Битва при Данданакані
| Битва при Данданакані | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна сельджуків з Газневідами. | |||||||
 | |||||||
| 37°23′30.958800100006″ пн. ш. 61°20′43.27080010001″ сх. д. / 37.39193° пн. ш. 61.34535° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Газневідська держава | Сельджуцька імперія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Масуд Газневі | Тогрул-бек Чагри-бек | ||||||
| Військові сили | |||||||
| бл. 50 000 воїнів, 60 бойових слонів | бл. 20 000 воїнів | ||||||
| Втрати | |||||||
| Більша частина війська | Невідомо | ||||||
Битва при Данданакані — велика битва, що відбулась 23—25 травня 1040 року й ознаменувала початок масштабних сельджуцьких завоювань в Азії. Результатом битви стала перша значна перемога Сельджуків над Газневідами.
1035 року Сельджуки на чолі з братами Тогрул-беком і Чагри-беком, а також їхнім дядьком Мусою ібн Сельджуком, переселились з Хорезма в Хорасан, що належав Газневідській державі. Умови, що їх висунули Сельджуки (зайняття земель у Хорасані за умови їх захисту від нападів ворогів) не задовольнили газневідського султана Масуда, який вирішив вигнати Сельджуків зі своїх земель. Утім газневідські війська у 1035—1038 роках зазнали низки поразок, а Сельджуки розширили сферу свого впливу, захопивши Нішапур. 1039 року султан Масуд I почав більш ретельно готуватись до боротьби з Сельджуками та завдав їм кількох суттєвих ударів, повернувши Нішапур. Сторони почали готуватись до вирішальної битви.
Султан Масуд мобілізував максимальне число військ своєї держави й у квітні 1040 року зосередив їх у Гераті. В складі армії Масуда були бойові слони, заковані в обладунки. Газневідські війська рушили на Сельджуків у напрямку Мерва. Невеликі сельджуцькі загони здійснювали часті напади на газневідське військо, завдаючи йому збитків, а також відрізали противника від джерел води. Це позначилось на фізичному та моральному стані армії Масуда до моменту вирішальної битви.
Війська противників зустрілись біля стін невеликої фортеці Данданакан, розташованої на відстані одного дня шляху від Мерва на дорозі в Серахс (за 33 км від сучасного міста Мари). Битва тривала три дні. Сельджуки цілковито розбили газневідську армію. Султан Масуд утік з поля бою з 100 вершниками до Газні, все майно армії Газневідів стало трофеями сельджуцького війська.
Після перемоги при Данданакані Тогрул-бек і Чагри-бек продовжили завоювання, швидко заволодівши Хорасаном і розпочавши рух на захід. Тогрул-бек проголосив себе султаном, а Чагри-бек став правителем Хорасану. Газневідська держава назавжди втратила провідну роль у політичному житті регіону, ставши невеликим князівством.
- Аль-Истахри. Книга путей и стран // Хрестоматия по истории Халифата. М., МГУ. 1968 (рос.)
- Bosworth, C.E., The Ghaznavids:994-1040, Edinburgh University Press, 1963 (англ.)