Перейти до вмісту

Блакитна лагуна (фільм, 1980)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Блакитна лагуна
The Blue Lagoon
Жанрпригодницький фільм
РежисерРендл Клайзер
ПродюсерРендл Клайзер
СценаристDouglas Day Stewartd
На основіThe Blue Lagoond
У головних
ролях		Брук Шилдс
Крістофер Аткінс
ОператорНестор Альмендрос
КомпозиторБазіль Поледуріс
КінокомпаніяColumbia Pictures
Дистриб'юторColumbia Pictures і Netflix
Тривалість101 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік1980
Кошторис4 500 000 $
Касові збори58 853 106 $
IMDbID 0080453
НаступнийПовернення у блакитну лагуну
CMNS: Блакитна лагуна у Вікісховищі

«Блакитна лагуна» (англ. The Blue Lagoon) — американський кінофільм 1980 року, знятий режисером Рендалом Клайзером. Екранізація однойменного роману 1908 року, автором якого є ірландський письменник Генрі Де Вер Стекпул.

Фільм розповідає історію двох дітей, які опинилися на райському тропічному острові у південній частині Тихого океану. Підростаючи, у них відбуваються емоційні та фізичні зміни, коли вони досягають статевої зрілості та закохуються.

Фільм було випущено на екрани 20 червня 1980 року компанією Columbia Pictures. Критики зустріли його негативно, оцінивши його сценарій та гру Брук Шилдс. Проте, операторська робота Альмендроса отримала високу оцінку. Попри критику, фільм мав комерційний успіх, зібравши понад 58 мільйонів доларів при бюджеті в 4,5 мільйона, ставши дев'ятим найкасовішим фільмом 1980 року у Північній Америці. Фільм було номіновано на премію Сатурн, за найкращий фантастичний фільм, Альмендрос отримав номінацію на премію Оскар, за найкращу операторську роботу, а Аткінс був номінований на премію Золотий глобус, у категорії Нова зірка року — актор. За свою роботу, Брук Шилдс здобула премію Золота малина у номінації «Найгірша актриса».

Сюжет

[ред. | ред. код]

Наприкінці вікторіанської епохи у відкритому морі на кораблі сталася пожежа, внаслідок чого він пішов на дно. У одному з човнів врятувалися двоє дітей, дев'ятирічний Річард і семирічна Емелін, і кок Педді Баттон, які за течією потрапляють на розкішний острів. Педді дбає про дітей, і за «законом» забороняє їм ходити на інший бік острова, оскільки там на вівтарі він знайшов останки кривавих людських жертвопринесень. Він також застерігає їх від вживання смертельних червоних ягід. Пізніше Педді вмирає після чергової пиятики. Залишившись одні, діти вирушають на іншу частину острова та відбудовують свій будинок.

Коли Річард і Емелін досягають статевої зрілості, вони відчувають стрес, враховуючи відсутність будь-яких знань у сексуальних стосунках. Емелін першою відчуває потяг до Річарда, що викликає у неї почуття незручності, і вона відмовляється ділитися з ним своїми «кумедними» думками. Вона налякана своєю першою менструацією і відмовляє Річарду оглянути її щодо того, що він вважає раною.

Через деякий час Річард усвідомлює свій потяг до Емеліни. Вона потай пробирається на заборонений бік острова і бачить вівтар. Вона асоціює кров на вівтарі з кров'ю розп'ятого Христа і робить висновок, що вівтар — це Бог, і намагається переконати Річарда вирушити на інший бік острова, щоб помолитися разом з нею. Річард вражений ідеєю порушення «закону», і вони сваряться.

Коли Річард намагається вступити в сексуальний контакт з Емеліною, вона відштовхує його, в результаті чого він ховається від неї та починає мастурбувати.

Вперше за багато років на горизонті з'являється корабель, але Емелін не запалює сигнальний вогонь, і корабель проходить повз, не помічаючи їх. Коли Річард сварить за це Емеліну, вона стверджує, що острів тепер є їхнім будинком і що вони повинні залишатися тут. Емелін також сказала, що бачила, як Річард мастурбував, і погрожує розповісти про це своєму дядькові Артуру. Вони сваряться, в результаті чого Емелін кидає в Річарда кокос, випадково влучивши йому в голову. Розсерджений і ображений Річард виганяє Емеліну з їхнього притулку.

Емелін випадково наступає на отруйну рибу-камінь. Ослабнувши від отрути, вона благає Річарда «віднести її до Бога». Річард переносить її на інший бік острова, кладе на вівтар та читає молитву. Емелін одужує, а Річард зізнається у своєму страху втратити її. Після того, як Емелін знову набуває здатності ходити, вони купаються оголеними в лагуні, а потім пливуть до берега. Все ще оголені, Річард та Емелін займаються сексом і закохуються один в одного. В результаті Емелін вагітніє, але ніхто з них не знає про це. Натомість вони приголомшені, коли дитина починає ворушитися у її животі, припускаючи, що це її живіт сам.

Через кілька місяців Річард, залишившись один в притулку, чує здалеку якийсь звук і вирушає на інший бік острова. Там він бачить групу корінних жителів, які перед статуєю здійснюють ритуал, під час якого приносять когось у жертву. Річард лякається і тікає, щоб знайти Емелін, яку він застає під час пологів. Емелін народжує хлопчика, якого вони називають Педді.

До острова наближається корабель Артура — батька Річарда, який бачить сім'ю, яка грає на березі. Помітивши корабель, задоволені своїм життям Річард і Емелін йдуть, замість того, щоб подати сигнал про допомогу. Оскільки вони були вкриті брудом, їхню зовнішність було важко визначити, і Артур припускає що це не Річард і Емелін.

Одного разу сім'я на шлюпці вирушає на місце свого проживання. Річард шукає банани, заливши Емелін і Педді на човні. Емелін не помічає, коли Педді приносить у човен пагін з червоними ягодами. Емелін і Педді мимоволі повільно відпливають від берега, і Педді викидає одне з весел в море. Не в змозі дістати весло, Емелін кричить Річарду, і той пливе до неї. Помітивши акулу, яка пливла за Річардом, Емелін кидає друге весло в акулу та вражає її, що дає змогу Річардові забратися у човен. Човен відпливає ще далі і починає дрейфувати морем.

Після кількох днів дрейфу, Річард і Емелін прокидаються та бачать, що Педді їсть зібрані ним ягоди. Від безвиході Річард і Емелін теж їдять ягоди, і лягають в очікуванні смерті. За кілька годин їх знаходить корабель Артура. Артур запитує: «Вони мертві?». Капітан запевняє його: «Ні, сер. Вони сплять».

В ролях

[ред. | ред. код]
  • Брук Шилдс у ролі Емелін Лестрейндж
    • Ельва Джозефсон у ролі маленької Емелін
  • Крістофер Аткінс у ролі Річарда Лестрейнджа
    • Гленн Коен у ролі маленького Річарда
  • Бредлі Прайс у ролі Педді Лестрейнджа
    • Чад Тіммерманс у ролі немовляти Педді
  • Лео МакКерн у ролі Педді Баттона
  • Вільям Деніелс у ролі Артура Лестрейнджа
  • Алан Хопгуд у ролі Капітана
  • Гас Меркуріо у ролі Офіцера

Кастинг

[ред. | ред. код]

Джоді Фостер проходила проби на роль Емелін, але їй відмовили. Келлі Престон теж проходила проби[1]. Даян Лейн запропонували роль, але вона відмовилася[2]. Віллі Еймс розглядався на роль Річарда[1].

Створення

[ред. | ред. код]

Фільм був пристрасним проектом Рендала Клейзера, який давно захоплювався оригінальним романом. Він найняв Дугласа Дей Стюарта для написання сценарію і зустрівся з Річардом Франкліном, австралійським режисером, який шукав роботу в Голлівуді. Це наштовхнуло його на думку використати австралійську знімальну групу, якою Франклін допомагав керувати.

Фільм знімався на Нануя Леву, приватному острові, що належить Фіджі. Флора і фауна, що показані у фільмі, включать безліч тварин з різних континентів, зокрема невідомий біологам вид ігуани. Після перегляду фільму герпетолог Джон Гіббонс вирушив на цей острів, і у 1981 році описав фіджійську гребінчату ігуану (Brachylophus vitiensis)[3].

Брук Шилдс було 14 років, коли вона знімалася у фільмі[4]. Усі її оголені сцени було виконано 32-річною координаторкою каскадерів Кеті Траутт[5]. Шилдс знімалася топлес із приклеєним до грудей волоссям[6]. Аткінсу було 18 років, коли він знімався у фільмі, і він сам знімався у всіх сценах[7].

Підводні зйомки проводили Рон і Валері Тейлор[8].

Сприйняття

[ред. | ред. код]

На сайті Rotten Tomatoes фільм має рейтинг схвалення 8 % на основі 25 рецензій, із середньою оцінкою 3,3/10. Консенсус критиків на сайті каже: «Шматок прекрасної погані, „Блакитна лагуна“ це розпещена фантазія, яка є занадто цнотливою, щоб бути по-справжньому розважальною»[9]. На Metacritic фільм отримав середній бал 31 зі 100, заснований на 14 відгуках критиків, що означає «загалом несприятливі відгуки»[10].

Серед найбільш поширених зауважень — ідилічне зображення того, як діти будуть рости поза цивілізацією і те, як фільм, хоч і зачіпає всю нескромність, приховує всі сексуальні моменти[5]. Роджер Еберт поставив фільму 1½ зірки з 4, заявивши, що «фільм можна було б зробити цікавим, якби до головної теми підішли б більш серйозно — що може статися з дітьми, якщо вони опиняться на острові. Але це не реалістичний фільм. Це дико ідеалізований роман, у якому діти живуть у хатині, схожій на будиночок Club Med для молодят, що перебувають у медовому місяці, а неспокійні тубільці роблять жертвопринесення з іншого боку острова»[11]. Він також вважав кінцівку відвертим копіюванням. Він і Джин Сіскел вибрали фільм як одну зі своїх «собак року» в епізоді Sneak Previews у 1980 році[12]. Time Out прокоментували, що «фільм був розрекламований як фільм про природне кохання, але крім „заняття цим просто неба“, немає нічого природного в тому, що двоє дітей (не скутих узами суспільства з дитинства) погоджуються на шлюб і традиційні рольові ігри»[13]. Гері Арнольд з The Washington Post назвав фільм мальовничою рапсодією. Він особливо висміяв наполегливу нездатність основних героїв робити очевидні умовиводи[5].

Касові збори

[ред. | ред. код]

Фільм став дванадцятим за величиною касовим хітом 1980 року у Північній Америці за версією The Numbers, зібравши $58 853 106 у США та Канаді при бюджеті $4,5 мільйона[14].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Kelly Preston Was Approached For ‘Blue Lagoon’ | WWHL (укр.), архів оригіналу за 28 жовтня 2021, процитовано 1 березня 2022
  2. ↑ Mell, Eila (24 січня 2015). Casting Might-Have-Beens: A Film by Film Directory of Actors Considered for Roles Given to Others (англ.). McFarland. ISBN 978-1-4766-0976-8. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  3. ↑ Giant Lizards. 1992. ISBN 0-86622-634-6. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. ↑ Bender, Abbey. Sexualized Innocence: Revisiting The Blue Lagoon | Chaz's Journal | Roger Ebert. https://www.rogerebert.com/ (англ.). Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 1 березня 2022.
  5. ↑ а б в Depth Defying. Архів оригіналу за 1 серпня 2018. Процитовано 1 березня 2022.
  6. ↑ SCREEN ARCHIVES ENTERTAINMENT. www.screenarchives.com. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 1 березня 2022.
  7. ↑ Christopher Atkins: Poster Child for the Gay Rights Movement?. www.advocate.com (англ.). 29 січня 2009. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  8. ↑ Valerie and Ron Taylor join the action in 'THE BLUE LAGOON'. Australian Women's Weekly. 19 лист. 1980. Процитовано 1 березня 2022.
  9. ↑ The Blue Lagoon (англ.), архів оригіналу за 3 лютого 2022, процитовано 1 березня 2022
  10. ↑ The Blue Lagoon, архів оригіналу за 30 липня 2020, процитовано 1 березня 2022
  11. ↑ Ebert, Roger. The Blue Lagoon movie review & film summary (1980) | Roger Ebert. https://www.rogerebert.com/ (англ.). Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  12. ↑ "The Dogs of 1980" special - movie reviews - Sneak Previews with Roger Ebert and Gene Siskel (укр.), архів оригіналу за 1 березня 2022, процитовано 1 березня 2022
  13. ↑ The Blue Lagoon Review. Movie Reviews - Film - Time Out London. web.archive.org. 10 жовтня 2010. Архів оригіналу за 10 жовтня 2010. Процитовано 1 березня 2022. [Архівовано 2010-10-10 у Wayback Machine.]
  14. ↑ The Numbers - Top-Grossing Movies of 1980. The Numbers. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 1 березня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: The Blue Lagoon
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Блакитна_лагуна_(фільм,_1980)&oldid=44090873