Битва на Желяні
| Битва на Желяні | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Русько-половецькі війни | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Русь | Половці | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Святополк Ізяславич | невідомо | ||||||
| Військові сили | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| великі | невідомо | ||||||
Би́тва на Желя́ні — битва між Руссю та половцями, що відбулася 23 липня 1093 року на річці Желянь, в урочищі поблизу Києва[3]. Згадується в «Повісті временних літ». Руське військо, яке складалося з киян, очолював великий князь київський Святополк Ізяславич. Командири з половецького боку в літописі не вказані. Закінчилася розгромом русів. Після перемоги половці повернулися до облоги Торчеська, який невдовзі здобули і спалили.
Битва сталася через два місяці після розгромної поразки Святополка та його братів на річці Стугна, біля Треполя. Половці, які після перемоги тримали в облозі Торчеськ, розділи свої сили, пустивши частину своїх вояків плюндрувати княжі володіння між Києвом і Вишгородом[1][2]. Святополк вийшов зі своєю дружиною на Желянь, аби перехопити їх, і зійшовся з противником. У бою руси не витримали і побігли перед половцями[1][2]. За свідченням літописця Святополкове військо зазнало величезних втрат — убитих з руського боку було більше ніж в битві під Стугною[1][2]; сам князь повернувся до столиці лише з двома мужами[1][2]. Через цей розгром, наступного дня, 24 липня, в день святих Бориса і Гліба, в Києві була велика жалоба[1][2].
| Іпатський літопис[1] | Переклад[2] | |
|---|---|---|
|
и стоӕше ѡколо города . нед̑ . о҃ . и раздилишасѧ на двое . едини сташа оу града рать борющю . а друзии поидоша Кыѥву . и пустиша на воропъ . межи Кыевъ . и Вышегородъ . Ст҃ополкъ же вынииде на Желѧню . и поидоша ѡбои противу собѣ . и ступишасѧ . и въкриписѧ брань . побѣгоша наши предъ иноплеменнѣкы . и падаху ӕзвенѣи предъ врагы нашими . и мнози погибоша и быша мр҃тви . паче неже во Треполѧ . Ст҃ополкъ же приде Кыеву . самъ третѣи . а Половцѣ оузъвратишасѧ к Торочкому . ї быша же си злаӕ . мц҃а июлѧ . к҃г . навътреӕ же . въ . к҃д . оу ст҃ою мчн҃ку Бориса и Глѣба . быс̑ плачь великъ . оу городѣ грѣхъ ради наших̑ великихъ . за оумноженье безаконии наших̑ . се на ны Бъ҃ пусти поганыӕ . не милуӕ их̑ . но насъ казнѧ да быхом сѧ востѧгнули ѿ злъıхъ дѣлъ . симь казнить ны . нахоженьемь поганыхъ . се бо есть бо батъгъ . Божии . да нѣколи смıрившесѧ оуспомѧнемсѧ ѿ злаго пути . сего ради во праздникы Бъ҃ намъ наводить сѣтованье . ӕкоже сѧ створи в се лѣто . первое зло на вознесенье . оу Треполѧ . в҃ . оу на празникъ Бориса и Глѣба . иже есть праздникъ новои Рускъıи . |
І стояли [половці] навколо города [Торчського] дев'ять неділь, і розділилися надвоє: одні стали коло города, раттю борючись, а другі рушили до Києва і пустилися в напад межи Києвом і Вишгородом. Святополк же вийшов на [річку] Желянь, і пішли обоє одні проти одних, і зступилися, і покріпшала битва. [І] побігли наші перед іноплемінниками, і падали поранені перед ворогами нашими, і многі погибли, і було мертвих більше, ніж коло Треполя. Святополк же прийшов до Києва з двома [мужами], а половці вернулися до Торчського. І сталося ж се лихо місяця липня у двадцять і третій [день]. А назавтра, у двадцять і четвертий [день], у [день] святих мучеників Бориса і Гліба, був плач великий у городі [Києві] за гріхи наші великі, за умноження беззаконь наших. Напустив же бог на нас поганих, не їх милуючи, а нас караючи, щоби удержались ми од злих діл. Тому карає він нас навалою поганих, що се ж єсть | бич божий, щоб коли-небудь, смирившись, ми опам'яталися, [одійшли] од злої путі. Через це в празники бог насилає нам тужбу, як воно сталося в се літо: перше лихо — на Вознесіння коло Треполя, друге — на празник Бориса і Гліба, який є новим празником руським. |
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ). — Т. 2. Ипатьевская летопись [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] (2-е издание). — Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1908.
- Літопис руський [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. — С. 135. ISBN 5-308-00052-2
- Квітницький М. В. Половці [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 350. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Плахонін А. Г. Стугна, битва на річці 1093 [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 873. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Мандзяк В. Битви української середньовічної та ранньомодерної історії. — Львів: Літопис, 2011. — С. 114—115.
- Русько-половецькі війни [Архівовано 10 січня 2017 у Wayback Machine.]
.jpg)
.jpg)
