Берковський Владислав Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Берковський Владислав Георгійович
Народився25 листопада 1977(1977-11-25) (46 років)
місто Одеса
Місце проживанняКиїв
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик
Alma materНаціональний університет «Острозька академія»
Галузьекономічна історія, історія визвольного руху
ЗакладУкраїнський культурний фонд
Науковий ступінькандидат історичних наук
Відомий завдяки:Виконавчий директор державного Українського культурного фонду
НагородиПочесна грамота Державного комітету архівів України (2007), Почесна грамота Міністерства культури і туризму України (2008), Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2015)
Особ. сторінкаfacebook.com/poruczik

Владислав Георгійович Берковський (нар.  25 листопада 1977, Одеса)  — дослідник економічної історії України XV—XVII століття, фахівець з державної політики в архівній сфері, джерелознавець, архівіст, кандидат історичних наук.

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 2000 закінчив гуманітарний факультет Національного Університету «Острозька академія» . 1999—2000 — вчитель історії та правознавства в ЗОШ№ 6 та технічній гімназії місто Славута Хмельницької області 2000—2004 — аспірант при кафедрі історії України ОДУ імені І. І. Мечникова.

У 2001—2006 у Польщі навчався у аспірантурі при кафедрі історії XVI—XVIII століття Інституту історії [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, стажувався при кафедрі історії виховання та порівняльної педагогіки Інституту Педагогіки Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, викладав історію України у загальноосвітньому ліцеї імені І. Я. Падеревського в місті Люблін, Польща.

2006 р. при Інституті Історії Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні захистив дисертацію доктора гуманітарних наук «Handel Wołynia od początku XVI do połowy XVII wieku» («Торгівля Волині з початку XVI до середини XVII століття») (науковий керівник — професор Вітольд Клачевський).

У 2006—2009 працює керівником Виставкового центру Державного комітету архівів України та Центральних державних архівів України при Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (Київ, Україна).

З 2008 по 2009 — голова науково-методичної ради ЦДАВО України.

У 2010—2015 — директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки (Київ, Україна).

У 2015—2021 — директор Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного (Київ, Україна).

14 червня 2021 року призначений на посаду Виконавчого директора Українського культурного фонду[1].

У лютому 2012 закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Управління суспільним розвитком». Магістерська робота — «Аналіз державної політики в архівній сфері України».

З 2010 по 2015 — голова Ради директорів центральних державних архівних установ України.

З 1996 — член Острозького науково-краєзнавчого товариства імені князів Острозьких, з 2006 — Українського Геральдичного Товариства, з 2001 — Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України.

Автор понад 150 наукових праць, в тому числі 1 монографія, 2 підручники, 6 збірників документів.

Праці

[ред. | ред. код]

Автор праць:

  • Студії з історії Славутчини / Acta Historica Slavutensis. Vol. I.— К., 2008;
  • Волинська торгівля XVI — першої половини XVII ст. у польській історіографії // Наукові записки Національного університету «Острозька Академія»: Історичні науки. — Острог, 2003. — Вип. 3;
  • Волинь у системі міжнародних торгових відносин кінця XV—початку XVI століття // Rocznik Europejskiego kolegium polskich i ukraińskich uniwersytetów.—Lublin, 2003.—Т. І;
  • Ярмарки Волині як осередки внутрішнього, міжрегіонального та міжнародного ринків України (середина XVI—перша половина XVII ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. — Дрогобич, 2003. — Вип. VII;
  • Джерела з історії польсько-українських торгових стосунків середини XVI — першої половини XVII ст. (на прикладі Волинського воєводства) // Південний архів. Історичні науки. — Херсон, 2004. — Вип. 16;
  • Кредит і контракт в системі міжнародних та міжрегіональних торгових відносин Волинського воєводства (середина XVI —перша половина XVII ст.) // Український історичний збірник 2004 (Вип. 7). — Київ, 2004;
  • Локальні ринки Волинського воєводства (XVI—першій пол. XVII ст.) // Сангушківські читання.—Львів, 2004;
  • Розвиток системи мір та лічби у середині XVI — першій половині XVII ст. (на прикладі Волинського воєводства) // Записки історичного факультету / Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. Вип. 15. — Одеса, 2004;
  • Handel Wołynia z Lubelszczyzną w XVI i pierwszej połowie XVII wieku // Res Historica. Z dziejów Lubelszczyzny w okresie od XVI do XVIII wieku. — Lublin, 2004. —Zesz.17;
  • Sławuta jako rezydencja książąt Sanguszków od końca w. XVIII do początku w. XX // Zamojsko-wołyńskie zeszyty muzealne. T. II: Twierdzy kresowe Rzeczypospolitej. — Zamość, 2004;
  • Матеріали у фондах архіву Сангушків до дослідження торгівлі Волинського воєводства початку XVII ст. // Наукові записки Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського.—Т. 10.—К., 2005;
  • Типологія і структура митної системи Волині в кінці XV—першій половині XVII ст. // Вісник Академіїмитної служби України.—Дніпропетровськ, 2006. — № 1 (29);
  • Історія міста Славута від заснування в 1633 до 1863 р. // Місто Хмельницький в контексті історії України. — Хмельницький-Кам'янець-Подільський, 2006;
  • Основні тенденції дослідження історії економіки ранньомодерної Європи // Український історичний збірник 2006 (Вип. 9). — Київ, 2006;
  • Struktury administracyjne komór celnych i mytnych na Wołyniu od XVI do połowy XVII wieku // Nad społeczeństwem staropolskim.—Białystok, 2007.—t. I: Kultura—Instytucje—Gospodarka w XVI—XVIII stuleciu;
  • Rozwój systemów miar na Wołyniu w XVI i pierwszej połowie XVII wieku // Człowiek wobec miar i czasu w przeszłości. — Kraków, 2007;
  • Wołyńsko-gdańskie kontakty handlowe w XVI — pierwszej połowie XVII wieku // Acta historica universitatis Klaipedensis. —Klaipėda, 2007.—Vol. XIV: Baltijos regiono istorija ir kultūra: Lietuva ir Lenkija. Socialin istorija, kultūrologija;
  • Działalność gospodarcza Sanguszków na Wołyniu w XVIII i XIX wieku. Latyfundium sławuckie // Wokół Sanguszków. Dzieje—sztuka—kultura.—Tarnów, 2007.
  • Україна і Литва в XIV—XVI століттях. Політико-правові та соціально-економічні аспекти [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] / Відп. ред. Смолій В. А. Авт. кол.: Берковський В. Г., Блануца А. В., Ващук Д. П., Гурбик А. О., Черкас Б. В. [НАН України. Інститут історії України]. — Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 256 с.;
  • Колективізація та антиколгоспна боротьба на Славутчині: передумови та перебіг подій // Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Хмельницька область. — Кн. 4. — Хмельницький, 2012. — C.174-183
  • «Радянське господарювання» на Славутчині в 1932—1933 рр. // Збереження національної ідеї та національної самосвідомості українського народу в контексті трагічних подій ХХ століття: зб.наук.пр. — Хмельницький: Вид-во ХІ МАУП, 2013. — Вип.VI. — С.17-23
  • Русь і Велике князівство Литовське. Книга з історії для дітей молодшого та середнього шкільного віку. — К., 2014. — 16 С.
  • Золота доба українського лицарства. Військо та зброя. Політика і право. Економіка й торгівля. Персоналії. Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. (співавтор)

Археографічні видання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Владислав Берковський вступив на посаду виконавчого директора УКФ (укр.). 14 червня 2021. Архів оригіналу за 26 серпня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Ковальчук О. Берковський Владислав Георгійович // Українські історики. Біобібліографічний довідник. — Вип.3. Серія «Українські історики». — К., 2010. — С.12-14;
  • Берковський В. Г. // Напіткін В. Геральдика Хмельниччини. — Тернопіль, 2005. — С. 48;
  • Місто Славута[недоступне посилання]

Посилання

[ред. | ред. код]