Бибельські
Бибельські гербу Корчак[1] (за даними Адама Бонецького, гербу Бибель) — український (руський) боярський рід, представники якого згодом інкорпорувались у структуру шляхти Польського королівства. М.Грушевський вважав Бибельских прикладом пристосуванства, швидкого покатоличення та полонізації[2]. Однак пізніші дослідження показали, що частина роду Бибельських ще довиший час трималась руської ідентичності та православної віри[3]. Назва родового прізвища походить від села Бибель — тепер Библо, права на яке король Казимир ІІІ підтвердив боярину Ходку грамотою від 25 липня 1361 року.[4]
Один з найпотужніших свого часу українських родів Галичини, нащадки Дмитра Дедька.[5] Деякі нащадки роду підписувались Новоміські (Новомейські) від села (раніше міста) Нове Місто неподалік Библа.[6]
- Ходко з Библа (?—до 1406) — найвпливовіший український феодал Західної Галичини II пол. XIV ст., по жіночій лінії поріднений з династією Романовичів[7] прихильник польського короля Казимира ІІІ[8]
- Андрій (? — після 1430) — записаний як свідок у грамоті Спитка з Мельштина, яку той видав у Новому Самборі 13 грудня 1390 року.[9] Суттєво примножив батьківські маєтності.
- Яцько — перемиський стольник[10] у 1464 році[11]
- Ян-Грицько у 1498 році одружився з Анною, дочкою Клеофа з Млодовичів.
- Ієронім-Іван 1492 року взяв за дружину Ельжбету, дочку кам’янецького каштеляна Петра з Новогодвору
- Сенько мав одружитися з Ядвігою, донькою Фредра з Плешевичів (однією з умов шлюбу було хрещення Сенька в латинському обряді), проте шлюб так і не відбувся, а Сенько одружився з якоюсь Анною.
- Костко
- Маруся-Маргарита — дружина Олехна Скорути.
- Ярохна (бл. 1420 — після 1491) — дружина князя Івана Несвицького на Передільниці.
- N, дружина Фредра з Плешевичів
- Духна-Анна — дружина Яна Бажі з Оревичів, сина Сенька-Миколи[12]
- Яцько — перемиський стольник[10] у 1464 році[11]
- Грицько
- Гліб з Никлович — син Грицька або Ходка (?)
- Анулька — дружина Олехна Порохницького, сина Петра.
- Фемка
- Гліб з Никлович — син Грицька або Ходка (?)
- Андрій (? — після 1430) — записаний як свідок у грамоті Спитка з Мельштина, яку той видав у Новому Самборі 13 грудня 1390 року.[9] Суттєво примножив батьківські маєтності.
- ↑ М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 611.
- ↑ Там само. — С. 238—239.
- ↑ Зозуляк Ю. (2007) Rebaptizatio ruthenorum. Ruthenica. Т. 6. - К.: Ін-т історії України НАН України, -C.293-295.
- ↑ Грамоти XIV ст. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
- ↑ М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VI. Розділ III. — С. 238.
- ↑ BYBŁO (lwow.) [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Історія Старосамбірщини. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2016. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- ↑ BYBŁO (stanisł.) / BYBŁO (lwow.) / DROHOWYŻ / MIZUŃ STARY I NOWY / NARAJÓW / NIŻNIÓW / SOKOŁÓW / SZCZERZEC (miasto) [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ [1] S. 2-4. (пол.), (лат.)
- ↑ [2]
- ↑ [3] — S. 267.
- ↑ М. Грушевський. Історія України-Руси. Том VI. Розділ III. — С. 238. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 10 січня 2016.
- Грушевський Михайло. Історія України-Руси. Том VI. Розділ III. — С. 235—240. [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Петрик Андрій. Ідеологія галицького боярства та її вплив на трансформацію ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. — С. 50.
- Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 2. — S. 269—270. (пол.)
- Ігор МИЦЬКО. Дмитро Дядько: генеалогічний етюд [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Jan Bybelski z Bybła h. Bybeł (ID: 2.790.51) [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
|
Це незавершена стаття про шляхту (дворянство). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |