Координати: 40°43′50″ пн. ш. 26°02′06″ сх. д. / 40.73055556° пн. ш. 26.035° сх. д. / 40.73055556; 26.035

Битва на Мариці (1371)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва на Мариці
Османські війни в Європі
Володіння Вукашина та Углеша Мрнявчевичів у 1371 році
Володіння Вукашина та Углеша Мрнявчевичів у 1371 році
Володіння Вукашина та Углеша Мрнявчевичів у 1371 році
40°43′50″ пн. ш. 26°02′06″ сх. д. / 40.73055556° пн. ш. 26.035° сх. д. / 40.73055556; 26.035
Дата: 26 вересня 1371 року
Місце: р. Мариця, поблизу Черномена
(зараз Орменіо, Греція)
Результат: Перемога османів
Сторони
Сербська імперія Османська імперія
Командувачі
Вукашин Мрнявчевич
Углеша Мрнявчевич
Лала Шахін-паша
Військові сили
Від 20 000 до 70 000 10 000
Втрати
великі невідомо

Битва на Мариці (серб. Маричка битка) (також відома як «Битва біля Черномена») — битва, яка відбулась 26 вересня 1371 року на річці Мариця поблизу Черномена (зараз Орменіо, Греція) між османським військом під керівництвом румелійського бейлербея Лала Шахін-паші з одного боку, та сербськими силами під керівництвом братів Вукашина Мрнявчевича та Углеші Мрнявчевича.

Передумови

[ред. | ред. код]

Відповідно до сербської хроніки «Запис монаха Ісайї» (серб. Запис монаха Исаије) причиною війни було намагання короля Углеші та його брата Вукашина вигнати османів з Македонії та Фракії. Поки султан Мурад I перебував в Малій Азії, серби вирішили завдати удару по османської столиці Едірне.

Хід битви

[ред. | ред. код]

Вночі 26 вересня 1371 року сербський табір був раптово атакований османськими військами. Через відсутність дієвого командування тисячі сербів загинули, багато потонуло в річці Мариці. Також загинули обидва командувачі, Вукашин та Углеша Мрнявчевичі. Їх тіла так і не були знайдені.

Перемога у битві на Мариці відкрила османам шлях на Балкани. Вони захопили Західну Фракію, частину Македонії, Сербії та Болгарії.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Марицкая битва 1371// Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 5. — 687 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.