Перейти до вмісту

Бобринський Георгій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Георгій Бобринський
Народився11 (23) липня 1863 або 23 серпня 1863(1863-08-23) Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 березня 1928(1928-03-07) (64 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
VIII округ Парижа, Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, військовослужбовець Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникРосійсько-японська війна і Перша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал-лейтенант Редагувати інформацію у Вікіданих
РідБобринські Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAleksandr Bobrinskyd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиSofya Shuvalovad Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зOlga Trubetskayad Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиVladimir Bobrinskyd і Olga Bobrinskayad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня Золота зброя «За хоробрість»

Бо́бринський Георгій Олександрович (нар. 11 липня 1863 — пом. 7 березня 1928) — російський державний діяч, граф, генерал-ад'ютант, українофоб. Двоюрідний брат депутата Думи Володимира Бобринського.

Працював у військовому міністерстві, під час Першої світової війни був при штабі командувача Південно-Західного фронту. У 19141915 рр. під час окупації російськими військами Галичини і Буковини очолював Галицько-Буковинське генерал-губернаторство.

Галицько-Буковинське генерал-губернаторство

[ред. | ред. код]

Керована ним російська окупаційна адміністрація проводила відверту антиукраїнську політику, за власним зізнанням, його задачею було надання захопленим землям «російського характеру» і викорінення «мазепинства». За його розпорядженнями закривались українські школи, газети, друкарні, відбувались масові арешти і депортації української інтелігенції вглиб Росії. Діяльність Б. на посту генерал-губернатора Галичини і Буковини російський політик Павло Мілюков, виступаючи в Державній Думі, розцінив як «європейський скандал».

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]