Берта Вейль
| Берта Вейль | |
|---|---|
| фр. Berthe Weill | |
| Ім'я при народженні | фр. Esther Berthe Weill |
| Народилася | 20 листопада 1865[1][3][2] I округ Парижа, Париж |
| Померла | 17 квітня 1951[1][2] (85 років) Париж |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | арт-дилерка |
| Знання мов | французька[4] |
| Нагороди |  |
Берта Вейль (фр. Berthe Weill ; 20 листопада 1865, Париж — 17 квітня 1951, Париж) — французька діячка культури, арт-дилерка, мемуаристка. Організаторка єдиної та скандальної персональної виставки Амедео Модільяні.[5]
Народилася 20 листопада 1865 року в Парижі в єврейській родині, що має німецьке коріння. Була однією із семи дітей.
Батьки були небагаті, і Берті рано довелося розпочати роботу в антикварній крамниці, де вона набула знання з торгівлі антикваріатом. Цей досвід прислужився їй надалі, коли вона познайомилася з колекціонерами та продавцями художніх цінностей. Після смерті власника крамниці Маєра Берта з одним зі своїх братів теж відкрила крамницю антикваріату, де пропрацювала з 1897 до 1900 року. Під впливом письменника й мистецтвознавця Клода Роже-Маркса (фр. Claude Roger-Marx) вона зацікавилася сучасним мистецтвом, зокрема, творчістю молодих художників. У 1900 році, незабаром після появи Пікассо в Парижі, вона купила та продала кілька його робіт і таким чином стала першим дилером картин художника.
У 1901 році за підтримки іспанського арт-дилера та на гроші зі свого посагу Вейль відкрила галерею Galerie B. Weill з експозицією робіт молодих художників, яка проіснувала до 1939 року, аж до початку Другої світової війни. На замовлення Леопольда Зборовського в період 1916—1917 років Амедео Модільяні написав близько 30 полотен у жанрі ню. 3 грудня 1917 року виставка його робіт була відкрита в галереї Берти Вейль, що була розташована якраз навпроти поліцейської дільниці. Вартові закону, обурені виглядом виставлених картин, змусили Модільяні закрити експозицію через кілька годин після її відкриття.[5][6]
Після війни Берта Вейль переживала складний період, пов'язаний зі станом здоров'я та фінансовими труднощами. В 1946 році художники, яких вона підтримувала протягом багатьох років, організували аукціон своїх художніх робіт, кошти від якого були спрямовані на підтримку Вейль. У 1948 році за внесок у сучасне мистецтво вона була нагороджена орденом Почесного легіону.
Померла 17 квітня 1951 року в Парижі.
Діяльність Берти Вейль та її галереї сприяли появі багатьох французьких художників, зокрема й жінок: Сюзанни Валадон, Емілі Шармі та Жаклін Марваль[7]. В останні роки інтерес до діяльності Вейль став зростати.
2007 року портрет Вейль роботи Пікассо став французьким національним надбанням.[8] У лютому 2012 року в Парижі біля будинку, де було відкрито галерею Берти Вейль, встановлено пам'ятний знак зі словами: «За цією адресою Берта Вейль відкрила в 1901 році першу художню галерею для просування молодих художників. Її підтримка стала умовою набуття популярності найпередовіших можерних художників».[6]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б К. Паризо. «Модильяни» — Збо. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
- ↑ а б Еврейская космополитичная художественная диаспора во Франции в первой половине XX века. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
- ↑ Perry Gill. «Women Artists and the Parisian avant-garde: Modernism and 'feminine' art, 1900 to the late 1920s», Manchester University Press, Manchester and New York", 1995 (англ.)
- ↑ Sanchez, Pierre, «Les expositions de la Galerie Berthe Weill (1901—1942) et de la Galerie Devambez (1907—1926) Repertoire des artistes et liste de leurs œuvres», II, L’Échelle de Jacob, Dijon, 2009 (фр.)
- Berthe Weill, galériste à Montmartre(фр.) )
- Berthe Weill, le remède féminin au désastre dans l'art(фр.) )
- Berthe Weill та Pablo Picasso(фр.) )
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNF: 16117008t · FAST: 1946992 · Freebase: /m/0j46qwq · GND: 139902112 · ISNI: 0000000072522909 · J9U: 987007292174105171 · LCCN: no2009149409 · SUDOC: 139158502 · ULAN: 500327991 · VIAF: 95360109 |