Перейти до вмісту

Берсон Микола Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Берсон Микола Семенович
Директор-художній керівник Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії
Народився20 вересня 1953(1953-09-20) (71 рік)
Миколаїв, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьтеатральний діяч
Відомий завдякидиректор-художній керівник Миколаївського академічного українського театру драми і музичної комедії
Alma materМиколаївська філія Київського національного університету культури і мистецтв (1975) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМиколаївський український театр драми та музичної комедії Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Мико́ла Семе́нович Берсо́н (нар. 20 вересня 1953, м. Миколаїв, УРСР) — директор Миколаївського академічного українського театру драми і музичної комедії, доцент, народний артист України[1], заслужений діяч мистецтв України[2], заслужений працівник культури України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 20 вересня 1953 року в місті Миколаєві. У 1975 році закінчив Миколаївську філію Київського державного інституту культури і мистецтв імені Корнійчука.

Трудову діяльність почав в селі Щербані Вознесенського району Миколаївської області директором будинку культури, потім — заступником голови колгоспу з питань культури, першим заступником голови колгоспу, а згодом виконуючим обов'язки голови колгоспу у селі.

У 1980 році став лауреатом республіканської премії імені М. Островського.

З 1988 року — директор Миколаївського українського театру драми та музичної комедії. Сприяв становленню театру, появі дитячого театру-супутника «Академія пані Куліси». Велику увагу приділяв створенню нових програм, театральних свят, бенефісів. За його ініціативою створено опікунську раду театру. Голова Художньої ради театру.

За вагомий особистий внесок у розвиток театрального митецтва, багаторічну творчу працю та досягнення у професійній діяльності в 2002 році нагороджений Почесною грамотою Кабинету Міністрів України з врученням пам'ятного знаку.

Як керівник авторського колективу вистави опери М. Аркаса «Катерина» поставленій на сцені до 150-річчя видатного земляка, у 2003 році став лауреатом обласної премії імені М. Аркаса напрямком «Історичні, етнографічні, археологічні дослідження, охорона культурної спадщини»[3].

2005 здійснив відкриття Малої сцени театру як альтернативного способу підвищення творчого потенціалу групи, удосконалення акторської майстерності, пошуку нових форм діяльності. Цього ж року став доцентом.

2019 року присвоєно звання Почесний громадянин міста Миколаєва[4][5].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Статті та публікації

[ред. | ред. код]
  • Берсон М. Із землі корифеїв // Українська культура. — 2005. — № 4. — С.18-19.
  • Берсон М. Катерина безсмертна своїм змістом // Культура Півдня України.- 2007.-С.98-100.
  • Берсон М. Культурологічний аспект творчих стосунків Леся Курбаса та Миколи Куліша // Науково-методичні матеріали на допомогу самостійній роботі студентів: Зб. статей.-2005.-С.81-87.
  • Берсон М. Маруся Чурай Л.Костенко в сучасній театральній інтерпретації // Мова та культура: Наукове видання. Т.VIII(96). Вип.9. — К., 2007. — С.201-204.
  • Берсон М. Незакінчена п'єса для механічного соловейка // Радянське Прибужжя.-1999.-18 груд.-С.1-2.
  • Берсон М. Свято ліхтарів // Art Line. — 1998. — № 2. — С.14-16.
  • Берсон М. Служіння народу та мистецтву: М. Карпенко-Карий та М. Кропивницький // Науково-методичні матеріали на допомогу самостійній роботі студентів: Зб. статей. — 2005. — С.88-91.
  • Берсон М. Театр — це життя // Освітянські вітрила. — 2004. — № 2. — С.130-134.
  • Берсон М. Феномен, або Два крила театру // Південна правда. −1999. — 22 трав. — С.3.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 29.10.2009 року № 877/2009 «Про нагородження працівників культури і мистецтв Миколаївської області»
  2. Указ Президента України від 22.06.1994 року № 325/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури та мистецтва»
  3. Управління культури Миколаївської облдержадміністрації (2006). Лауреати обласної премії ім. М. Аркаса. Миколаїв: Можливості Кіммерії. с. 13—14.
  4. Звание Почетных граждан города Николаева присвоено семерым, причем двоим – посмертно. INSHE.TV (рос.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 12 вересня 2019.
  5. Звание «Почетный гражданин города Николаева» присвоено семерым знаменитым николаевцам. izvestia.nikolaev.ua (рос.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2019. [Архівовано 2019-09-15 у Wayback Machine.]
  6. Людина року 2013 - Миколаївська міська рада. Миколаївська міська рада (ua) . Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  7. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2002 року № 1639-2002-п «Про нагородження Берсона М.С. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  8. Указ Президента України від 17.11.2000 року № 1246/2000 «Про нагородження діячів культури і мистецтва»
  9. Указ Президента України від 20.03.2009 року № 175/2009 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
  10. Указ Президента України від 27.03.2017 року № 82/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру»

Література

[ред. | ред. код]
  • Агеев Ю. Директор Академического // Южная правда. — 2002. — 21 февр. — С.3.
  • Берсон Микола Семенович // Хто є хто на Миколаївщині: видатні земляки: Довідник — К., 2005.-С.21.
  • Виват, театр! Виват, директор! // Вечерний Николаев. — 2003. — 25 сент. — С.5.
  • Виноградова А. Крестный отец театра // Вечерний Николаев. — 1996. −16 нояб.
  • Виноградова А. Фантазии Берсона, или Экскурсия по театру, который еще не открылся // Вечерний Николаев. — 1994. — 1 февр.
  • Все билеты проданы! // Аргументы и факты. — 1997. — № 113.
  • Підлужна А. Виват, театр! // Урядовий кур'єр. — 2007. — 23 листоп. — С.8.
  • Підлужна А. Парад мрій // День. — 2007. — 20 листоп.
  • Степовий Ю. Театр починається не з вішалки // Президентський вісник. — 2001. — 24 берез. — С.21.
  • Томенчук Л. Микола Берсон // Театр плюс. — 2007. — № 21.

Джерела

[ред. | ред. код]