Перейти до вмісту

Битва за західну Лівію (2019—2020)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Битва за західну Лівію
Частина: Друга громадянська війна у Лівії (з 2014) та Зіткнення Західної Лівії 2016–19
Карта наступу Лівійської національної армії на заході Лівії    Під контролем Лівійської національної армії    Під контролем Уряду національної згоди    Під контролем племен
Карта наступу Лівійської національної армії на заході Лівії
   Під контролем Лівійської національної армії
   Під контролем Уряду національної згоди
   Під контролем племен
Карта наступу Лівійської національної армії на заході Лівії
   Під контролем Лівійської національної армії
   Під контролем Уряду національної згоди
   Під контролем племен
Дата: Перший етап: 4 квітня 2019 - 25 березня 2020 року
Другий етап: 26 березня - 4 червня 2020 року
Місце: північно-західна Лівія
Результат: Перша фаза: Часткова перемога Лівійської національної армії

Друга фаза: перемога Уряду Національної Згоди

  • Станом на 4 червня 2020 року УНЗ контролює весь Триполі.[1]
  • УНЗ розпочинає контрнаступ для захоплення Сирту.[2]
Сторони
Лівія Лівія Палата представників Лівії

Росія ПВК Вагнера[3][4][5] Судан Судан (RSF)[6] НФВЛ[7]

Підтримка:
Росія Росія[8]
Єгипет Єгипет[9][10][11]
Саудівська Аравія Саудівська Аравія[8]
Франція Франція
(офіційно підтримують УНЗ)[12][13][14][15]
ОАЕ ОАЕ
(офіційно підтримують УНЗ)[9]
Ізраїль Ізраїль[16][17][18][19]
Йорданія Йорданія}[20]
Сирія Сирія[21]

Лівія Лівія Уряд національної угоди (Лівія)

Підтримка:
Туреччина Туреччина[22]
Катар Катар[23]
Судан Судан[24]

Командувачі
ЛівіяХаліфа Хафтар (Верховнокомандувач ЛНА)
Лівія Генерал-майор Абдулразек аль-Надорі[25]
(Начальник штабу)
ЛівіяГенерал-майор Абдул Салам аль-Хассі
(Старший командир)
ЛівіяБригадний генерал Ахмед аль-Місмарі
(Старший командир) 		Фаїз аль-Сарадж
Військові сили
Лівія 3,000[26]
Росія 200–2,000[3][4][27]
Сирія 300–400[28]
Судан 3,000[29]
Втрати
Лівія 1 невідомий вбитий
Лівія 1 MiG-21MF[30] 8 БПЛА втрачено[31], 2 Mi-35 захоплено,[32][33]
5–20 Панцирь-С1 знищенно або захоплено [34]
Росія 13–38 членів ПВК Вагнер вбито[35][36]
6 солдат вбито
Сирія 1 вбитий[37] 		86+ вбитих
1 L-39
2 Mirage F1

Битва за західну Лівію — військова операція, оголошена 4 квітня 2019 року командувачем Лівійської національної армією (ЛНА) маршалом Х. Хафтаром, коли він наказав військам ЛНА почати наступ на столицю країни Триполі; було заявлено про намір очистити Триполі від «терористів», як він назвав визнаний ООН Уряд національної згоди (УНЗ), очолюваний Фаїзом Сараджем і ісламістів, що підтримують його [38].

На відміну від УНЗ, яке спирається на США і Захід, Хафтар користується підтримкою ОАЕ, Єгипту, Росії, Саудівської Аравії, Франції, Ірану, які вважають його здатним відновити стабільність в країні і дати відсіч ісламістам. 75-річний Халіфа Хафтар, колишній наближений М. Каддафі, в останні роки неодноразово відвідував Москву і проводив переговори з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу.

Наступ на Триполі почався напередодні Лівійської національної конференції, наміченої на 14-16 квітня в Гадамесі, розташованому на стику кордонів Лівії, Алжиру і Тунісу, і спрямованої на подолання кризи в країні і стану двовладдя. У ній мали взяти участь делегати всіх протиборчих сторін, щоб скласти «дорожню карту» для об'єднання розрізнених державних інститутів і проведення загальнонаціональних президентських і парламентських виборів, необхідність в яких була затверджена ще в травні 2018 року[39]. У підсумку конференція була перенесена на невизначений термін[40].

Хронологія

[ред. | ред. код]

5 квітня, на наступний день після оголошення про початок операції, армія Хафтара вступила в бойові зіткнення з загонами, які обороняли столицю; в Бенгазі («столиці» Хафтара) повідомили про перші санітарні втрати. Наступ на Триполі ведеться відразу з декількох напрямків[41].

Так звана військова рада «революціонерів» Місурати в своєму комюніке оголосила про готовність протистояти «зловісному наступу» — польові командири, які формально підкоряються Сараджу, закликали прем'єра «без зволікання» віддати накази командирам усіх підрозділів Заходу, щоб зірвати просування «бунтівного тирана», як вони назвали Хафтара, і його спроби стати «правителем» Лівії[42].

В ту ж ніч міністри УНЗ виїхали в сусідній Туніс[43]. Голова кабінету Фаїз Саррадж залишився в Триполі, він розпорядився створити об'єднаний оперативний штаб для щільної координації дій лояльних йому угруповань. Уряд національної єдності оголосив мобілізацію урядових сил в регіоні столиці у відповідь на загрозу Хафтара[44]. У той же день підрозділи ЛНА, зайнявши по дорозі три невеликих міста на дорозі до Триполі, увійшли на територію колишнього міжнародного аеропорту (зруйнованого в 2014 році в ході міських боїв)[45]; встановивши контроль також над розташованими поруч районами Каср-Бен-Гашір і Сук аль-Хаміс.

6 квітня

ВПС УНЗ завдав авіаударів по наступаючим військам фельдмаршала Хафтара (після чого Хафтар оголосив про введення над західною Лівією безполітної зони для бойової авіації[46]); також на допомогу УНЗ висунулися формування з Місурати[47].

7 квітня

Уряд в Триполі оголосив початок контрнаступу на позиції ЛНА в південних районах столиці, під назвами «вулкан гніву», щоб відкинути противника від Триполі. Штаб Хафтара повідомив про провал контрнаступу. У той же день УНЗ завдав авіаударів на війська ЛНА; у відповідь ВПС ЛНА завдала перших авіаударів по військах уряду Сараджа. Також ЛНА завдала авіаударів по чинному аеропорту Мітіга в Триполі (єдиному міжнародному), з метою знищення військових літаків УНЗ, що базувались там.[48].

Місія ООН в Лівії зажадала припинення вогню на дві години, щоб евакуювати мирних жителів[49][50].

Африканське командування Збройних сил США вивело контингент американських солдатів з Триполі через «складну і непередбачувану» ситуацію[51].

8 квітня

Сили ЛНА відступили з аеропорту біля Триполі (при цьому представник ЛНА заявив, що її сили не здавали аеропорт і досі його контролюють). Тривають удари по авіабазі Аль-Ватія в 130 кілометрах на північний захід від Триполі, яку займають сили Хафтара і використовують для нальотів на позиції сил, котрі підтримують УНЗ.[52].

Число загиблих серед сил УНЗ зросла до 32 осіб[53].

В ніч з 9 на 10 квітня ЛНА відбила потужний наступ угруповань Щита Лівії і УНЗ на місто Азізія, в результаті війська УНЗ повернулися на свої позиції в районі Сван. У районі аеропорту все ще йдуть запеклі зіткнення. Також ЛНА просувається на півдні Триполі в районах Халлет і Айн Зара[54]: силами Хафтара була захоплена в'язниця Рувеймі.

10 квітня

Війська Хафтара збили військовий літак, що вилетів з міста Місурата (легкий штурмовик L-39ZO; достовірно втрата не підтверджена)[55]. Також сили ЛНА взяли під контроль базу бригади N42 в Айн-Зорі, південна частина Триполі.[56]

12 квітня

ЛНА продовжує просуватися на півдні Триполі: сили УНЗ вибиті з позицій в районі населеного пункту Сван.

Авіаційні підрозділи армії Хафтара продовжують активно застосовувати бойову авіацію (задіяні Су-22 М3).[57]

14 квітня

Війська УНЗ збили МіГ-21 ЛНА[58], який мав намір здійснити повітряний наліт в районі населеного пункту Ваді ар-Рабі, що на південь від Триполі.[59]

18 квітня

ЛНА відбила напад на свою авіабазу Таманхінт біля міста Сабха. Таманхінт використовується в основному для доставки спорядження і припасів. Потім звідти їх уже наземним способом відправляють на північ країни. Базу атакували невідомі озброєні люди після того, як Хафтар перекинув велику частину сил до Триполі. Напад вдалося відбити, проте один солдат ЛНА загинув.

Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила, що за два тижні зіткнень біля лівійської столиці було вбито близько 205 чоловік. Серед жертв 18 — мирні жителі, ще 913 осіб отримали поранення.

19-20 квітня

На підступах до лівійської столиці йдуть запеклі бої із застосуванням авіації: сили, підконтрольні УНЗ, намагаються атакувати підрозділи ЛНА на південному і східному напрямках; авіація УНЗ п'ять разів бомбила населений пункт Гарьян і три рази — військову базу Аль-ватий.[60]

22 квітня

Лівійська національна армія розпочала весняну фазу наступу на Триполі. Західний оперативний штаб армії почав другий етап відразу після того, як піхотні підрозділи відзвітували про виконання поставлених в першій фазі завдань. Серед них значилася зачистка території і виявлення основних і запасних позицій військ Уряду національної згоди.

23 квітня

Наземні сили ЛНА збили військовий літак, який намагався атакувати авіабазу в Ель-Джуфра, в 600 кілометрах на південний схід від Триполі. Авіаударів намагалися завдати три літаки, що належать УНЗ. Сили Хафтара змогли збити тільки один літак, два інших встигли піти від поразки. В УНЗ при цьому спростували втрату бойового літака.

25 квітня

ЛНА захопила стратегічно важливу позицію, відтіснивши сили УНЗ в районі міста Ель-Азізія в 55 кілометрах на північний захід від Триполі, таким чином завершивши тижневе протистояння в цьому регіоні. Захоплення позицій дає армії серйозну перевагу: звідси військові можуть зробити серйозний ривок до південних районів Триполі[61].

28 квітня

Глава МВС Уряду національної згоди (УНЗ) Фатхі Алі Башаг заявив про участь іноземної авіації в боях в Триполі. Раніше повідомлялося, що непізнаний безпілотний літальний апарат завдав ударів по місту з великою точністю, що можуть дозволити собі тільки дві арабських держави. Про які країни йдеться не уточнювалася; тим часом чиновники в Триполійскому кабміні неодноразово звинувачували ОАЕ і Саудівську Аравію в підтримці сил фельдмаршала. Крім того, міністр розкритикував позицію міжнародної спільноти, назвавши «ганебним його мовчання щодо бомбардувань Триполі». УНЗ не збирається вступати в діалог з Хафтаром, оскільки той є представником школи колишнього режиму і має той же менталітет.

Урядові сили готуються почати третій етап «оборони Триполі»: «Ми перейшли від оборони до наступу, і в найближчі дні почнеться фаза вигнання сил агресора. Після видворення Хафтара буде представлена інша політична дорожня карта». Глава МВС зажадав від Хафтара «прийняти референдум по конституції і піти демократичним шляхом»[62].

До цього часу збройні формування УНЗ втратили в боях за столицю понад 300 осіб; поранення отримали дві тисячі. Число тих, хто залишили свої будинки досягло 39 тис. людина.

29 квітня

Лівійська національна армія виявилася в 7 км від центру столиці. Армійські підрозділи протягом дня почали активний наступ в напрямку південного кварталу Салах-ед-Дін, повернувши собі контроль над військовим табором Ярмук, і захопивши паспортний стіл і поліцейський коледж. Хафтаровці відтягнули сили УНЗ в сільськогосподарські райони далеко від скупчень мирних жителів. Бойова авіація ЛНА завдала ударів по військовому коледжу в Салах-ед-Діні[63].

3 травня

ЛНА контролювала чотири південні райони Триполі: ес-Сабіа, Сук ес-Сабт, ель-Касарат і ель-Азізія. Серйозні зіткнення сталися поблизу міжнародного аеропорту Триполі[64].

4 травня

Глава уряду національної згоди (УНЗ), що засідає у Триполі, Фаїз Саррадж на тлі успіхів ЛНА під керівництвом Халіфи Хафтара заявив про бажання співпраці з Москвою «у всіх областях»[65].

5 травня

Лівійська національна армія в ході повітряних ударів знищила оперативний штаб УНЗ. Прямим ударам піддалися дипломатичний клуб, дорога, яка веде до мечеті ель-Кахілі. Раніше лівійське відділення Всесвітньої організації охорони здоров'я повідомило, що в результаті бойових дій за місяць загинули 345 осіб[66].

7 травня

Лівійська національна армія збила в районі Хіра, на південь від Триполі, літак Mirage F-1, що належить місратскім угрупованням Уряду національної згоди. Командир літака був узятий в полон, за словами ЛНА він найманець з Португалії.[67]

11 травня

ЛНА просунулась у південних районах Тріполі, особливо у Аль-Азизии. До Сирту Лівійська національна армія перекинула армійські підрозділи, що може означати відкриття нової ділянки фронту найближчим часом. Після оволодіння стратегічно важливим Сиртом, сили Хафтара зможуть відкрити для себе новий напрямок уздовж узбережжя Середземного моря у бік Тріполі через Місурату, що знаходиться в 200 км. на схід від нього[68].

13 травня

13 травня ПНП повідомила про перехід під контроль Лівійської національної армії шосе між аеропортом Тріполі та містом Гар'ян, а також населеного пункту Касір-Бенгашир, та територій, прилеглих до Гар'ян.

Сили генерала Хафтара завдали авіаударів за позиціями Уряду національної згоди у Сук Аль-Хамісі[69].

Вуличні протести

[ред. | ред. код]

Починаючи з 12 квітня щоп'ятниці тисячі жителів Триполі і Місурата виходять на організовані акції в знак протесту проти агресивної політики фельдмаршала Хафтара, якого підтримують військові стратеги Франції, Об'єднаних Арабських Еміратів, Саудівської Аравії[70][71][72][73]. Деякі з протестувальників носять «жовті жилети», тим самим підкреслюючи своє невдоволення офіційною політикою, що проводиться адміністрацією Е. Макрона[74][75].

Міжнародна реакція

[ред. | ред. код]

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш на своїй сторінці в Twitter 5 квітня закликав маршала Хафтара уникати кровопролиття в своїй країні і шукати політичних інструментів для вирішення лівійської кризи[76].

6 квітня група промислово розвинених держав G7 в спільній заяві попросила маршала Хафтара зупинити наступ на Триполі[77] .

У той же день Росія висловилася за укладення політичної угоди між конфліктуючими сторонами[78].

30 квітня Реджеп Тайіп Ердоган офіційно підтримав дії Уряду Національного згоди, який, на його думку, «зіткнувся зі змовою проти єдності лівійського народу»[79].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ UN-backed Libyan forces oust renegade general from Tripoli. the Guardian (англ.). 4 червня 2020. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.
  2. ↑ GNA vows to retake Libya's east after Sirte offensive. www.aljazeera.com. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  3. ↑ а б Kirkpatrick, David D. (5 листопада 2019). Russian Snipers, Missiles and Warplanes Try to Tilt Libyan War. New York Times. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 3 червня 2020.
  4. ↑ а б Number of Russian mercenaries fighting for Haftar in Libya rises to 1400, report says. 16 листопада 2019. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 3 червня 2020.
  5. ↑ 'Wherever Wagner goes destruction happens': Libya's GNA slams Russian role in conflict. Middle East Eye. Архів оригіналу за 6 січня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  6. ↑ de Waal, Alex (20 July 2019). Sudan crisis: The ruthless mercenaries who run the country for gold. BBC News. Архів оригіналу за 21 July 2019. Процитовано 21 липня 2019.
  7. ↑ Tobruk MP claims terrorists from Turkey support Tripoli government against Haftar. Uprising Today (амер.). 6 липня 2019. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019. There are also reports that the Popular Front for the Liberation of Libya, a pro-Jamahiriya resistance organisation led by Saif al-Islam al-Gaddafi, the son of Brotherly Leader Muammar al-Gaddafi who was overthrown and murdered in 2011, is supporting the Tobruk-based forces. [Архівовано 2019-07-06 у Wayback Machine.]
  8. ↑ а б Saudi Arabia Promised Support to Libyan Warlord in Push to Seize Tripoli. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  9. ↑ а б Haftar attacking Tripoli with Egyptian, UAE and Saudi arms, Libya General claims. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  10. ↑ Libya crisis: Egypt's Sisi backs Haftar assault on Tripoli. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  11. ↑ Egypt's president meets Libyan commander Haftar in Cairo. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  12. ↑ From Bouteflika to Bashir, Powers Shift. But the Second Arab Spring Is Far From Breaking Out. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  13. ↑ U.N. Libya envoy says Haftar made coup attempt with advance on Tripoli. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  14. ↑ France's double game in Libya. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  15. ↑ Сарадж раскритиковал Францию за неопределенную позицию по Ливии. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  16. ↑ Silverstein, Richard. Haftar: Israeli secret aid to Libya's strongman reveals a new friend in Africa. Middle East Eye. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 26 лютого 2020.
  17. ↑ Libya's Haftar 'provided with Israeli military aid following UAE-mediated meetings with Mossad agents'. The New Arab. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2020.
  18. ↑ Libya’s Haftar had lengthy meeting with Israeli intelligence officer. Middle East Monitor. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 26 лютого 2020.
  19. ↑ Libya: Flight data places mysterious planes in Haftar territory. Al Jazeera. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 26 лютого 2020.
  20. ↑ Jordan arming Libya's Haftar with armored vehicles and weapons. 23 травня 2019. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 20 липня 2020.
  21. ↑ Benghazi-based Libyan gov’t sends first official delegation to Syria. Al Masdar News. 1 березня 2020. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 20 липня 2020. [Архівовано 2020-03-02 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Boats carrying weapons for Libya fighting claimed to be passing through Malta. Архів оригіналу за 19 травня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  23. ↑ Haftar must win over militias to take Tripoli: analysts. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  24. ↑ UN appeals for urgent release of migrants trapped in Libya. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  25. ↑ Libya's PC denies negotiations with Haftar's forces, demands UN fact-finding mission [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.]. Libya Observer. Published 21 April 2019.
  26. ↑ In Libya's anti-Haftar bastion, a resolve to fight hardens. 20 червня 2019. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 20 липня 2020 — через www.reuters.com.
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 20 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ Everyone is looking for a piece of Libya during its civil war. PressTV. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 20 липня 2020. [Архівовано 2020-04-19 у Wayback Machine.]
  29. ↑ Jason Burke; Zeinab Mohammed Salih. Mercenaries flock to Libya raising fears of prolonged war. The Guardian. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 15 січня 2020.
  30. ↑ Haftar forces' fighter jet downed near Libya capital, says unity government. english.alarabiya.net. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  31. ↑ 2 Wing Loong [1] [Архівовано 24 липня 2020 у Wayback Machine.], 6 Wing Loong II [2] [Архівовано 24 липня 2020 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Turkish-backed forces seize Russian-made Mi-35 chopper: video. Al Masdar. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020. [Архівовано 2020-06-07 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Turkish fighters captured a Mi-35 combat helicopter. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
  34. ↑ A Turkish drone destroyed another Pantsir-S air defense missile defense system in Libya - already the 20th. Avia.pro. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  35. ↑ A small price to pay for Tripoli Between 10 and 35 Russian mercenaries have been killed in the Libyan Civil War. We identified several of them. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 20 липня 2020.
  36. ↑ From Tripoli’s front lines: How Haftar recovered from the setback in Gharyan and what’s next for the advancing LNA. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
  37. ↑ Libya’s war - First fighter of Russian-backed Syrian mercenaries killed in Libya’s battles, and number of recruits jumps to 450. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
  38. ↑ Приезжавший к Шойгу ливийский маршал приказал наступать на Триполи [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Лента. Ру, 4 апреля 2019
  39. ↑ Столица в огне: ливийская армия ведет наступление на Триполи [Архівовано 2 травня 2021 у Wayback Machine.] // Известия
  40. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 13 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  41. ↑ Армия фельдмаршала Хафтара вступила в первые бои при атаке на Триполи [Архівовано 5 квітня 2019 у Wayback Machine.] // РБК
  42. ↑ Эксперт рассказал о новой войне в Ливии [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Взгляд.ру, 4 апреля 2019
  43. ↑ «Новый Каддафи» одерживает странную победу в Ливии [Архівовано 8 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Взгляд.ру, 4 апр 2019
  44. ↑ Премьер Ливии объявил мобилизацию сил страны в связи с началом наступления ливийской национальной армии — СМИ [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.] // SwissInfo.ch на русском, 4 апреля 2019
  45. ↑ Армия Хафтара взяла под контроль аэропорт Триполи [Архівовано 8 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Взгляд.ру, 4 апр 2019
  46. ↑ Армия Хафтара ввела бесполетную зону для боевой авиации в западном регионе Ливии [Архівовано 29 травня 2019 у Wayback Machine.] // ТАСС
  47. ↑ Новая Сирия? Удары по штабу фельдмаршала [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Газета.Ru, 6 апр 2019
  48. ↑ Опубликовано видео воздушной атаки на аэропорт Триполи войсками Хафтара [Архівовано 11 квітня 2019 у Wayback Machine.] // РИА Новости, 7 апреля 2019
  49. ↑ Ливия: армия Хафтара сообщила о провале контрнаступления войск Сараджа [Архівовано 8 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Вести.ру, 7 апреля 2019
  50. ↑ Стороны конфликта в Ливии начали военные воздушные операции [Архівовано 9 квітня 2019 у Wayback Machine.] // РИА Новости, 7 апреля 2019
  51. ↑ США передислоцировали контингент в Ливии [Архівовано 6 травня 2019 у Wayback Machine.] // РИА Новости, 7 апреля 2019
  52. ↑ Ливийский маршал Хафтар потерял аэропорт Триполи [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Лента.ру, 8 апреля 2019
  53. ↑ Ливия: число погибших выросло до 32, призывы ООН проигнорировали [Архівовано 28 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Русская служба Би-би-си, 8 апреля 2019
  54. ↑ Источник сообщил об ударах армии Хафтара по войскам ПНС к югу от Триполи (рос.). РИА Новости. 10 квітня 2019. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  55. ↑ Армия Хафтара сбила военный самолет [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.] // РИА Новости, 10 апреля 2019
  56. ↑ Ruptly (11 квітня 2019). Libya: LNA takes control of GNA military base in Ain Zara. Процитовано 13 квітня 2019.
  57. ↑ Воздушная война: Су-22М3 и МиГ-23 брошены в бой в Ливии [Архівовано 17 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Российская газета, 14 апр 19
  58. ↑ Ливийская армия Хафтара подтвердила потерю МиГ-21 [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Взгляд.ру, 14 апреля 2019
  59. ↑ Об этом сообщает Al Arabiya со ссылкой на заявление представителя войск ПНС Мухаммеда Гнуну [3] [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Газета.ру, 14 апреля 2019
  60. ↑ В Ливии заявили о тяжелых боях под Триполи [Архівовано 26 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Лента.ру, 20 апреля 2019
  61. ↑ запрос в Лента.ру
  62. ↑ Ливийское правительство Сараджа заявило об участии иностранной авиации в боях в Триполи [Архівовано 30 квітня 2019 у Wayback Machine.] // ТАСС
  63. ↑ СМИ: армия Хафтара находится в 7 км от центра Триполи [Архівовано 30 квітня 2019 у Wayback Machine.] // ТАСС
  64. ↑ Армия Хафтара похвасталась успехами в захвате Триполи. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  65. ↑ В осажденном Хафтаром Триполи захотели сотрудничать с Москвой во всех областях [Архівовано 4 травня 2019 у Wayback Machine.] // Взгляд, 4 мая 2019
  66. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 13 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  67. ↑ Пилотом сбитого в Ливии самолёта оказался португалец (рос.). EADaily. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 7 травня 2019.
  68. ↑ LNA Advances on Tripoli, Opens New Front in Sirte (англ.). Asharq AL-awsat. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  69. ↑ Libyan Air Force targets Haftar's forces in Tripoli Airport and Gharyan positions (англ.). Libyan Express. 13 травня 2019. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  70. ↑ Zaptia, Sami (13 квітня 2019). Thousands demonstrate in Tripoli and Misrata against war, Hafter and Hafter’s foreign allies. Libya Herald. Архів оригіналу за 13 April 2019. Процитовано 14 квітня 2019.
  71. ↑ Heavy clashes near Libya's Tripoli amid 'new phase of attack'. Al Jazeera English. 20 квітня 2019. Архів оригіналу за 20 April 2019. Процитовано 20 квітня 2019.
  72. ↑ UN: Rockets hit civilian areas in Libya’s capital Tripoli. WTOP-FM/AP. 26 квітня 2019. Архів оригіналу за 26 April 2019. Процитовано 26 квітня 2019. [Архівовано 2019-04-26 у Wayback Machine.]
  73. ↑ Tripoli and Misrata protest, may 3, 2019. The Libya Observer. 4 травня 2019. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 7 травня 2019.
  74. ↑ En Libye, des gilets jaunes pour dénoncer l'offensive d'Haftar et la France [In Libya, yellow vests protestors denounce the Haftar offensive and France] (фр.). Orange Actu/AFP. 19 квітня 2019. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 20 квітня 2019.
  75. ↑ Des Libyens en gilets jaunes dénoncent une ingérence française [Libyans in yellow vests complain about French interference] (фр.). Valeurs actuelles. 5 травня 2019. Архів оригіналу за 6 травня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
  76. ↑ UN chief 'deeply concerned' as fears of new Libya war loom. Al Jazeera. 5 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 April 2019. Процитовано 5 квітня 2019.
  77. ↑ G7 powers urge Haftar to halt advance on Libya's capital. Reuters. 6 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 6 квітня 2019. [Архівовано 2019-04-06 у Wayback Machine.]
  78. ↑ Russia wants politicians in Libya to agree between themselves. Reuters. 6 квітня 2019. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 13 травня 2019.
  79. ↑ Libyan National Army Continues Steady March on Tripoli. Asharq AL-awsat (англ.). Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Битва_за_західну_Лівію_(2019—2020)&oldid=44170241