Перейти до вмісту

Бобинський Борис Васильович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бобинський.
Борис Бобинський
Борис Васильович Бобинський
Народився3 вересня 1929(1929-09-03)
Львів, Польська Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 вересня 1970(1970-09-04) (41 рік)
Хотин, Хотинський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛичаківський цвинтар
ГромадянствоПольща Польща →  УРСР
Діяльністьпоет, режисер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКременецький педагогічний інститут, Київський театральний інститут
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоБобинський Василь Петрович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагробок на могилі поета Бориса Бобинського.

Борис Васильович Бобинський (3 вересня 1929, м. Львів — 4 вересня 1970, біля м. Хотин, Чернівецька область) — український поет, режисер. Автор слів і музики пісні «Оксано, Оксано, я чую твій голос» («Пісня про Оксану»)[1]. Син Василя Бобинського.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Борис Бобинський народився 3 вересня 1929 року в місті Львові.

У 1930 році сім'я Бобинського емігрувала з польського Львова до радянського Харкова, рядуючись від переслідувань. Після аршту батька Василя Бобинського у 1933 році та розстрілу у 1938 році, Борис Бобинський потрапив до дитячого будинку у Курську, а його мати, Емілія Бобинська (Пастушенко), — до табору для дружин ворогів народу в Караганді. Під час навчання у сьомому класі Борис отримав лист від матері, розшукав її та у 1945 році повернувся з нею на Тернопільщину. Через рік мати померла[1][2].

Навчався в Кременецькому педагогічному інституті.

Від 1947 року проживав на х. Весела Гора, який розташований біля с. Мозолівки Підгаєцького району, згодом у Збаразькому районі та в с. Великих Гаях біля Тернополя, де був учителем школи.

1950 року за виконання «антирадянських» пісень, а також збирання грошей для ОУН, Бориса Бобинського заарештували і засудили до 15 років концтаборів, де він писав вірші та ліричні пісні про визвольну боротьбу. Твори поширювали багатьма таборами.

1955 року звільнений, а від 1957 — у Львові. Після закінчення режисерського факультету Київського театрального інституту працював на Львівській студії телебачення.

Помер 4 вересня 1970 року біля міста Хотина на Чернівеччині від нещасного випадку — під час стрибка у річку, вдарився головою об камінь[1]. Похований у Львові, на 10 полі Личаківського цвинтаря.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Борис Бобинський був одружений на львів'янці на ім'я Софія. Доньки мешкають у США та Україні[3].

Доробок

[ред. | ред. код]

1968 року за сценарієм Бобинського створено телевиставу «Екслібрис Поета» (присвячена батькові Василю). 1990 року вибрані поезії опублікували в журналі «Визвольний шлях» (кн. 11, 12).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Юрій Винничук (25 жовтня 2024). «Оксано, Оксано, я чую твій голос». Час.
  2. ↑ Василь Петрович Бобинський (1898-1938) – ЦДАМЛМ (укр.). 19 березня 2021. Процитовано 11 лютого 2025.
  3. ↑ Львова, Фотографії Старого (8 серпня 2018). У Львові домашній архів в′язня ГУЛАГу родичі викидають на смітник • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 11 лютого 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бобинський_Борис_Васильович&oldid=44616378