Кармен», П. Меріме; «Кам'яний капкан», Р. Ібрагімбекова;
  • «А зорі тут тихі», Б. Васильєва;
  • «Ящірка», О. Володіна;
  • «Особняк», Я. Верещак;
  • «Тля» і «Подаруй мені сонце» (за п'єсою «Та, яка створила чудо» В. Гібсона), С. Бережко;
  • «Потойбіч кохання», Н. Неждан;
  • «Ромео&Джульєта, Лабіринт», С. Бережко (за мотивами п'єси В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»);
  • «Попелюха», Я. Гловацький;

ХНУМ ім. І. П. Котляревського

  • «В палаючій пітьмі», А. Вальєхо (Гран-Прі за кращу режисуру театрального фестивалю «Південні Маски»);
  • «Собака на сіні», Лопе де Вега; «Ящірка», О. Володін;
  • «Три сестри», А. Чехов;
  • «Ніч вовків», О. Вітер;
  • «Той, хто втішає вдів» Д. Маротта, Б. Рандоне.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Вєркіна Т. Б., 2017, с. 263.
  2. а б в Сергій Олександрович Бережко. lesyatheatre (укр.). Процитовано 12 листопада 2024.
  3. Бережко Сергей Александрович - АБА Студия: актеры, поиск и подбор актеров для съемок в кино. abastudio.org. Процитовано 12 листопада 2024.
  4. Харківські «камікадзе». day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 12 листопада 2024.
  5. Від ненависті до любові - шлях коротший... чи навпаки?. archive-ktm.ukma.edu.ua. Процитовано 12 листопада 2024.
  6. Анна Крісті. site.com (укр.). Процитовано 12 листопада 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]