Битва під Студзянками

Битва під Студзянками
Велика Вітчизняна Війна
Т-34-76 - пам'ятник про битву під Студзянками Т-34-76 - пам'ятник про битву під Студзянками
Дата: 9 серпня — 16 серпня 1944 Місце: Студзянки, Польща Результат: Перемога радянсько-польських військ
Сторони
35-а гвардійська стрілецька дивізія 57-а гвардійська стрілецька дивізія 1-а танкова бригада 3-я Поморська піхотна дивізія 2-а Варшавська піхотна дивізия	Дивізія «Герман Герінг» 19-а танкова дивізія 45-а піхотна дивізія
Командувачі
генерал-майор Кулагін Іван Якович генерал-майор Шеменков Афанасій Дмитрович полковник Межицан Іван Йосипович бригадний генерал Галицький Станіслав полковник Сивицький Антоній	генерал-майор Шмальц Вільгельм генерал-лейтенант Кельнер Ганс генерал-майор Енгель Йоахим
Військові сили
Близько 12000 польських солдат, 56000 радянських солдат, 900 одиниць військової техніки	Близько 49000 німецьких солдат, 500 одиниць військової техніки
Втрати
Близько 484 вбито, 1459 поранено, 63 зникло безвісти, 18 танків знищено і 9 пошкоджено	Близько 1000 вбито і поранено, 10 танків знищено

Битва під Студзянками — протистояння з 9 по 16 серпня 1944 року в селищі Студзянки, яке об'єднувало 4-й гвардійський стрілецький корпус Червоної армії з підпорядкованими їм польськими військовими частинами проти двох німецьких танкових і однієї піхотної дивізій. Метою радянсько-польських військ була оборона Магнушевського плацдарму. Протистояння стало наймасштабнішою танковою битвою в історії Польщі. Битва завершилась перемогою радянсько-польських військ.

Протистояння

Бої радянських військ за плацдарм на західному березі Вісли в перші дні серпня підготували умови для майбутнього великого наступу на столицю Третього Рейху. Бій під Студзянками, значною мірою, вирішив долю Варецького-магнушевского плацдарму. Звідси в середині січня 1945 року пішла в наступ більш як півмільйонна радянська армія, яка захопила Лодзь і Познань.

1 серпня 1944 року війська 1 Українського фронту під командуванням маршала Рокосовського форсували Віслу в районі Мнішева і Ричівола і зайняли плацдарм під Магнушевом.

3 серпня підрозділи 101 стрілецького полку 35 гвардійської стрілецької дивізії 4 гвардійського стрілецького корпусу зайняли Студзянки і просунулися в район Гловачова. Німецьке командування перекинуло з-під Воломині дивізію «Герман Герінг», завданням якої було зупинити просування 8 гвардійської армії контрударом в напрямку сіл Ходкув і Студзянки. Вермахту вдалося успішно прорвати оборону на ділянці шириною чотири кілометри і вбити клин, вістря якого доходило до села Студзянки. Битва тривала цілий тиждень.

6 серпня в район плацдарму були висунуті польські частини 1 танкової бригади ім. Героїв Вестерплятте, 3 піхотної дивізії ім. Ромуальда Траугутта, а потім і 2 піхотної дивізії ім. Генрика Домбровського.

9 серпня перші польські танки переправилися на плацдарм. У цей час німці заново опанували Грабноволей і підійшли під Студзянки. Першими по німецьких силах вдарили танки 3 танкової роти та 1 танкової бригади. Битва йшла з перемінним успіхом, наприклад, перехрестя доріг у Студзянках переходило з рук в руки 7 разів. Тільки 11 серпня німці остаточно залишили Студзянки після атаки 1 танкової роти. Прорив польсько-радянських позицій був перерізаний 14 серпня, завдяки контрудару по гребеням пагорбів. 15 серпня оточені німецькі частини були знищені. Про те, наскільки бої були жорстокими та напруженими, може свідчити хоча б той факт, що руїни села Студзянки чотирнадцять разів переходили з рук в руки.

За радянськими даними, у ході бою 1 танкова бригада знищила 10 танків, 16 гармат і мінометів, 6 бронемашин і захопила гаубичну батарею. Втрати бригади склали 18 знищених танків і 9 пошкоджених. Загальні німецькі втрати склали близько 1000 загиблих, поранених і полонених, приблизно 30 танків було втрачено. Втрати всіх польських підрозділів склали 484 убитих, 1459 поранених і 63 зниклих безвісти. Загиблих поляків було поховано на кладовищах Гарволіна, Магнушева і Вільги.

Пам'ять про битву

Битва була занесена до скрижалі біля могили Невідомого солдата у Варшаві у вигляді напису «Студзянки-Варка 10.VIII-12.IX.1944» і на скрижалі могили Невідомого солдата в Кракові у вигляді напису «Студзянки». На кошти, зібрані учасниками битви, після війни в Студзянках збудовали школу імені 1-ї танкової бригади ім. Героїв Вестерплятте, у якій знаходиться меморіальна кімната протистояння.

12 серпня 1969 року село Студзянки було перейменоване в Студзянки-Панцерни (Студзянки-Танкові). Також Студзянкам-Панцерним, першому в Польщі селищу, був наданий власний герб із зображенням танка і гусарськими крилами. У селищі відкрито пам'ятник на честь битви і створено меморіал танкових військ. У травні 1978 року селище було нагороджене Хрестом Грюнвальда II класу. В 1954 та 1964 роках випускались марки, присвячені битві, а в 1954 році — художній конверт.

Посилання

• 10 rocznica bitwy pod Studziankami [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• "SOUNDSCAPES :: Studzianki Pancerne - 69 years after tank battle" [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Steven J. Zaloga (20 June 2013). The Polish Army 1939–45

Література

• Krzysztof Komorowski: Boje polskie 1939—1945. Warszawa. s. 426. ISBN 978-83-11-10357-3.
• Janusz Przymanowski, Na celowniku T-VI, Seria Biblioteka Żółtego Tygrysa (tom 1958/08), Wydawnictwo MON, Warszawa 1958.
• Janusz Przymanowski, Studzianki, Wydawnictwo MON, 1971.