Бернард Тейлор

Бернард Тейлор
Загальна інформація
Громадянство	США
Народження	26 червня 1957(1957-06-26) (67 років) Шарлотт
Вагова категорія	легша напівлегка друга напівлегка
Стійка	ортодокс
Зріст	168
Розмах рук	175
Професіональна кар'єра
Перший бій	4 жовтня 1980
Останній бій	20 лютого 1994
Боїв	51
Перемог	45
Перемог нокаутом	23
Поразок	4
Нічиїх	2

Спортивні медалі
Представник  США
Панамериканські ігри
Срібло	Мехіко 1975	до 54 кг
Золото	Сан Хуан 1979	до 57 кг

Бернард Тейлор (англ. Bernard Taylor; 26 червня 1957) — американський професійний боксер, призер Панамериканських ігор.

Аматорська кар'єра

1975 року став срібним призером Панамериканських ігор у легшій вазі, програвши у фіналі Орландо Мартінесу (Куба). У травні 1976 року став чемпіоном США, але у червні того ж року програв у фіналі національної олімпійської кваліфікації Чарльзу Муні і не потрапив на Олімпійські ігри 1976.

1979 року став чемпіоном Панамериканських ігор у напівлегкій вазі та кваліфікувався на Олімпійські ігри 1980, але через політичний бойкот ігор з боку більшості країн Заходу: США, ФРН, Японії, а також більшості ісламських країн, пропустив Олімпіаду 1980.

Професіональна кар'єра

1980 року став професіоналом і впродовж 1980—1982 років провів 18 переможних боїв. 16 жовтня 1982 року вийшов на бій проти чемпіона WBA у напівлегкій вазі Еусебіо Педроси (Панама) і змушений був задовольнитися нічиєю.

Через три роки Тейлор все ще був непереможеним у 34 боях (33-0-1) і йому дали ще один шанс на чемпіонство WBA у напівлегкій вазі. Цього разу суперником став ірландець Баррі Макгіган, який скинув Педросу. Тейлор, не вийшовши на дев'ятий раунд, програв технічним нокаутом.

Він отримав третю можливість на чемпіонство в бою проти чемпіона IBF у другій напівлегкій вазі Джона Джона Моліни (Пуерто-Рико) 9 жовтня 1993 року і знову програв технічним нокаутом у восьмому раунді.

Посилання

• Бернард Тейлор(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec