Боги Пеґани
 | |
| Автор | Лорд Дансейні |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | The Gods of Pegāna |
| Ілюстрації | Сідні Сайм |
| Дизайн обкладинки | Сідні Сайм |
| Країна | Сполучене Королівство |
| Мова | Англійська |
| Жанр | Фентезі |
| Видавництво | Elkin Mathews |
| Видано | 1905 |
| Сторінок | 94 |
| Попередній твір | ' |
| Наступний твір | Час та Боги |
| У «Гутенберзі» | 8395 |
Боги Пеґани — перша книга англо-ірландського письменника лорда Дансейні, опублікована в 1905 році.[1] Фентезі-книга була оцінена схвально, але як незвичайний твір. Одну з найвпливовіших рецензій написав Едвард Томас у газеті London Daily Chronicle.[2]
Книга являє собою серію оповідань, пов’язаних вигаданим Дансейні пантеоном божеств, які живуть у Пеґані та читається одразу і як космогонія авторського світу, і як сюжетна повість, у якій описується створення, розквіт та занепад світу Пеґани, розкриті у історіях, пов'язаних з її богами та пророками. Оповідання про світ Пеґани також присутні у наступних збірках: «Час та боги», «Меч Веллерана та інші оповідання» і зовсім обмаль в «Казання трьох півкуль».
Книга проілюстрована картинами Сідні Сайма, оригінали котрих можна побачити в замку Дансейні.
У 1919 році Дансейні казав американському інтерв'юверу: «У «Богах Пеґани» я намагався охопити сутність [причини створення та існування] океану і місяця. Я не знаю, чи хтось ще коли-небудь пробував це раніше». [3]
- «Передмова»
- «Вступ»
- «Про барабанщика Скарла»
- «Про створення світів»
- «Про гру богів»
- «Камлання богів»
- «Казання Кіба (Надсилача життя в усіх світах)»
- «Стосовно Сіша (Винищувача годин)»
- «Казання Сліда (Чия душа поблизу моря)»
- «Діяння Мунга (Володаря усіх смертей між Пеґаною та Межею)»
- «Камлання Жерців»
- «Казання Лімпан-Тунга (Бога веселощів і співучих менестрелів)»
- «Про Йохарнет-Лахая (Бога маленьких снів та уяв)»
- «Про Руна, бога ходи (І тисячу домашніх богів)»
- «Повстання богів місцевості»
- «Про Дорожадна (Чиї очі позирають Кінець»
- «Око у пустці»
- «Про Створіння, яке ані бог, ні звір»
- «Пророк Йонат»
- «Пророк Йуг»
- «Пророк Алхірет-Хотеп»
- «Пророк Кабок»
- «Про лихо, яке спіткало Юн-Ілару поблизу моря, та про зведення вежі завершення днів»
- «Про те, як боги зламали Сідіф»
- «Про те, як Імбаун зробився у Арадеку верховним пророком усіх богів, крім єдиного»
- «Про те, як Імбаун зустрів Зодрака»
- «Пеґана»
- «Казання Імбауна»
- «Про те, як Імбаун мовив про смерть королю»
- «Про Ууда»
- «Ріка»
- «Птах Неминучості та Кінець»
Верховне божество МАНА-ЮД-СУШАЇ, хто створив усіх маленьких богів і почивав потому; коли він прокинеться, він «знову створить нових богів та інші світи, і знищить богів, яких він створив до того». Люди можуть молитися «всім богам, окрім єдиного»; лише самі боги, яких він створив, можуть молитися до МАНА-ЮД-СУШАЇ.
«Відколи МАНА-ЮД-СУШАЇ створив богів та Скарла, Скарл створив барабан», і бив в нього, щоб приспати свого творця; він барабанить вічно, бо, «якщо він зупиниться лиш на мить, тоді МАНА-ЮД-СУШАЇ почне прокидатись, і ані світів, ані богів не буде більше».
Дансейні пише так:
«Є такі, що кажуть, ніби Світи та Сонця — то відлуння від ударів Скарла, а інші подейкують, що вони є видіннями, які постають у думах МАНИ через Скарлову гру, так, як бува, коли сон тривожать звуком співу, але правди ніхто не зна, бо чи є хтось, хто чув голос МАНА-ЮД-СУШАЇ, або ж бачив його барабанщика?»
Окрім МАНА-ЮД-СУШАЇ, хто створив усіх інших богів, є коло так званих «Маленьких богів», котрі «бавляться зі світами та сонцем, життям та смертю», поки їхній творитель спить.
- Кіб, Надсилач життя в усіх світах. Бог звірів і людей. [4]
- Сіш, Винищувач годин. Бог часу, і Час є його гончаком. [5]
- Мунг, Володар усіх смертей між Пеґаною та Межею. Бог смерті. [6]
- Слід, чия душа поблизу моря. Бог усіх вод. [7]
- Лімпан-Тунг, Бог веселощів і співучих менестрелів. [8]
- Йохарнет-Лахай, Бог маленьких снів та уяв. [9]
- Рун, бог ходи та тисячі домашніх богів. [10]
- Дорожанд, чиї очі споглядають з повагою на Кінець. Бог долі. [11]
- Худразай, якому інші маленьки боги звели пам'ятник «Ранорада око у пустці». Безрадісний бог, який знає таємницю МАНА-ЮД-СУШАЇ. [12]
- Сірамі, Володар Всезабуття [13]
- Мозан, Птах Неминучості [14]
- Грімбола, Зібола і Трехаґобола, три богині найвищих гір, матері трьох (колись) непокірних богів річок.
За словами Руна, бога ходи: «Є тисяча домашніх богів, маленьких богів, що сидять перед вогнищем та дбають про полум’я — одначе, один Рун». [15] До цих богів та богів певної місцевості відносяться:
- Піцу, хто смикає кішку
- Хобіт, хто вгамовує пса
- Хабанія, володар сяючих вуглинок
- маленький Замбібу, володар пилу
- старий Грібаун, який сидить у серці вогню, щоб обертати дреревину на попіл
- Кілулуган, володар диму, який здіймається
- Джабім, Володар зламаних речей
- Трібугі, Володар сутінок
- Хіш, Володар тиші
- Вухуун, Володар шумів у ночі
- Еймєс, Зейнєс і Зеґаустріон, (колись) бунтівні володарі трьох річок рівнини
- Умбол, Володар посухи
- Араксес, Задрес і Хирагліон, зірки на півдні
- Інґазі, Йо і Міндо, зірки на півночі
Троґул — таємниче створіння, що посідає на самому південному полюсі космосу, чиїм обов’язком є перегортати сторінки великої книги, в якій щодня пишеться історія аж до кінця світу. Повністю написані сторінки «чорні», що означає ніч, а білі сторінки символізують новий день. Троґул ніколи не відповідає на молитви, а перегорнуті сторінки ніколи не розкриваються знову ні ним, ні кимось іншим.
Так про нього написано: «Троґул є Створінням, яке люди у багатьох країнах називали багатьма іменами, це те Створіння, що сидить позаду богів, і чия книга — то Задум Речей».
Книга була вперше опублікована на замовлення в Лондоні в 1905 році Елкіном Метьюзом, друге видання видавництвом The Pegana Press у 1911 році та третє видання, знову Метьюзом, у 1919 році. [потрібне цитування] Окрім різних окремих видань, повний текст збірки включено до збірки Ballantine Adult Fantasy Beyond the Fields We Know (1972), у The Complete Pegāna (1998) та у Gollancz Fantasy Masterworks омнібус «Час та боги» (2000). [16]
Irish Independent назвав «Богів Пеґани » «дивною і безперечно чудовою книгою, вміло, але химерно проілюстрованою», і прокоментував, що читач повинен сам вирішити, чи мають ці історії якийсь сатиричний намір. [17] Критик New York Times ' Джон Корбін описав дебютну збірку Дансейні як «спробу створити власний Олімп і населити його зібранням божеств, кожне з яких тримає та владу над людським життям, [пантеон] чітко продуманий та візуалізований... Для мене, [збірка] є автобіографією, і багато в чому про саморозкриття, бо відчувається сильна праця несвідомого. Як досягнення уяви». Корбін зробив висновок, що «ця біблія богів Пеґани просто дивовижна». [18]
Ґаган Вілсон хвалив «Богів Пеґани» як «чудово витриману вправу в абсолютно іронічній фантазії, яку неможливо перевершити. Говорячи надзвичайно оригінальним поєднанням стилю Біблії короля Якова, синтаксису Йетса та образів Шехерезади, [Дансейні] знайомить нас із дивовижною у своїй зловісності Вальгаллою, яка населена божевільними, вражаюче жорстокими і дивовижно дурними богами... чия єдина справжня розвага, здається, походить від винахідливої шкоди, яку вони завдають своїм бідним послушникам». [19] Е. Ф. Блейлер вихваляв збірку як «переконливе, дивовижне творіння чужої космології». [20]
С. Т. Джоші, зазначивши, що Дансейні підчас написання «Богів Пеґани» читав Ніцше, заявив, що це «втілення квінтесенції акту фантазії: створення нового світу. Дансейні просто просунув акт світотворення на крок далі, ніж будь-який інший з його мислимих попередників – Вільяма Бекфорда ( Ватек ), Вільяма Морріса з його середньовічними фантазіями – винайшовши цілу космогонію... Дансейні втілює свою нове царство з його власними філософськими уподобаннями, і ці уподобання – хоча й виражені в найрозкішнішій поетичній прозі – дуже сучасні, навіть радикальні». [21]
- ↑ Joshi, S. T. (2001). A Dreamer and a Visionary: H P Lovecraft in His Time. Oxford University Press. ISBN 9781781386446. Процитовано 13 листопада 2019.
- ↑ Review included in Critical Essays on Lord Dunsany, edited by S. T. Joshi, Scarecrow Press, 22 August 2013
- ↑ M. K. Wisehart, "Ideals and Fame: A One-Act Conversation With Lord Dunsany", New York Sun Book World, 19 October 1919, p.25
- ↑ The Sayings of Kib
- ↑ Concerning Sish
- ↑ The Deeds of Mung
- ↑ The Sayings of Slid
- ↑ The Sayings of Limpang Tung
- ↑ Of Yoharneth-Lahai
- ↑ Of Roon, The God of Going...
- ↑ Of Dorozhand
- ↑ The Eye in the Waste
- ↑ The River
- ↑ The Bird of Doom and the End
- ↑ Of Roon, the God of Going, and the Thousand Home Gods
- ↑ ISFDB publication history
- ↑ The Gods of Pegana. Irish Independent. 30 жовтня 1905. Процитовано 10 вересня 2023.
- ↑ "The Gods of Dunsany", The New York Times, 26 January 1919 (Arts & Leisure)
- ↑ "Books", Realms of Fantasy, October 1998, p.14
- ↑ E. F. Bleiler, The Guide to Supernatural Fiction, Kent State University Press, 1983 p.104)
- ↑ "Introduction", The Complete Pegana: All the Tales Pertaining to the Fabulous Realm of Pegana, Chaosium, 1998, p.viii
- Bleiler, Everett (1948). The Checklist of Fantastic Literature. Chicago: Shasta Publishers. с. 104.
