Координати: 52°31′30.300000098803″ пн. ш. 13°22′9.8000001004016″ сх. д. / 52.52508° пн. ш. 13.36939° сх. д. / 52.52508; 13.36939

Берлін-Головний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берлін-Головний
Зображення
Зображення інтер'єру
Країна  Німеччина[1]
Адміністративна одиниця Мітте
Розташовано на вулиці Europaplatzd[2]
Місце розташування Moabitd
Власник Deutsche Bahn
Отримані відзнаки
Вартість 1 000 000 000 €
Оператор DB InfraGO AGd
Архітектор Meinhard von Gerkand і Gerkan, Marg und Partnerd
Дата офіційного відкриття 26 травня 2006
Обслуговується маршрутом European Sleeperd, Intercity-Express, EuroCity, ÖBB Nightjet, Берлінська міська електричка і Intercity Berlijnd
Тарифна зона Berlin A fare zoned
Кількість ліфтів 43
Кількість колій обслуговування 16
Щоденний пасажиропотік 300 000
Доступність для інвалідних візків доступно для інвалідних візків[d][3]
Мапа розташування
Нічний вигляд
Панорамний вигляд
Зображення дорожнього знака з назвою місця
Станція пересадки S+U Hauptbahnhofd
Категорія станції category 1 railway stationd
Стан використання використовується[d]
Вид взимку
Код IATA аеропорту QPP[4]
Категорія для екстер'єру елемента d
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента d
Мапа
Офіційний сайт
CMNS: Берлін-Головний у Вікісховищі

52°31′30.300000098803″ пн. ш. 13°22′9.8000001004016″ сх. д. / 52.52508° пн. ш. 13.36939° сх. д. / 52.52508; 13.36939

Головний вокзал Берліна (нім. Berlin Hauptbahnhof) — найбільший і найсучасніший залізничний вокзал Європи, центральний вокзал Берліна [5]. Станція управляється DB Station&Service[en], дочірньою компанією Deutsche Bahn AG. Дворівневий вокзал, збудований за проектом архітектора Майнхарда фон Геркана, налічує 14 колій (разом із коліями U-Bahn і ще двома в стадії будівництва — 18 колій). Експлуатація почалася через два дні після урочистого відкриття 26 травня 2006 року. Розташований в самому центрі міста, неподалік від будівель Рейхстагу і Федеральної Канцелярії; на місці старого Лертського вокзалу, зруйнованого під час Другої світової війни й підірваного пізніше. Класифікується Deutsche Bahn як станція I категорії. [6]

Станцію Лертер відкрито в 1871 році як кінцева зупинка залізниці[en], що сполучає Берлін з Лерте, поблизу Ганновера, яка згодом стала найважливішою магістральною лінією Німеччини у напрямку схід — захід. В 1882 році, після завершення будівництва штадтбану (міська чотириколійна надземна залізнична лінія[en] Берліна, що обслуговує як місцеві, так і міжміські перевезення), на північ від вокзалу була відкрита менша станція — Летер-Штадтбан для обслуговування нової лінії. Пізніше ця станція стала частиною Берлінського S-bahn. В 1884 році, після закриття сусіднього залізничного Гамбурзького вокзалу, станція Лехтер стала кінцевою зупинкою для потягів до/з Гамбурга.

Після серйозних пошкоджень під час Другої світової війни обмежене обслуговування головного вокзалу було відновлено, але потім призупинено в 1951 році. В 1957 році, коли залізниці до Західного Берліна перебували під контролем Східної Німеччини, Лертський вокзал було демонтовано, але Летер-Штадтбан залишився як зупинка на S-Bahn. В 1987 році він був капітально відремонтований на честь 750-річчя Берліна. Після возз'єднання Німеччини було вирішено покращити мережу залізниць Берліна шляхом будівництва нової магістралі з півночі на південь[en], яка доповнює штадтбан що працює схід-захід. Логічним місцем для нового центрального вокзалу вважався Лертський вокзал.

Розташування

[ред. | ред. код]

Станція розташована в районі Моабіт[en], у виборчому окрузі Мітте. На півночі розташовані Європаплац і Інваліденштрассе[en], а на південь — Вашингтонплац і Шпрее. На південь від станції розташовані Шпреебогенпарк[en], Відомство Федерального канцлера і Пауль-Лебе-Хаус. На сході розташований район Мітте і Гумбольдтафен.

Опис

[ред. | ред. код]

Довжина станції становить 430 м, хоча деякі платформи мають 80 м.

  • Колії 1 — 8 є підземними та використовуються для регіонального та міжміського сполучення на магістралі Берлін Північ-Південь.
  • Колії 9 — 10 підземні та будуть використовуватися для майбутньої лінії S-Bahn 21[de].
  • Колії 11 — 14 естакадні та використовуються для регіонального та міжміського сполучення на Берлінському штадтбані.
  • Колії 15 — 16 естакадні та використовуються для обслуговування швидкісних поїздів на штадтбані.
  • Колії U1 і U2 відокремлені від головного вокзалу і використовуються для лінії U-Bahn U5[en].

Оперативне використання

[ред. | ред. код]

Верхній рівень станції має шість колій (дві з яких використовуються Берлінським S-Bahn), що обслуговуються трьома острівними платформами. Нижній рівень має вісім колій, які обслуговуються чотирма острівними платформами для магістральних поїздів, а також ще одна острівна платформа для берлінського метрополітену. Щодня станція обслуговує 1800 поїздів, а щоденний пасажирообіг оцінюється в 350 тис.

Станом на 2011 рік станція обслуговує поїзди InterCityExpress, Intercity (Deutsche Bahn)[en], Interregioexpress, Regional-Express, RegionalBahn та S-Bahn.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ archINFORM — 1994.
  2. ↑ https://www.bahnhof.de/bahnhof-de/bahnhof/Berlin-Hauptbahnhof-1029794
  3. ↑ Node: Berlin Hauptbahnhof (Tief) (2459919675)
  4. ↑ list of IATA-indexed railway stations
  5. ↑ Second world war bomb defused near Berlin's main railway station. The Guardian. 3 April 2013. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 11 травня 2022.
  6. ↑ "Stationspreisliste 2023" [Station price list 2023 (PDF) (in German). DB Station&Service. 28 November 2022. Retrieved 14 December 2022.]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Головний вокзал Берліна


Залізничний транспорт Це незавершена стаття про залізничний транспорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берлін-Головний&oldid=41467457