Перейти до вмісту

Битва під Баром (липень 1920)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Битва під Баром.
Битва під Баром
Польсько-радянська війна
Дата: 3-4 липня 1920
Місце: під м. Бар
Результат: Радянська перемога
Сторони
Польща Польща
Російська РФСР
Командувачі
Маріан Оцеткевич
Військові формування
54-й піхотний полк 8-а кавалерійська дивізія
Адам Пржибильський,
Польська війна 1918—1921[1]
Мар'ян Кукель,
Битва за Валахію [2]

Битва під Баром[4] — бойові дії між польським 54-м піхотним полком і частинами радянської 8-ї кавалерійської дивізії під час наступу Південно-Західного фронту під час Польсько-більшовицької війни.

Загальна ситуація

[ред. | ред. код]

26 травня в Україні війська радянського Південно-Західного фронту перейшли в наступ, а 5 червня три дивізії радянської 1-ї Кінної армії Семена Будьонного остаточно прорвали польський фронт під Самгородком на ділянці оборони ген. Яна Савицького[5][6]. 10 червня 3-тя польська армія почала відступати з Києва в бік Коростеня[7]. В останні дні червня окремі оперативні частини Українського фронту, якими вже керував ген. Едвард Ридз-Сміглий, були згруповані таким чином: українська армія ген. Михайла Омеляновича-Павленка була зосереджена на Дністрі, у напрямку до кордону з Румунією, 6-та армія ген. Вацлава Івашкевича-Рудошанського зайняла ділянку фронту Дністер — Хмільник — Любар, новосформована 2-га армія ген. Казімєжа Рашевського перебувала на лінії річок Случ і Горинь, а 3-тя армія ген. Едварда Ридза-Сміглого перебувала на річці Уборця[8][9].

Бої під Баром

[ред. | ред. код]

2 липня батальйони 54-го піхотного полку зайняли ділянку фронту в районі Бара[10]. 1-й батальйон розвинувся на схід від Бара і розташувався своїм правим крилом на річці Рів, 3-й батальйон був згрупований на північ від 1-го батальйону, вздовж залізничної лінії Жмеринка — Вовковинці, а 2-й батальйон обабіч колії Вовковинці — Радівці, між обома станціями. Завдання оборони 15-кілометрової ділянки змусило організувати оборону з використанням мережі застав[3].

Опівдні радянська кіннота, підтримувана вогнем трьох бронепоїздів, атакувала позиції 2-го батальйону кап. Маріана Оцеткевича. Зрідка розставлені форпости не змогли чинити ефективного опору і ворог проник у групу польських підрозділів, перервавши зв'язок між ними[5]. Один із бронепоїздів відкрив вогонь по 5-й і 8-й ротах, що стояли на колії, і змусив їх відступити на північ для оборони 52-го піхотного полку. 6 рота з командиром батальйону відступила в бік Явтухів[3].

Наступного дня частини 8-ї кавалерійської дивізії атакували 3-й батальйон 54-го піхотного полку з боку Маньківців і увійшли до Бара, але завдяки міцній обороні 8-ї роти підпоручника Ружицького, 3-й батальйон не потрапив в оточення[3]. Коли набої закінчувалися, кап. Оцеткевич наказав відступати. Вони йшли щільними колонами і відбивали атаки радянської кавалерії. Проїжджаючи села, польські вояки обстрілювали їхніми жителями. Батальйони обійшли Бар із півночі і з'єдналися з головним полком на річці Збруч[10].

Баланс боїв

[ред. | ред. код]

Батальйонам 54-го піхотного полку не вдалося втримати позиції. У боях під Баром вони втратили близько 20 % особового складу[11].

Коментарі

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Przybylski, 1930.
  2. ↑ Kukiel, 1923.
  3. ↑ а б в г Kula, 1929.
  4. ↑ Józef Kula w monografii 54 pp „Zarys historji wojennej 54-go pułku strzelców kresowych” dla określenia walk na tym terenie używa terminu „bój pod Wołkowińcami”[3].
  5. ↑ а б Odziemkowski, 1998.
  6. ↑ Biernacki, 1924.
  7. ↑ Wyszczelski, 2009.
  8. ↑ Wyszczelski, 2008.
  9. ↑ Cisek, Paduszek та Rawski, 2010.
  10. ↑ а б Odziemkowski, 2004.
  11. ↑ Wysocki (red.), 2005.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Biernacki, Mieczysław (1924). Działania Armji Konnej Budiennego w kampanji polsko-rosyjskiej 1920 r. 26 V-20 VI 1920. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy.
  • Cisek, Janusz (2010). Wojna polsko-sowiecka 1919–1921. Warszawa: Wojskowe Centrum Edukacji Obywatelskiej.
  • Kukiel, Marian (1923). Bitwa pod Wołoczyskami: (11-24 lipca 1920). Studja Taktyczne z Historji Wojen Polskich 1918 – 21, Tom I. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo – Wydawniczy.
  • Kula, Józef (1929). Zarys historji wojennej 54-go pułku strzelców kresowych. Zarys historii wojennej pułków polskich 1918–1920. Warszawa: Wojskowe Biuro Historyczne.
  • Odziemkowski, Janusz (1998). Leksykon bitew polskich 1914 – 1920. Pruszków: Oficyna Wydawnicza „Ajaks”. ISBN 8385621466.
  • Odziemkowski, Janusz (2004). Leksykon wojny polsko – rosyjskiej 1919 – 1920. Warszawa: Oficyna Wydawnicza „Rytm”. ISBN 8373990968.
  • Przybylski, Adam (1930). Wojna polska 1918–1921. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy.
  • Wysocki (red.), Wiesław (2005). Szlakiem oręża polskiego; vademecum miejsc walk i budowli obronnych. Т. 2, poza granicami współczesnej Polski. Warszawa: Wydawnictwo „Gamb”. ISBN 837399050X.
  • Wyszczelski, Lech (2009). Kampania ukraińska 1920 roku. Warszawa: Wydawnictwo Neriton. ISBN 9788375430660.
  • Wyszczelski, Lech (2008). Kijów 1920. Warszawa: Wydawnictwo Bellona SA. ISBN 9788311114319.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Битва_під_Баром_(липень_1920)&oldid=43257721