Перейти до вмісту

Беріташвілі Іван Соломонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Беріташвілі Іван Соломонович
груз. ივანე ბერიტაშვილი Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 грудня 1884 (10 січня 1885) Редагувати інформацію у Вікіданих
Веджіні, Тифліська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 грудня 1974(1974-12-29) (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Грузинська Демократична Республіка
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізіолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізіологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякинейрофізіологія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет і Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняакадемік АН СРСР[d] і професор[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніРойтбак Олександр Ілліч
ЗакладТбіліський державний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук СРСР і Грузинська національна академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 2 ступеня

Іване Беріташвілі, Іван Соломонович Беріташвілі, також Берітов (10 січня 1885 (за юліанським — 29 грудня 1884), Веджині, Тифліська губернія, нині Грузія — 29 грудня 1974, Тбілісі) — грузинський фізіолог і нейробіолог, учень Миколи Введенського. Академік АН СРСР, АМН СРСР та АН Грузинської РСР.

Біографія

[ред. | ред. код]

1910 року закінчив Петербурзький університет. Працював у Нідерландах у лабораторії Рудольфа Магнуса[en]. Також проводив дослідження в Казані в Олександра Самойлова.

У 1915—1919 роках працював на кафедрі фізіології медичного факультету Новоросійського університету в Одесі прозектором та приват-доцентом.

У 1919 році переїхав до Тифлісу, де став професором на співзасновником Тбіліського університету. У лютому 1941 року став одним з 16 академіків-засновників Академії наук Грузинської РСР. У 1941—1951 роках був директором Інституту фізіології Академії наук Грузинської РСР.

У 1950 році був підданий критиці під час «павловської сесії» разом з Леоном Орбелі, Петром Анохіним та Ліною Штерн. Санкцію на атаку на Орбелі, Штерн і Беріташвілі надав особисто Йосиф Сталін[1]. На самій сесії був відсутній. Внаслідок переслідувань Беріташвілі звільнили з посади директора Інституту фізіології.

Науковий внесок

[ред. | ред. код]

Беріташвілі займався проблемами центрального гальмування в нервовій системі.

Разом з Данилом Воронцовим організував семінар „Гагрські бесіди“ за участі провідних рідянських нейрофізіологів, які відбувалися в Гаграх у 1948, 1955 роках.

На честь Беріташвілі 1971 року АН Грузинської РСР створено Премію імені І. Беріташвілі.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Членство

[ред. | ред. код]
  • Почесний член Міжнародної організації з вивчення мозку
  • Почесний член Нью-Йоркської академії наук
  • Американське товариство електроенцефалографії

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Валерий Сойфер. Бить наверняка. Сталин против генетики [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.]. Троицкий вариант — Наука, 03.07.2018, № 257, с. 8–9(рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]