Перейти до вмісту

Битва під Любечем

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Битва під Любечем
Усобиця Володимировичів
Битва під Любечем, Радзивіллівський літопис
Битва під Любечем,
Радзивіллівський літопис
Битва під Любечем,
Радзивіллівський літопис
Дата: осінь 1016
Місце: поблизу Любеча
(сучасне село Ріпкінського району Чернігівської області)
Результат: Перемога військ Ярослава
Сторони
Командувачі
Святополк Окаянний Ярослав Мудрий
Еймунд Грінґссон
Військові сили
невідомо новгородці 40 000
варязькі найманці з конунгом Еймундом 1 000
Втрати
значні невідомо

Лю́бецька би́тва (1016) — битва між військами турівського князя Святополка Володимировича і новгородського князя Ярослава Володимировича Мудрого в 1016 біля міста Любеча на Чернігівщині.

Після смерті Володимира Святославича (1015) між його синами розпочалася міжусобна боротьба за великокнязівський престол. Старший з них — Святополк Володимирович зайняв київський престол, і намагаючись позбутись інших претендентів на великокнязівську владу, вбив своїх братів Бориса, Гліба та древлянського князя Святослава.

Проти Святополка виступив Ярослав Володимирович, який зібрав велике військо (40 тисяч новгородців і 1 тисяча варягів з князем Еймундом). Дві дружини зустрілись неподалік Любеча і протягом трьох місяців не відважувались розпочати бойові дії.

Врешті-решт наприкінці 1016 року відбулася вирішальна битва, в якій військо Святополка зазнало поразки, а він сам втік до свого тестя, польського короля Болеслава І Хороброго.

Ярослав вступив у Київ і вперше став великим князем київським.

Водночас в літературі висловлювалися припущення, що опонентом Ярослава в битві під Любечем міг бути не Святополк, який за свідченнями Тітмара Мерзебурзького втік до Польщі одразу після смерті Володимира, а Мстислав Хоробрий[1] або ж Святослав Деревлянський[2].

Текстологія

[ред. | ред. код]
Текстологічне порівняння рукописів ПВЛ та НПЛ про Любецьку битву давньоруською мовою[3][4][5][6]
Лінія (ПВЛ) Іпатіївський
Радзивіллівський
Академічний
Хлєбниковський Лаврентіївський Новгородський перший (НПЛ):
старша редакція
Новгородський перший (НПЛ):
молодша редакція
142.13b И бысть сѣча зъла,
оже за рукы емлющеся сЂчаху и по удолиемъ кровь течаше; мнозЂ вЂрнии видяху аггелы божиа помагающа Ярославу;
142.14 (и) не бѣ льзѣ озеръмь Печенѣгомъ помогати,
142.15–16a и притиснуша Святопълчь съ вои къ озеру.
142.16b И въступиша на ледъ,
142.16c–
17a
и обломисѧ лед с вои ст҃ополчи и мнѡѕи потопоша въ водах. и и ѡбломисѧ с ними ледъ. и
142.17b одолати нача Ярославъ.
142.17c–18 Видѣвъ же Святопълкъ, побеже, и одолѣ Ярославъ. [лакуна] и до свЂта победиша Святопълка.
142.19a Святопълкъ же бѣжа въ Ляхы, И бЂжя Святопълкъ въ ПечЂнЂгы,
и бысть межи Чахы и Ляхы, (...).
142.19b–20 Ярославъ же сѣде Кыевѣ на столѣ отьни. ꙗрославъ же сѣде кыевѣ на столѣ ѡтьни и дѣдни· а Ярослав иде Кыеву, и сЂде на столЂ отця своего Володимира.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Котляр М. Ф. Любецька битва 1016 [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 375. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  2. Олексій Мустафін. Княжа «Гра на виліт». Гинуть святі, виживають мудрі?. Київ24. 2022-01-08.
  3. Мюллер, 2005, с. 258—259.
  4. Островський, 2006, с. 305—306.
  5. Островський та Бірнбаум, 2014, 142.13–20.
  6. Ізборник, 2001, НПЛ ст. 15; НПЛ мл. 175.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва під Любечем