Битва біля мису святого Вікентія (1797)
| Битва біля мису святого Вікентія | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Французькі революційні війни | |||||||
 | |||||||
| 37°01′30″ пн. ш. 8°59′40″ зх. д. / 37.025° пн. ш. 8.9944444444444° зх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Велика Британія | Іспанія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Джон Жервіс | Хосе де Кордоба | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 15 лінкорів 5 фрегатів 1 слуп 1 катер |
24 лінкорів 7 фрегатів 1 бриг 4 торгові судна | ||||||
| Втрати | |||||||
| 73 убитих 327 поранених |
4 лінкорів захоплено 250 вбитих 550 поранених 3000 полонених | ||||||
Битва біля мису святого Вікентія — морський бій періоду французьких революційних воєн, що стався 14 лютого 1797 року біля мису святого Вікентія в Португалії. У цій битві британський флот під командуванням адмірала Джона Джервіса переміг чисельно більший іспанський флот під командуванням адмірала Хосе де Кордоба.
Оголошення війни Іспанією Великій Британії та Португалії в жовтні 1796 року унеможливило для Великої Британії утримання позицій в Середземному морі. Об'єднаний французько-іспанський флот, який мав у своєму складі 38 лінійних кораблів, значно перевершував Середземноморський флот Великої Британії, який складався з 15 лінійних кораблів, що змусило англійців евакуюватися спочатку з Корсики, а потім і з Ельби.
На початку 1797 року іспанський флот з 27 лінійних кораблів, що збиралися зустрітися з французьким флотом в Бресті, попрямував до Картахени, на Середземному морі, з наміром відправитися в Кадіс як ескорт конвою з 57 торгових суден, в основному завантажених ртуттю, необхідної для робіт з золотом і сріблом. Вони повинні були б зайти в цю іспанську гавань разом з кораблями Neptuno, Terrible і Bahama, до того, як зіткнулися б з британськими силами. Дон Хосе де Кордоба і іспанський флот вирушили з Картахени 1 лютого і могли би благополучно досягти Кадіса, якби не суворий левантер, східний вітер, що дув між Гібралтаром і Кадіс, який відніс іспанський флот далі в Атлантику, ніж передбачалося. Коли вітер вщух, флот почав повернення в Кадіс[1].
У цей час Середземноморський Флот Великої Британії під командою адмірала сера Джона Джервіса вийшов з гирла Тахо з 10 лінійними кораблями, щоби спробувати перехопити іспанський флот. Шостого лютого Джервіс зустрівся біля мису Святого Вікентія з підкріпленням із п'яти лінійних кораблів, які прибули під командуванням контр-адмірала Вільяма Паркера зі складу Флоту Каналу[2].
Одинадцятого лютого, британський фрегат Minerve, під командуванням коммодора Гораціо Нельсона, пройшов крізь іспанський флот, залишившись завдяки сильному туману непоміченим. Нельсон досяг британського флоту з 15 кораблів у Іспанії 13 лютого, і повідомив місцезнаходження іспанського флоту Джервіс, який командував флотом, флагман Victory. Не маючи поняття про розмір флоту противника — в тумані Нельсон не мав можливості порахувати кораблі — сили Джервіса негайно вирушили на перехоплення[3].
Таким чином, іспанці виявилися в Атлантичному океані, а 13 лютого — поблизу від англійців. Рано вранці 14 лютого 1797 року Джервіс дізнався, що іспанський флот знаходиться від нього менше ніж в 35 милях, з наветра[4].
- ↑ Гравьер, 1851, с. 62.
- ↑ James, 2002, с. 30.
- ↑ James, 2002, с. 31.
- ↑ Мэхэн, 2002, с. 327.
- Otto von Pivka. Navies of the Napoleonic Era. — David & Charles, 1980. — ISBN 0-7152-7767-1.
- William James. The Naval History of Great Britain, Volume 2, 1797–1799. — Conway Maritime Press, 2002. — ISBN 0-85177-906-9. [Архівовано 27 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Жюрьен-де-ла-Гравьер, Пьер Рош. Война на море: Эпоха Нельсона. — тип. А. Дмитриева, 1851.
- Алфред Тайер Мэхэн. The Influence upon the French Revolution and Empire, 1793–1812. — Terra Fantastica, 2002.
- Лебедев А. А., Бучакчийский И.В. Сражения у Сент-Винсента и Кампердауна в истории Британской империи // Гангут. — 2013. — № 73.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва біля мису святого Вікентія (1797)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |